48174 Великі Дедеркали
Вперше у документах згадуються 1545 року, є також згадки у 1563, 1570 і 1583 роках. Після 1795 року Дедеркали стали центром волості. Наприкінці XIXст. тут проживало близько 550 мешканців, 1906 року - 628, нині село має понад тисячу осіб. У 1940-1962 роках Великі Дедеркали були районним центром, потім до 2020 року входили до Шумського району.
Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії францисканців конвентуальних у Шумську. Перший дерев'яний костел Воздвиження Святого Хреста, збудований 1735 року у (Великих) Дедеркалах разом із дерев'яним монастирем для францисканців-реформатів, фундував місцевий власник Антоній Вишпольський та помістив у ньому образ Розп'ятого Господа Ісуса, який належав його родині кілька століть та дивом уцілів під час пожежі.
47003 Кременець,
вул. Дубенська
Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.
Реформати осіли в Кременці в дерев'яних будівлях 1744 року (тоді у місті вже існували костели парафіяльний францисканський Успіння Пресвятої Діви Марії та єзуїтський (Святого Духа,) свв. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки). Проте невдовзі реформатський осідок знищила випадкова пожежа, і лише близько 1750 року Станіслав Потоцький, воєвода київський (1744-1756рр.) і познанський (від 1756 року), а також власник численних маєтностей в Україні, разом із другою дружиною Геленою Замойською фундував у місті спорудження їхнього мурованого костельно-монастирського комплексу.
81340 Судова Вишня
Вперше Вишня згадується у Галицько-Волинському літописі 1230 роком, міські права отримала 1368 року. Від 1545р. тут проводились сесії перемишльського суду, тому Вишню стали називати Судовою, проте у документах ця назва зафіксована вперше лише 1741 року. У 1867р. стала центром повіту (до 1918 року). 1880 року мала 3983 мешканців, у тому числі 2013 українців, 1280 поляків і 674 німців, з яких 2362 були греко- і 458 римо-католиками; наприкінці 30-х років ХХст. - понад 5000, а нині - понад 6500. У 1939-1941 та 1944-1959рр. була райцентром, потім увійшла до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.
Францисканці-реформати прибули у Судову Вишню 1730 року на запрошення Яна Семенського, який надав їм кошти на костел і монастир. Цього ж року на землі, подарованій королем Августом ІІІ, було розпочато будівництво мурованого храму за проектом архітектора Павла Фонтани. У 1741 році єпископ-помічник Перемишльський Андрій Пруський консекрував святиню, яка мала сім вівтарів. У 1852 року розпочався культ чудодійного образу св. Антонія Падуанського з вівтаря, присвяченого цьому святому. Відтак Судова Вишня стала значним паломницьким центром, який відвідували чисельні прочани під час відпусту 13 червня.
22721 Жорнище
Жорнище (Жорновище) вперше згадується як городище 1494 року, хоча вважається заснованим на початку XVIст., є також згадка у 1583 році. Було містечком, в якому в середині XVIIст. проживало понад 6 тисяч мешканців, 1864 року - 2681, на початку 90-х років - 2578, на початку ХХст. - 2838, нині - понад вісім сотень осіб. Село входило до Іллінецького району, а від 2020 року є частиною Вінницького.
У 1767 році місцева власниця Юліана Струтинська, яка ще 1753 року збудувала у Жорнищах дерев'яну православну церкву св. Михаїла, розпочала спорудження мурованого костелу та закінчила його 'досить швидко' (ймовірно, у 70-х роках). Храм отримав титул св. Йоана Євангеліста.
Kościoły i kaplice Ukrainy