81480 Чуква

Чуква, яка до XVII століття називалась Котковичі, отримала магдебурзьке право 1415 року. У нижній частині поселення жили переважно поляки, переселені з різних частин (востаннє - у 1920-х роках). Нині проживає тут понад 1500 селян.

Тоді ж, 1415 року тут було засновано парафію та споруджено дерев'яний костел. 1623 року храм разом зі шпиталем та парафіяльною школою знищили татари. У 1628 році збудували новий дерев'яний храм, до якого у 30-х роках добудували муроване захристіє. 2 вересня 1698 року єпископ Л. Залуський консекрував нову чи відремонтовану стару дерев'яну святиню.

81470 Дубляни

Дубляни вперше згадуються у джерелах 1425 роком, а пізніше - у 1439 та 1441 роках. У 1940-1941 та 1944-1959 роках навіть були районним ценром. Статус селища міського типу - з 1957 року. Населення - понад 1700 мешканців.

У XV столітті тут спорудили перший дерев'яний костел та заснували парафію, проте 1624 року святиню знищили татари. У 1637 році було освячено новий мурований храм, а 1737 року - наступний мурований костел св. Миколая, який 1898 року було розширено та відновлено. У 194?-1985 роках костел закрили (склад), а потім висадили у повітря.

81463 Корналовичі

Перша письмова згадка про село Корналовичі датується 25 серпня (2 вересня за новим стилем) 1375 роком. У ньому проживає понад тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких перед ІІ світовою війною сягнула півтисячі вірних, належали до парафії св. Миколая у Дублянах. У 1890 році у Корналовичах було освячено під титулом Пресвятої Діви Марії муровану цвинтарну каплицю родини Созанських, яка використовувалась як публічна філіальна святиня.

Від 40-х років ХХ століття по 1991 рік каплиця не працювала, а після повернення стала місцевим костелом під титулом Матері Божої Ченстоховської. 26 серпня 2020 року відремонтований храм освятив єпископ Едвард Кава.

79037 Львів,
вул. Мазепи, 46,
+380 (32) 293-56-02,
f.b.: 372885339582480

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

У 1992 році місцевим вірним було повернено у дуже зруйнованому стані дерев'яну каплицю, споруджену у 1932-1933 роках. Проте навіть після ремонту святиня перебувала у дуже поганому технічному стані, тому 1998 року її розібрали. І цього ж року розпочалось будівництво мурованого костелу за новаторським проектом З. Отто (Краків), Сергія Юрченка (Київ) та О. Матвіїва (Львів) (наріжний камінь храму освятив 2 червня 1997 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ під час візиту до Легниці у Польщі).

81473 Ралівка

Село Ралівка, яке до 1939 року називалось Радловичі, вважається заснованим 1375 року, княжим посадником Раділовичем. Проживає тут нині понад 4 тисячі мешканців.

Вперше місцевий оборонний костел згадується у XVI столітті (у ньому під час татарської навали ховались селяни).

Римо-католики села, чисельність яких становила понад півтисячі 1913 року та майже вісім сотень у 1933 році, належали до парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі. На початку ХХ століття у Ралівці коштом місцевих власників Баранських збудували мурований філіальний костел на місті старого храму. У радянські часи святиню замкнули (склад хімдобрив), а наприкінці 80-х років планували її повністю знищити, проте мешканці села не дали владі це зробити. Повернули костел вірним 1992 року, після чого храм було відремонтовано.

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241 році уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоруському поселенні Погонич, яке з часом розрослося і його назвали «Новим Самбором» чи просто «Самбором», а зруйноване місто було відновлене вже під іменем «Старого Самбора». 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1774 році Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року цісар Йосиф II надав йому титул «Вільного королівського міста». З 60-х років XIX століття був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. Проживає тут майже 35 тисяч мешканців.

У 1390 році у (Новому) Самборі було засновано парафію (ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая стала церква св. Параскови). 1498 року храм знищили татари.