POLIŚKE (Chabne, Kahanowyczi Perszi). Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1860). Kijowski obw., Vyszgorodski r-n

Поліське

Вперше поселення згадується у 1415, 1494 та 1499 роках під назвою Хабне, хоча, за непідтвердженими даними, воно вважається заснованим 1215 року. З дозволу короля Зигмунта І стало містечком. У 1934 році його перейменували на Кагановичі Перші на честь Лазара Кагановича. 1938 року отримало статус селища міського типу. У 1957р. Кагановичі перейменували на Поліське. Від 7 березня 1923 року по 17 листопада 1993 року було центром району. 19 серпня 1999 року Поліське через високу радіаційну забрудненість внаслідок аварії на ЧАЕС розселили і виключили з облікових даних.

Перший (дерев'яний) костел у Хабному збудували 1638 року коштом його власників Харлецьких, які також заснували тут парафію. Проте 1750 року його пограбували та спалили гайдамаки. У 1780 році завдяки зусиллям о. Павла Войцеховського постав новий дерев'яний храм, його освятив під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії того ж року о. Порадовський.

POTYJÓWKA. Kaplica p.w. Matki Bożej Anielskiej (1996). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

12225 Потіївка

Село вважається заснованим у 80-х роках XVIст. (є згадка 7 вересня 1614 року), спочатку називалося Ложниці. У документах XVII-XVIII століть зустрічаються дві назви - Вереміївка і Потіївка, проте від XIXст. називають лише Потіївкою. У 80-х роках тут проживало близько 570 мешканців, на початку ХХст. - вже тисяча, нині - понад 1700 осіб. У 1922-1959рр. Потіївка була райцентром, потім входила до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Горбулові на Житомирщині. На початку ХХ століття їх чисельність досягла трьох сотень осіб, проте своєї святині вони не мали.

POWÓRSK. Dawny kościół p.w. św. Apostołów Piotra i Pawła (1931 - 1936). Wołyński obw., Kowelski r-n

45050 Поворськ

У документах Поворськ уперше згадується 29 травня 1498 року. В ІІ Речіпосполитій був центром гміни. 1921 року тут проживало 779 мешканців, з них 602 українців та 124 поляків. Нині ж населення села складає понад 1800 осіб.

Нечисленні місцеві римо-католики отримали свою каплицю (дерев'яну) лише 1924 року. Мала вона титул Пресвятого Серця Ісуса. Цього ж року тут було засновано парафію. У 1931-1936 роках святиню замінив новий і теж дерев'яний костел, споруджений завдяки зусиллям настоятеля о. Болеслава Жилінського. Цей храм отримав титул свв. Апостолів Петра і Павла. Наприкінці 30-х років парафія нараховувала понад 2600 вірних та обіймала понад чотири десятки навколишніх сіл (дерев'яні філіальні каплиці були у Черську та Грив'ятках).

PRZEWAŁY. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1734). Wołyński obw., Kowelski r-n

44812 Перевали

Вперше у документах Перевали згадуються у 1432 та 1445 роках. У 1460-1780 роках поселення вважалось містом (у 1531 році отримало магдебурзьке право). На початку ХХст. тут проживало понад чотири сотні мешканців, 1921 року - лише 265, з яких 77 були римо-католиками, нині - майже 4 сотні осіб. Село входило до Турійського району, а від 2020 року є частиною Ковельського.

Парафія та перший дерев'яний костел постали у Перевалах завдяки фундації від 26 листопада 1464 року місцевого власника Гурка та власника сусіднього Дольська Романа Сточковського. У ІІ половині XVIст. храм належав протестантам, проте наприкінці цього століття знову став католицьким. У 1604р. мав три вівтарі. У 1634р. костел зруйнувала пожежа, проте його замінили новою дерев'яною святинею, яка вже у 1672 році перебувала у поганому технічному стані. Теж мала три вівтарі. Її ремонт здійснив настоятель о. Казимир Охович 1681 року, а 15 листопада 1682 року храм освятив єпископ Холмський Станіслав Сьвєнціцький.

PTYCZA. Dawny kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej (1787). Rówieński obw., Dubnenski r-n

35645 Птича

Вперше у документах Птича згадується 1545 роком. Була містечком. У 1906 році тут проживало лише трохи більше тисячі мешканців, переважно українців, а станом на сьогодні їх чисельність майже не змінилась. Нині є селом, яке належить до Дубенського району.

Фундація першого (дерев'яного) костелу у Птичі відбулась 2 жовтня 1632 року Владиславом Заславським-Острозьким, який 13 квітня 1636 року збільшив свої пожертви на парафію. Цей храм освятили 14 серпня 1641 року. 2 жовтня 1642 року Заславський-Острозький обдарував парафію додатковим фінансово-матеріальним забезпеченням. Проте під час козацько-польських військових протистоянь ця святиня зазнала руйнування.

PUŻNIKI. Dawny kościół p.w. św. Antoniego Padewskiego (1880 - 1900). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

RACHIŃ. Dawna kaplica bez wezwania (1922). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

77514 Рахиня

Поселення Рахиня, яке нині фактично є північно-східним передмістям Долини, у документах відоме від 1469 року. Письмово згадується також у 1515 та 1592 роках. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (1050 українців, 280 німців, 30 поляків, 20 українців-латинників та 30 євреїв), а тепер - понад 1100 осіб. Входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села, серед яких переважали особи німецького етнічного походження, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у розташованій поряд Долині. Ще 1902 року, коли їх чисельність становила майже три з половиною сотні, у Рахині було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю. Проте ця святиня не пережила Першу світову війну.

RADENICE. Kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1754). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81372 Раденичі

Село Раденичі вперше згадується у документах 1429 роком. Проживає тут нині понад 1100 селян.

У 70-х роках XV століття тут було засновано парафію коштом М. Стадницького. У 40-х роках XVII століття спорудили черговий дерев'яний костел за кошти єпископа А. Средзинського, який його консекрував. У 1754 році збудовано новий дерев'яний костел на місті попереднього. 19 липня 1768 року храм консекрував єпископ І. Крижановський.

RADÓW. Dawny kościół p.w. św. Ignacego Loyoli (1926). Rówieński obw., Dubnenski r-n

78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

RADZIWIŁŁÓW. Dawny kościół p.w. Najświętszej Maryi Panny Bolesnej (1841). Rówieński obw., Dubnenski r-n

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

Filmy







Materiał