23731 Гранів

Перша документальна згадка про Гранів датується 1411 роком під назвою Вербич, але його власник Грановський перейменував село на Гранів (місцевий краєзнавець Феофіл Лазюк знайшов у древніх документах в бібліотеці гранівського костелу, які не пережили радянську владу, свідчення про те, що селу значно більше років, тому 2007 року Гранів відсвяткував свій тисячолітній ювілей). 21 листопада 1744 року отрмав магдебурзьке право. У 1605 році тут проживало 807 мешканців, 1880 року - 4100, 1893 року - 5425, 1905 року - 8025, 1923 року - 6779, нині село має 2300 осіб.

Перша дерев'яна святиня Преображення Господнього у Гранові постала ще на початку XVII століття, а наступна - 1723 року. У 1828-1849 роках її замінив мурований костел, який за радянської влади діяв щонайменше до 1947 року, проте пізніше став будинком культури.

26300 Гайворон,
вул. Рози Люксембург, 11-а,
+380 (52) 54-50-560,
f.b.: 303620660095672

Поселення Гайворон утворилось внаслідок злиття сіл Гайворон, Струнькове і Ташлик Струньківський, які були засновані як зимівки козаками Запорізької Січі та вперше згадуються у документах 1796 роком. Від 1933 року Гайворон є районним центром, а 1949 року отримав статус міста. Населяє його понад 16 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Тернівці (нині - Бершадський район Вінницької області) та відвідували мурований костел св. Фредеріка, споруджений там 1830 року коштом родини Мошинських. Наприкінці XIX століття у Гайвороні було споруджено свій мурований храм в неоготичному стилі. Після знищення у 30-х роках XX століття радянською владою православної Успенської церкви католицьку святиню передали православним. У якості православної церкви колишній костел проіснував до початку 50-х років, коли його переоблаштували на кінотеатр та будинок культури. А 1957 року будівлю колишнього католицького сакрального об'єкту повністю знесли, причому розібрали навіть фундамент.

12053 Грузливець

Село Грузливець вважається заснованим 1761 року. 1906 року тут проживало 385 мешканців. У 1935-1936 роках звідси було виселено радянською владою приблизно 250 селян-поляків, натомість оселили колгоспників-ударників із Київської та Чернігівської областей. Нині село нараховує майже 290 осіб.

Католики латинського обряду Грузливця раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. У пострадянські часи село почали відвідувати із душпастирською опікою священники з парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

08200 Ірпінь,
вул. Троїцька, 38,
f.b.: TerezaIrpin

У II половині XIXст. на місці нинішнього Ірпеня виникла німецька колонія Северинівка. У зв'язку з будівництвом у 1898р. залізниці Київ-Ковель біля залізничного мосту через річку Ірпінь постало поселення (станція) Ірпінь, яке згадується вже 1902 року. У 1923 року Ірпінь увійшов до складу Гостомельського району Київської губернії, а 1928 року - до Київської округи. Від 1932 року Ірпінь - у складі Київської області. 30 грудня 1956 року Ірпінь віднесено до категорії міст районного підпорядкування (у складі Києво-Святошинського району), а 30 грудня 1962 року йому надається статус міста обласного підпорядкування. З 1967 року йому адміністративно підпорядковані Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Населення - понад 100 тисяч мешканців.

Лише у цьому столітті у римо-католиків Ірпеня з'явилась своя святиня. Каплицю облаштували у приватній садибі. Відомо, що 4 жовтня 2015 року архієпископ Петро Мальчук OFM під час храмового свята освятив наріжний камінь костелу.

78500 Яремче,
вул. Підскельна, 18,
+380 (3434) 222-24

Яремче (відоме з 1788р., належало до села Дора) виникло як окреме селище дачного типу наприкінці 90-х років ХІХ століття. 28.09.1910р. його виділили у самостійну адміністративну одиницю. Села Дора і Ямна, які нині є частиною міста, згадуються у документах XVI-XVII століть. З 1940 року Яремче деякий час було районним центром, а з 1963р. є містом обласного значення, в якому нині проживає понад 8 тисяч мешканців.

Римо-католики сіл Дора та Ямна, а також нового поселення Яремче, належали до парафії св. Франциска у Делятині. У 1910 році в Яремчому було збудовано мурований філіальний костел. Після ІІ світової війни у перебудованому колишньому храмі розмістили поштове відділення, нині ж там - банківська установа.

12727 Явне

Село Явне (колись - Ямне і навіть Йовенське) засноване на переломі XVIII - XIX століть. Наприкінці ХІХ століття тут проживало 376 мешканців, нині - близько двох з половиною сотень осіб. Село входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Полонному на Хмельниччині та своєї святині не мали. На початку 90-х років ХХ століття до них прижджав о. Єжи Скверчинський із Мар'янівки, який 1994 року заснував тут парафію та опікувався будівництвом храму. 26 серпня 2000 року новоспоруджену каплицю освятив під титулом Матері Божої Ченстоховської єпископ Ян Пурвінський.

23021 Ялтушків,
вул. Яблунева, 1

Ялт(у/о)шків вперше документально згадується 22 жовтня 1431 року, від 1537 року вважався містечком. Магдебурзьке право отримав у 50-х роках XVI століття (підтверджено 1607 року). У 1885 році тут проживало 1646 мешканців, 1893 року - 2870, 1905 року - 3292, 1913 року - 5599, нині - майже дві тисячі осіб. У 1923-1931рр. був райцентром, 1938 року став селом. Входив до Барського району, а від 2020 року - до Жмеринського.

Ймовірно, що перші дерев'яні костели у Ялтушкові існували з кінця XVI століття, але були знищині нападниками, що неодноразово спустошували містечко. 25 лютого 1799 року місцевий власник Казимир Крассовський підписав документ фундації храму та парафії, яку було створено вже 21 березня цього ж року. Спорудження святині з дубової деревини на мурованому фундаменті завершили 1807 року її освяченням під титулом Зіслання Святого Духа.

13235 Карпівці,
вул. Загребельна, 1а

Карпівці вважаються заснованими 1714 року. На початку ХХ століття тут проживало понад дві з половиною тисячі мешканців, нині село має лише півтори тисячі осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові. Від 1790 року у Карпівцях існувала дерев'яна каплиця, яку 1824 року коштом родини місцевих власників Карвіцьких замінили мурованою святинею. Від 1801 року була також дерев'яна каплиця на кладовищі, споруджена Яном Карвіцьким.

04205 Київ,
вул. Тимошенко, 29/279,
+380 (44) 569-26-40, 569-26-39,
www: kyiv.ofm.org.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Київська Оболонь (Болоння) згадується у літописах під 1096, 1151, 1161, 1169 та 1174 роками. Основна забудова Оболоні (промзона та житловий масив) виконана у 1970-1980 роках (будівництво здійснювалося на намивному ґрунті). Під час другого періоду забудови (у новому тисячолітті) на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові комфортабельні житлові будинки, споруджені близько від Дніпра.

У 2000 році у Києві на Оболоні розпочали працю оо.-францисканці, а в грудні цього року тут було утворено парафію, яка 03.04.2001р. отримала державну реєстрацію. У листопаді 2001 року коштом Генеральної курії ордену було придбано дві квартири на першому поверсі 17-ти поверхового будинку. У жовтні 2002 року завершили ремонтні роботи у придбаних приміщеннях, в яких було облаштовано монастир та каплицю.

У червні 2004 року Київська міська держадміністрація виділила земельну ділянку під будівництво костелу та монастиря площею 0,35 га в Оболонському районі Києва на розі вулиць Зої Гайдай та Героїв Дніпра. 20.02.2008р. було отримано дозвіл на початок будівництва. 17.03.2010р. парафія отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У квітні 2011 року розпочалось будівництво костельно-монастирського комплексу, проте через протести місцевих жителів його прийшлось припинити. Ця ж ситуація повторилась також весною і осінню 2013 року.

Парафію обслуговують францисканці (zakon Braci Mniejszych), з осені 2003 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа.

13240 Великі Коровинці,
вул. Коцюбинського, 3

Перша згадка про поселення датується 1585 роком. У 1798р. тут проживало близько семи сотень мешканців, 1897 року - 1380, у тому числі 197 римо-католиків, 1913 року - 1452, 1926 року - 2866 осіб, з них 352 поляків і 27 чехів, нині - понад 2300 осіб. У 1958р. Великі Коровинці стали селищем (міського типу). Входили до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Раніше католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові та своєї святині не мали. У 1872р. маєток у Великих Коровинцях придбала родина Терещенків, які у 70-х роках збудували тут не тільки цукровий завод, але й садибу для себе.