68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

48265 Яблунів

Перша писемна згадка про Яблунів датується 1391 роком, потім поселення згадується у документах 1414, 1440, 1443 та 1470 роками. У 1553 році воно отримало магдебурзьке право. 1880 року тут проживало дві тисячі мешканців, у тому числі три сотні римо-католиків, нині ж - приблизно 1900 мешканців. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Від 1880 року у Яблунові існувала приватна каплиця, в якій здійснювали богослужіння один раз на місяць, а від 1885 року - ще й каплиця в осередку сестер-служниць. У 1900-1901 роках за чисельності вірян близько шести сотень осіб у Яблуневі завдяки ініціативі Станіслава Волошина коштом місцевої власниці Флорентини Ценської та парафіян було споруджено мурований філіальний костел, який освятили 19 листопада 1901 року.

31212 Яхнівці

За переказами, історія села Яхнівці розпочалась наприкінці XV століття, проте перша писемна згадка про нього датується 1845 роком. Проживає тут нині понад 8 сотень мешканців, частина яких має польське етнічне походження.

У 1893 році в Яхнівці збудували каплицю під титулом святого Архангела Михаїла, яка у 20-х роках ХХ століття була зруйнована радянською владою. З відродженням релігійного життя богослужіння у селі відправляли у пристосованому будинку. 1 листопада 1991 року під керівництвом о. Яна Білецького віряни розпочали будівництво мурованого костелу, який 8 травня 1992 року освятив єпископ Ян Ольшанський MIC під попереднім титулом.

34641 Яцьковичі,
вул. Зарічна

Село Яцьковичі було засноване у другій половині XIX століття родиною дрібних поміщиків Яцьковицьких і населене переважно українцями. А колишнє переважно польське село (Рудня) Поташня, що нині є частиною Яцьковичів, заснували мазури, які копали тут руду та випалювали цеглу, а відходи виробництва (поташ) висипали вздовж річки. 1943 року внаслідок братовбивчого українсько-польського конфлікту ці села були взаємно зруйновані. Нині у Яцьківцях проживає понад 1200 мешканців. Село входило до Березнівського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Католики латинського обряду Поташні і Яцьковичів, ймовірно, належали до парафії св. Каетана у Березному. У 1923-1924 роках у Поташні було засновано парафію, якою став опікуватись адміністратор о. Франциск Рутковський.

Завдяки його зусиллям і коштам близько трьох з половиною тисяч парафіян, що проживали також у трьох десятках навколишніх сіл і хуторів, 1925 року Поташня отримала перший (дерев'яний) костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії. У 1927 році о. Рутковського замінив настоятель о. Йосиф Олександрович, наступного, 1928 року адміністратором став о. Раймонд Козич, ще через рік - о. Стефан Іваніцький, а 1932 року настоятелем призначили о. Фаустина Лісіцького. В середині 30-х років парафію перейняв настоятель о. Юлій Януш, який 1936 року розпочав у селі будівництво мурованого храму, що мав замінити дерев'яний, за проектом у стилі пізнього модерну молодого львівського архітектора Оттона Федака.

48542 Ягільниця,
вул. Центральна, 6

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) письмово згадується 1448 року, ї згадка у 1454 і 1473 роках. 1518 року отримала статус містечка, підтверджений 1581 року, та втратила його аж 1934 року. 1785 року тут проживало 761 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - 2906, 1900 року - 3111, 1910 року - 3070, 1921 року - 2702, 1931 року - 2795 (переважна більшість була поляками), 2018 року село мало лише 1199 осіб.

У 70-х роках XV століття в Ягільниці (на теренах Кам'янецької дієцезії) заснували парафію та збудували перший (дерев'яний) костел коштом місцевого власника Зигмунта Ягельницького, кам'янецького судді. Процес переходу цієї парафії до складу Львівської архідієцезії тривав із кінця XVIIIст. і завершився лише 1819 року. Сучасний мурований костел постав, швидше за все, теж у XVIIIст. (ймовірно, в останній його чверті та на іншому місці, ніж попередній) коштом Лянцкоронських, які володіли містечком із 1581 року, а після належного оснащення був консекрований під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії 1824 року.

80421 Ягідня

Село Ягідня, яке раніше називалось Ягоня чи навіть Ягунін, вважається заснованим 1550 року, проте це, швидше за все, стосується лише присілка села Обидів, на якому у 1803-1804 роках місцевий власник Йосиф Мієр оселив німців-католиків із південної Моравії, назвавши утворене таким чином поселення зменшувально-пестливим іменем дочки Ядвіги. 1900 року тут проживало 146 мешканців (140 вже вважали себе поляками, а 6 були українцями), 1921 року - 145 (132 поляків і 13 українців), нині ж - близько двох з половиною сотень осіб. Село входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-(Бузькій/Струмиловій). Вперше у схематизмах Львівської архідієцезії філіальна мурована каплиця у Ягоні згадується 1910 року, коли чисельність римо-католиків у селі становила майже 170 вірних.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.

98635 Ялта,
вул. Пушкінська, 25,
+380 (654) 230-035, 316-396

Перша згадка про Ялту (Джаліту) в арабських джерелах датується 1154 роком, хоча, за легендою, її заснували греки приблизно у І столітті. Статус міста - з 1837 року, з 1838 року - центр повіту, з 1930 року - районний центр. Населення - понад 78 тисяч мешканців.

Наприкінці 80-х років ХІХ століття чисельність ялтинської парафії досягла півтисячі вірних, молитовний будинок по вулиці Почтовій вже не міг їх помістити. Тому парафіяни придбали земельну ділянку під новий храм на бульварі Пушкіна, проте до 1898 року довелось чекати дозволу влади на будівництво костелу. Спорудження цього неоготичного храму у Ялті коштом переважно парафіян за проектом архітектора Миколи Краснова тривало до 1906 року, проте через недостатність коштів недобудували вежу. 15 квітня 1906 року єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм. До революції 575 ялтинських римо-католиків обслуговував настоятель о. Емануїл Штанг.

12726 Ялишів

Село Ялишів (колишня назва - Єлашів) вважається заснованим у першій половині XVIII століття. Наприкінці ХІХ століття мало 266 мешканців, сьогодні ж чисельність його населення складає лише півтори сотні селян. Село входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Католики латинського обряду Ялишева раніше належали до парафії св. Анни у Полонному на Хмельниччині та не мали свого храму. На початку 90-х років ХІХ стоіліття їх став обслуговувати о. Єжи Скверчинський із Мар'янівки, який 1994 року заснував тут парафію. Під його керівництвом також в Ялишеві відбулось спорудження мурованого костелу. 1 травня 2000 року новозбудований костел освятив під титулом св. Йосифа, Робітника, єпископ Ян Пурвінський. Послуговуються ним також віряни сусіднього Лісового, яке до 1960 року називалось Гутою Жаборицькою.

81122 Ямпіль,
вул. Шевченка, 32

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Приблизно у 30-ті роки XVст. тут було засновано римсько-католицьку парафію. Відомо, що 1600 року у Прусах був невеликий костел Пресвятої Трійці (ймовірно, дерев'яний), котрий 1620 року знищили татари. У 1710 році завдяки зусиллям о. Станіслава Добжеловського збудували дерев'яний храм з трьома вівтарями, а 1762 року приступили до спорудження нової дерев'яної святині, яке завершили наступного року. У 1766 році тут було встановлено три нові головні вівтарі (у головному знаходились образи Матері Божої і св. Варфоломія). Проте вже станом на 1801 рік цей храм вважався близьким до руїни, а з 1812 року богослужіння перенесли до греко-католицької церкви у Пикуловичах.