DEDERKAŁY WIELKIE. Dawny kościół p.w. Znalezienia Krzyża Świętego (1762 - 1772). Tarnopolski obw., Krzemieniecki r-n

48174 Великі Дедеркали

Вперше у документах згадуються 1545 року, є також згадки у 1563, 1570 і 1583 роках. Після 1795 року Дедеркали стали центром волості. Наприкінці XIXст. тут проживало близько 550 мешканців, 1906 року - 628, нині село має понад тисячу осіб. У 1940-1962 роках Великі Дедеркали були районним центром, потім до 2020 року входили до Шумського району.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії францисканців конвентуальних у Шумську. Перший дерев'яний костел Воздвиження Святого Хреста, збудований 1735 року у (Великих) Дедеркалах разом із дерев'яним монастирем для францисканців-реформатів, фундував місцевий власник Антоній Вишпольський та помістив у ньому образ Розп'ятого Господа Ісуса, який належав його родині кілька століть та дивом уцілів під час пожежі.

KRZEMIENIEC. Dawny kościół p.w. św. Piotra z Alkantary (1750 - 1760). Tarnopolski obw., Krzemieniecki r-n

47003 Кременець,
вул. Дубенська

Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.

Реформати осіли в Кременці в дерев'яних будівлях 1744 року (тоді у місті вже існували костели парафіяльний францисканський Успіння Пресвятої Діви Марії та єзуїтський (Святого Духа,) свв. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки). Проте невдовзі реформатський осідок знищила випадкова пожежа, і лише близько 1750 року Станіслав Потоцький, воєвода київський (1744-1756рр.) і познанський (від 1756 року), а також власник численних маєтностей в Україні, разом із другою дружиною Геленою Замойською фундував у місті спорудження їхнього мурованого костельно-монастирського комплексу.

SĄDOWA WISZNIA. Dawny kościół p.w. Wniebowzięcia (Uspinnya) Najświętszej Maryi Panny (1730 - 1741). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81340 Судова Вишня

Вперше Вишня згадується у Галицько-Волинському літописі 1230 роком, міські права отримала 1368 року. Від 1545р. тут проводились сесії перемишльського суду, тому Вишню стали називати Судовою, проте у документах ця назва зафіксована вперше лише 1741 року. У 1867р. стала центром повіту (до 1918 року). 1880 року мала 3983 мешканців, у тому числі 2013 українців, 1280 поляків і 674 німців, з яких 2362 були греко- і 458 римо-католиками; наприкінці 30-х років ХХст. - понад 5000, а нині - понад 6500. У 1939-1941 та 1944-1959рр. була райцентром, потім увійшла до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Францисканці-реформати прибули у Судову Вишню 1730 року на запрошення Яна Семенського, який надав їм кошти на костел і монастир. Цього ж року на землі, подарованій королем Августом ІІІ, було розпочато будівництво мурованого храму за проектом архітектора Павла Фонтани. У 1741 році єпископ-помічник Перемишльський Андрій Пруський консекрував святиню, яка мала сім вівтарів. У 1852 року розпочався культ чудодійного образу св. Антонія Падуанського з вівтаря, присвяченого цьому святому. Відтак Судова Вишня стала значним паломницьким центром, який відвідували чисельні прочани під час відпусту 13 червня.

ŻORNISZCZE. Dawny kościół p.w. św. Jana Ewangelisty (1767 - 177?). Winnicki obw., Winnicki r-n

22721 Жорнище

Жорнище (Жорновище) вперше згадується як городище 1494 року, хоча вважається заснованим на початку XVIст., є також згадка у 1583 році. Було містечком, в якому в середині XVIIст. проживало понад 6 тисяч мешканців, 1864 року - 2681, на початку 90-х років - 2578, на початку ХХст. - 2838, нині - понад вісім сотень осіб. Село входило до Іллінецького району, а від 2020 року є частиною Вінницького.

У 1767 році місцева власниця Юліана Струтинська, яка ще 1753 року збудувала у Жорнищах дерев'яну православну церкву св. Михаїла, розпочала спорудження мурованого костелу та закінчила його 'досить швидко' (ймовірно, у 70-х роках). Храм отримав титул св. Йоана Євангеліста.

Filmy






Wcześniej