23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', датується початком XVст., згадується також у наступних роках цього століття. У 1533р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца та, викупивши місцевість 1537 року, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. У 1861р. тут проживало 7965 мешканців, 1880 року - 8277, 1905 року - 19438, 1911 року - 22620, нині - понад 15 тисяч осіб. Бар був райцентром, а 2020 року увійшов до Жмеринського району.

Дерев'яний костел св. Миколая у Барі, фундований 1550 року місцевою власницею королевою Боною, спалили 1648 року козаки. Новий дерев'яний храм (з дуба чи бука на підмурівку) розпочали будувати зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року, але навіть у 1741 році, коли його перейняли єзуїти, спорудження ще не було завершене.

48514 Біла

На околиці Білої є залишки чотирьох давньоруських городищ, у тому числі Моклекова (Мокляківа), згаданого у Шалівському літописі у 1211 та 1214 роках. Перша ж писемна згадка про Біле (Велике Біле) датується 1442 роком. Стало містом, але цей статус втратило у середині XVII століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 3200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині у Білій майже 3600 селян.

У 1484 році Давид Бучацький заснував у «своєму місті Велике Біле костел Різдва Славної Діви Марії» та парафію, першим її настоятелем став о. Станіслав. Проте разом із втратою міських прав приблизно у 1670 році Біла перейшла до домініканської парафії у Чорткові, до якої належала аж до ІІ світової війни. 1899 року завдяки зусиллям чортківського преора о. Мар'яна Кручека OP у Білій постала та була освячена філіальна мурована каплиця з вівтарем Матері Божої.

30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91

Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.

У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.

77701 Богородчани,
вул. Шевченка, 61,
f.b.: 100075647123316

Богородчани (перша згадка в документах датується 3 січня 1441 роком, згадуються також 1485 року), ймовірно, у першій чверті XVIIст. стали містом. У 1786р. тут проживало лише 1134 мешканців, у 70-х - 80-х роках ХІХст. - близько 4600, з них приблизно 1790 греко- і 800 римо-католиків, 1900 року - 4706, 1910 року - 4378, у тому числі 1647 укрaїнців, 795 поляків i 6 німців, нині - понад 8200 осіб. У 1854-1932рр. містечко було центром повіту, у 1940р. стало селищем міського типу і центром району, а 2020 року увійшло до Івано-Франківського району.

6 лютого 1691 року власниця містечка Констанція Потоцька, отримавши ще рік тому, 15 січня дозвіл архієпископа Константина Ліпського, підписала фундаційний акт заснування у Богородчанах монастиря оо.-домініканців та парафії. Вже 1708 року мурований (а не дерев'яний, як подають деякі джерела) костел був не тільки повністю викінченим, але й мав вже багате оснащення, проте монастир збудували справді дерев'яним.

13520 Ходорків

Вперше Ходорків в документах згадується 1471 роком. У XVI столітті отримав статус містечка, а в складі Російської імперії став волосним центром. У 1923-1925рр. був центром району. Нині у селі, що належало до Попільнянського району, а тепер - до Житомирського, проживає понад 1300 мешканців.

У 1742 році місцевий власник Францішек Нітославський пожертвував для домініканського костелу у Ходоркові село Соболівку та 25 тисяч злотих. 17 червня 1753 року храм під титулом св. Станіслава, єпископа, освятив єпископ-коад'ютор Київський Каетан Солтик. У костелі, який водночас був також і парафіяльним, знаходився чудотворний образ Божої Матері, а при монастирі були шпиталь та парафіяльна школа. У 1768 році на Ходорків напали гайдамаки, які спалили костел та вбили оо. Воронецького і Котовича. Сплюндрований храм відбудував 1779 року черговий власник містечка Каетан Росцішевський.

44636 Чарторийськ

Чарторийськ згадується у літописах у 1100 та 1228 роках. Наприкінці ХІХст. у містечку проживало майже 2 тисячі мешканців, 1902 року на залізничній гілці Ковель-Сарни відкрили станцію Чарторийськ, біля якої виникло селище з цією ж назвою, тому містечку Чарторийськ додали приставку Старий. 7 жовтня 2021 року Старий Чарторийськ перейменували на Чарторийськ. У селі проживає понад дві тисячі осіб. Належало до Маневицького району, а тепер - до Камінь-Каширського.

Місцевий власник Андрій Лещинський (кальвіністського віросповідання) 18 грудня 1639 року профінансував у Чарторийську будівництво невеликого дерев'яного храму св. Йосифа в пам'ять про померлу 30 травня дружину Анну (із Корецьких) - католичку. Фундацію святині та парафії затвердив 23 січня 1640 року єпископ Андрій Гембіцький. В лютому цього ж року храм було споруджено, а в ньому постав меморіал Анни.

78112 Чернелиця

Чернелиця відома у документах із XV століття як Черлениця, а в другій половині XVI століття стала містом. 1940 року її позбавили статусу містечка, проте вона стала центром району, який 1957 року ліквідували. Належала до Городенківського району, а тепер - до Коломийського. Проживає у селі близько 1600 мешканців (1939 року було понад 3700).

Станом на 1661 рік, коли місцеві власники Чарторийські фундували спорудження мурованих костелу та монастиря для домініканців (та їх утримання), у Чернелиці вже була дерев'яна каплиця, яку вони теж віддали ченцям. Ця фундація 25 жовтня 1662 року отримала підтвердження архієпископа Львівського Яна Тарновського та 17 травня 1663 року - короля Яна Казимира. Спорудження костельно-монастирського комплексу тривало недовго. Принаймні, вже 1669 року храм було збудовано, а 1772 року - освячено (отримав він титул св. Архангела Михаїла).

80653 Черниця

Перша документальна згадка про село датується 1515 роком, згадується також у 1552 і 1661 роках. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало півтори тисячі мешканців, 1931 року - 2324, перед ІІ світовою війною - дві з половиною тисячі (переважна більшість - українці), нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Бродівського району, а тепер - до Золочівського.

Римо-католики села спочатку належали до капеланії у Пеняках. В середині ХІХ століття їх було приблизно дві з половиною сотні. Проте вже, принаймні, від 1861 року схематизми Львівської архідієцезії подають Черницю у складі домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені.

48500 Чортків,
вул. Незалежності, 28,
+380 (3552) 236-86,
f.b.: sw.stanislaw

Чортків вперше письмово згадується 1427 року як Чартковіце. 1522 року поселення отримало дерев'яний замок та магдебурзьке право, підтверджене 1560 року. Від 1867 року місто є центром повіту, з радянських часів - районним центром. Населення - майже 29 тисяч мешканців.

Вперше костел (дерев'яний) у Чорткові згадується 1593 року як парафіяльний, проте проіснував порівняно недовго (принаймні, 1718 року його вже точно не було). Інший та вже мурований храм (і монастир) для оо.-домініканців було споруджено у 1603-1609 роках коштом Станіслава Гольського. 1625 року цей костельно-монастирський комплекс оточили муром. Ймовірно, що десь у другій половині XVII століття парафія була інкорпорована домініканцями. А 1731 року храм, відбудований після руйнувань, завданих у середині XVII століття, консекрував під титулом св. Станіслава єп. мч. єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Адам Оранський.

48500 Чортків,
вул. Володимира Великого

Чортків вперше письмово згадується 1427 року як Чартковіце. 1522 року поселення отримало дерев'яний замок та магдебурзьке право, підтверджене 1560 року. Від 1867 року місто є центром повіту, з радянських часів - районним центром. Населення - майже 29 тисяч мешканців.

У 1902 році домініканці, які від початку XVII століття опікувались в Чорткові парафією св. Станіслава, збудували на міському кладовищі каплицю-усипальницю для тих ченців, котрі завершували у Чорткові не тільки своє служіння, але й земне життя. До ІІ світової війни тут були поховані о. Ігнатій Кілімовіч (1902р.), брати Матеуш Косьцулек (1912р.) і Яцек Твардохлєб (1916р.), отці Томаш Косьор (1918р.) і Манас Бєнік (1925р.), а також брати Шимон Яніковський (1929р.), Марек Якубік (1934р.) і Клеменс Вєрний (1935р.).