81470 Дубляни

Дубляни вперше згадуються у джерелах 1425 роком, а пізніше - у 1439 та 1441 роках. У 1940-1941 та 1944-1959 роках навіть були районним ценром. Статус селища міського типу - з 1957 року. Населення - понад 1700 мешканців.

У XV столітті тут спорудили перший дерев'яний костел та заснували парафію, проте 1624 року святиню знищили татари. У 1637 році було освячено новий мурований храм, а 1737 року - наступний мурований костел св. Миколая, який 1898 року було розширено та відновлено. У 194?-1985 роках костел закрили (склад), а потім висадили у повітря.

81463 Корналовичі

Перша письмова згадка про село Корналовичі датується 25 серпня (2 вересня за новим стилем) 1375 роком. У ньому проживає понад тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких перед ІІ світовою війною сягнула півтисячі вірних, належали до парафії св. Миколая у Дублянах. У 1890 році у Корналовичах було освячено під титулом Пресвятої Діви Марії муровану цвинтарну каплицю родини Созанських, яка використовувалась як публічна філіальна святиня.

Від 40-х років ХХ століття по 1991 рік каплиця не працювала, а після повернення стала місцевим костелом під титулом Матері Божої Ченстоховської. 26 серпня 2020 року відремонтований храм освятив єпископ Едвард Кава.

79037 Львів,
вул. Мазепи, 46,
+380 (32) 293-56-02,
f.b.: 372885339582480

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

У 1992 році місцевим вірним було повернено у дуже зруйнованому стані дерев'яну каплицю, споруджену у 1932-1933 роках. Проте навіть після ремонту святиня перебувала у дуже поганому технічному стані, тому 1998 року її розібрали. І цього ж року розпочалось будівництво мурованого костелу за новаторським проектом З. Отто (Краків), Сергія Юрченка (Київ) та О. Матвіїва (Львів) (наріжний камінь храму освятив 2 червня 1997 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ під час візиту до Легниці у Польщі).

81473 Ралівка

Село Ралівка, яке до 1939 року називалось Радловичі, вважається заснованим 1375 року, княжим посадником Раділовичем. Проживає тут нині понад 4 тисячі мешканців.

Вперше місцевий оборонний костел згадується у XVI столітті (у ньому під час татарської навали ховались селяни).

Римо-католики села, чисельність яких становила понад півтисячі 1913 року та майже вісім сотень у 1933 році, належали до парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі. На початку ХХ століття у Ралівці коштом місцевих власників Баранських збудували мурований філіальний костел на місті старого храму. У радянські часи святиню замкнули (склад хімдобрив), а наприкінці 80-х років планували її повністю знищити, проте мешканці села не дали владі це зробити. Повернули костел вірним 1992 року, після чого храм було відремонтовано.

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241 році уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоруському поселенні Погонич, яке з часом розрослося і його назвали «Новим Самбором» чи просто «Самбором», а зруйноване місто було відновлене вже під іменем «Старого Самбора». 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1774 році Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року цісар Йосиф II надав йому титул «Вільного королівського міста». З 60-х років XIX століття був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. Проживає тут майже 35 тисяч мешканців.

У 1390 році у (Новому) Самборі було засновано парафію (ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая стала церква св. Параскови). 1498 року храм знищили татари.

81480 Чуква

Чуква, яка до XVII століття називалась Котковичі, отримала магдебурзьке право 1415 року. У нижній частині поселення жили переважно поляки, переселені з різних частин (востаннє - у 1920-х роках). Нині проживає тут понад 1500 селян.

Тоді ж, 1415 року тут було засновано парафію та споруджено дерев'яний костел. 1623 року храм разом зі шпиталем та парафіяльною школою знищили татари. У 1628 році збудували новий дерев'яний храм, до якого у 30-х роках добудували муроване захристіє. 2 вересня 1698 року єпископ Л. Залуський консекрував нову чи відремонтовану стару дерев'яну святиню.