13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.

61047 Харків,
вул. Плиткова, 23/26

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Заснований у середині XVIIст. Рогань, частину якого нині займає промисловий та спальний район Харкова, вперше письмово згадується 1736 роком, а його забудова почалась на початку 80-х років минулого століття.

3 березня 1996 року група черниць та парафіян на чолі із священниками храму Успіння Пресвятої Діви Марії виїхала у цей мікрорайон, щоб молитися про створення тут нової парафії. 23 жовтня 2001 року парафію відвідав тодішній Апостольский нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович. 1 червня 2008 року єпископ Мар'ян Бучек освятив Хрест на місті майбутньої каплиці.

90361 Чепа,
вул. Фогороші, 14,
f.b.: 148017739120234

Поселення вперше згадується 1320 року як Телук, проте з 1393 року вже називається Чепе. Нині тут проживає майже дві тисячі мешканців, дві третини яких вважають себе угорцями, а третина -українцями.

Місцевий готичний костел збудували 1480 року (за деякими даними - у ХІІІ столітті), але 1697 року його перейняли реформати, котрі послуговуються ним досі. Храм кілька разів перебудовувся та реставрувався, у тому числі і після падіння комуністичного режиму.

18015 Черкаси,
вул. Піонерська, 22,
+380 (472) 32-00-72

Czerkasy jako osada stała są znane od końca XIII wieku. Pierwsza wiarygodna wzmianka znajduje się w kronice Hustyńskiej i jest datowana 1305 rokiem. W 1386 roku miasto zostało stolicą hetmaństwa Ruskiego. Wokół miasta zaczęli osiadać Kozacy i według nazwy miasta, zaczęto ich nazywać Czerkasami. W dokumentach rosyjskich z XVI-XVII wieków Czerkasami nazywano już wszystkich Ukraińców. W 1791 roku miasto otrzymało prawo Magdeburskie, chociaż według innej wersji taki przywilej Czerkasy miały wcześniej. Od 1797 roku Czerkasy zostały centrum powiatu Kijowskiej gubernii, w 1923r. - centrum Czerkaskiego, od 1927 roku - Szewczenkowskiego okręgu i rejonu. Po likwidacji w 1930 roku okręgów miasto zostało centrum rejonu. Obecnie to centrum obwodu з населенням понад 276 тисяч мешканців.

24100 Чернівці

Перша письмова згадка про поселення датується 5 травня 1393 року, згадується також 1432 року як значне. Називалось Черняхівці, Черніївці, Черніїв, а пізніше - Чернівці. У лругій половині XVI століття було Скіндерполем за прізвищем тодішнього власника, а від початку наступного вважалось містечком. Наприкінці ХІХ століття тут проживало 2750 мешканців, нині - понад 2600 осіб. Із 1961 року є селищем міського типу. Було райцентром, а 2020 року увійшло до Могилів-Подільському району.

Споруджений 1640 року та добудований у 1728 та 1823 роках костел св. Миколая, єп. мч. у Чернівцях радянська влада зачинила спочатку 1937 року, потім - у другій половині 40-х років та стала використовувати його не за культовим призначенням. Місцеві віряни кілька десятиліть безуспішно добивались повернення своєї святині. Окрім того, ще 1946 року цвинтарну каплицю віддали православним.

866?? Чистякове,
вул. Псковська

Торез заснований у 1778 році як слобода під назвою Олексіївка. З 1840 року - Олексієве-Леонове, у 1857-1964 роках - Чистякове (за прізвищем власника місцевого помістя таганрозького купця Чистякова). Статус міста - з 1932 року. 16 липня 1964 року Чистякове перейменовано на Торез на честь французького політичного діяча Моріса Тореза, а 2016 року повернено стару назву Чистякове. Сьогодні Чистякове є містом обласного значення і одним із центрів вугільної промисловості з населенням понад 55 тисяч мешканців.

У дореволюційні часи римо-католики Чистякового святині не мали. Наприкінці 2005 року у Торезі була заснована римсько- католицька спільнота, яка придбала невеликий будинок по вулиці Псковській.

52072 Дніпрове

У 1793 році неподалік міста Кодак на березі Дніпра оселяються 270 баварських німців-католиків з Ямбурзького повіту Петербурзької губернії та закладають село Ямбург, яке у радянські часи перейменували на Дніпрове. Нині є південним передмістям міста Дніпра, і проживає тут лише близько двох сотень мешканців.

Вже 1794 року до Ямбурга прибули оо.-єзуїти, через рік тут постав дерев’яний костел. У 1840-1901 роках у Ямбурзі коштом парафіян та завдяки зусиллям місцевого настоятеля о. Домініка Зібінні було споруджено мурований храм, який 22 серпня 1905 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії консекрував єпископ Тираспольський Йосиф Кеслер. 1937 року костел було закрито. У 1942 році, за німецької адміністрації його відкрили для потреб вірних, проте 1944 року радянська влада знову закрила храм. 8 січня 1984 року будівлю святині було знесено.

23522 Федорівка,
вул. Соборна, 83

Федорівка існувала, принаймні, від початку XVIII століття (спроби віднести її заснування аж до XVст. недостатньо обгрунтовані). 1893 року тут проживало 799 мешканців, 1905 року - 876, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Швидше за все, католики латинського обряду Федорівки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І раніше вони свого храму не мали.

98114 Феодосія,
Сімферопольске шоссе, 22,
+380 (6562) 249-95

Місто заснували VI століття до н е. греки-вихідці із Мілету (Мала Азія), назвавши його Феодосією. 1226 року генуезькі купці виторгували у татарського хана Оран-Тімура руїни Феодосії, відновили місто (під назвою Кафа), зробивши його центром своїх кримських володінь. У 1475р. місто захопили турки. Під назвою Кеффе воно стало центром Кримської провінції Османської імперії. 20 липня 1771р. під час російсько-турецької війни 1768-1774 років місто взяли запорізькі козаки полковника Опанаса Ковпака. У 1787 році йому повернули давню назву Феодосія (правда, назва Кафа на короткий час повернулась за правління імператора Павла I). Була центром повіту. Населення - близько 69 тисяч мешканців.

У генуезький період Феодосія стала також осередком Римсько-Католицької Церкви в Криму, яка мала 17 парафій та кілька монастирів. Нею керували феодосійські єпископи. За панування турків у місті збереглась одна парафія. На початку російського періоду, 1787 року була перебудована на костел подарована імператрицею Катериною ІІ мечеть Муфті-Джамі, яку цього ж року освятив під титулом Успіння Пресвтої Діви Марії архієпископ Могильовський Станіслав Сестрженцевич-Богуш. У післярадянський час культову соруду повернули мусульманській спільноті.

13116 Филинці,
вул. Петрівська, 25

Филинці ще навіть у ХІХ столітті вважались хутором та були відсутні у статистичних документах. Зокрема, навіть у 'Słowniku geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' вперше з'явились лише 1900 року із населенням 555 мешканців та посиланням лише на православну парафію. Нині тут проживає три з половиною сотні осіб, значна частина яких є поляками. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі і свого храму не мали.