48768 Литячі

Село Литячі (Летяче, Лятач) вперше писемно згадується у 1424 і 1428 роках, а також 11 травня 1464 року. 1880 року тут проживало понад 1400 мешканців, переважна більшість яких були українцями, нині ж Литячі нараховують лише трохи більше восьми сотень селян. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії у Язлівці, проте 1884 року увійшли до заснованої тоді ж парафіяльної експозитури у Берем'янах, яка 1921 року стала самостійною парафією. За чисельності близько 270 осіб вірні 1887 року збудували та освятили філіальну муровану каплицю (в деяких схематизмах Львівської архідієцезії в якості дати її спорудження подаються також 1867 та 1868 роки, що малоймовірно). У 30-х роках ХХ століття Литячі вже мали понад півтисячі римо-католиків.

31500 Летичів,
вул. 50-річчя Жовтня, 10,
+380 (3857) 201-86, 204-53,
www: sanctuarium.com.ua

Перша згадка про Летичів датується 1362 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. У 1429р. воно отримало магдебурзьке право, 1434 року стало повітовим центром. Було садибою Летичівської дієцезі, приєднаної до Кам'янецької 1798 року. З 1924 року є селищем міського типу та центром району, населення ниі - понад десять тисяч мешканців.

Близько 1430 року у Летичеві збудували перший дерев'яний костел. У 1506 році було споруджено мурований храм на кошти Яна Потоцького. У 1606 році місцеві домініканці, які раніше оселились тут, отримали від Папи Климентія VIII копію ікони Богородиці з римської базиліки. У 1625 році костел було спалено, а у 1712-1774рр. відбудовано коштом парафіян. У 1832 році царська влада ліквідувала домініканський монастир. 1854 року костел згорів, проте його відновили за кошти парафіян та завдяки зусиллям о. Францішка Згерського. у 1778 році Папа Пій VI видав декрет про коронацію образу Летичівської Богородиці. 1906 року храм було реставровано.

80030 Лещатів

Перша документальна згадка про Лещатів (Лещитів) датується 1397 роком. Наприкінці ХІХ століття тут проживало від 300 до 400 мешканців, нині їх також менше чотирьох сотень. До 1934 року було центром гміни. З радянських часів село входило до Сокальського району, а тепер - до Червоноградського.

Римо-католиків у Лещатові було небагато навіть у часи ІІ Речіпосполитої, належали вони до парафії св. Архангела Михаїла у Тартакові. У 1937-1938 роках, коли чисельність місцевих вірних перевищила сотню, в центрі села збудували філіальний мурований костел у стилі конструктивізму, який почав діяти 1939 року. У храмі був орган. До цієї святині доїздили також католики латинського обряду із сусідніх сіл.

12436 Ліщин

Село під назвою Лещина вперше у документах згадується 1 серпня 1587 року, а вже 21 квітня 1618 року його позначено як містечко. Якщо 1870 року воно мало лише 259 мешканців, то нині їх - понад 1200.

Ймовірно, що після заснування тут містечка було утворено також і парафію, бо відомо, що у 70-х роках XVIII століття її було відновлено. До цього чергового костелу у Ліщині ще не було, а само містечко належало до парафії у Житомирі. Принаймні, вже 1782 року згадується відбудований коштом Поляновського дерев'яний храм на місці попереднього, проте не зазначається, що він був новим, а отже, швидше за все, його збудували у 70-х роках.

48253 Личківці

Перша писемна згадка про село датується 1431 роком, у документах згадується теж 7 травня 1470 року, а також у 1469, 1475, 1482 і 1485 роках. 1522 року Личківці отримали міські права, проте втратили їх 1781 року. 1880 року тут проживало понад 1700 мешканців, у тому числі 1200 римо-католиків. Нині у селі живе понад 2200 осіб. Належало до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського.

Костел (ймовірно, дерев'яний) у Личківцях, який згадується 1615 року, вже 1623 року вважався знищеним, проте у 1641 році зазначений як відновлений. Але ненадовго, бо вже через кілька років його знову не стало. 1712 року завдяки фундації місцевого власника Андрія Кавецького, яку пізніше було доповнено іншими жертводавцями, у Личківцях постала місія оо.-єзуїтів. Принаймні, у 1718-1725 роках їх храм вже мав титул Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, проте ще був дерев'яним і проіснував аж до 1774 року.

77071 Нижня Липиця

Вперше у джерелах Липиця (ще до поділу на Нижню і Верхню, який відбувся у другій половині XVIст.) згадується 12 березня 1436 року, є також згадки у 1438, 1447, 1465, 1466, 1474 і 1492 роках. 1880 року тут проживало 1077 мешканців, з яких лише сотня була римо-католиками, 1935 року - 1620, 1939 року - 1730, нині ж - лише трохи більше семи сотень осіб. Село входить до Івано-Франківського району, хоча до 2020 року було у Рогатинському.

Католики латинського обряду села належали до парафії Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому. 1907 року, коли їх чисельність перевищила 130 вірних, коштом, в основному, місцевих власників Руссоцьких і завдяки іншим пожертвам у Нижній Липиці було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

81021 Липина

Вважається, що поселення Липина, як присілок Дрогомишля, виникло на початку XIX століття. Проживає у селі близько трьох сотень мешканців.

Його католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Великих Очах, яка нині знаходиться на терені Польщі, а 1927 року увійшли до складу парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові. Кістяк вірян складали польські колоністи з-під Ряшова, котрі 1923 року придбали у Липині земельні угіддя. З них і було виділено земельну ділянку разом із частково зруйнованими під час Ісв. війни господарськими будівлями під свій костел. Проект забудови (чи перебудови) костелу та парафіяльного будинку розробив доцент Львівської політехніки Ян Багенський. Швидше за все, справді йшлось про перебудову, бо у переліку пам'яток архітектури Яворівського району храм і плебанія датуються (під охоронними номерами 1533/1-м і 1533/2-м) 1802 роком.

81371 Липники

Липники відомі із XV століття. Нині у селі проживає понад півтисячі осіб.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах. На початку ХХ століття у Липниках було споруджено мурований неоготичний філіальний костел, який освятили 1909 року. У 1914р., коли кількість місцевих вірян сягнула дев'яти сотень, тут було створено парафіяльну експозитуру, яка 1925 року стала самостійною парафією.

81230 Липівці

Село Майдан, яке називали також Майданом Липовецьким, щоб відрізнити від інших численних Майданів, після ІІ світової війни став західною частиною сусіднього села Липівці, яке вперше документально згадується у 1441, 1464 і 1496 роках. 1880 року у Майдані проживало 426 мешканців (у Липовцях - 1205), 1921 року - 662 (1589), 1931 року - 753 (1901), 1939 року - 720 (2130), причому у Майдані переважна більшість була поляками, а в Липівцях - українцями. Липівці входили до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Майдану і Липівців спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах, проте 1774 року їх перевели до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. В середині ХІХст. чисельність майданівських вірян перевищила три сотні осіб, тоді як у Липівцях їх було дві сотні.

22500 Липовець,
вул. Леніна, 81

Вперше у документі Липовець датується 1545 роком, проте згадане у Руському літописі 1150 роком поселення Куниль лежало в межах сучасного мікрорайону міста Скакунка. У 1606 року Айсин (так тоді називалось містечко) отримав магдебурзьке право. Наприкінці XVIIIст. Липовець став повітовим центром, у 192З році - районним центром, а з 1925 року - селищем міського типу. Статус містаотримав 2001 року. Проживає тут нині понад 8 тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел постав у містечку ще у першій половині XVII столітті коштом місцевого власника Домініка Заславського, окрім того, 1645 року тут також було засновано домініканський монастир. Проте ці святині були знищені внаслідок турецько-татарських та козацьких нападів.