48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.

12200 Радомишль

Вперше Радомишль згадується у літописі 1150 року як Мичеськ, пізніше - Микгород, 1390 року - Мицько. Назва Радомисль з'явилась приблизно у першій половині XVI століття, вперше згадується 1569 року. Із 1946 року місто називається Радомишль. З 1795 року було повітовим центром, 1927 року отримало статус міста, а із 1937 року є райцентром. Проживає тут майже 15 тисяч мешканців.

Є суперечлива інформація щодо костелу у Радомишлі у давні часи. Нібито саме його будівля спочатку стала резиденцією греко-католицьких митрополитів, а в радянські часи її зробили Будинком культури, котрий функціонує досі. Проте достовірно відомо лише про муровану каплицю, збудовану 1804 року коштом вірян, яка належала до парафії Успіння Богородиці у Вишевичах. Може саме тоді вищезгадану будівлю знову перебудували із резиденції на храм?

12021 Радецька Болярка

Вже на початку XIX століття тут оселились польські переселенці, проте село вважається заснованим приблизно у середині цього століття. 1906 року у ньому проживало 348 мешканців, 1926 року - 510 (більшість становили поляки), нині - понад сто осіб. Радецька Болярка входила до Пулинського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Яна Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. Від 1990 року ними опікувались паллотини із житомирської парафії Божого Милосердя, а в 1992-2001 роках тут служили священники із згромадження Місіонерів Святої Родини з Польщі.

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне, а 1927 року йому надали міські права. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Сарненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. У 1921 році вони увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а 1927 року отримали власну парафію із збудованою 1926 року дерев'яною каплицею св. Терези від Немовляти Ісуса.

12462 Рудня-Городище,
вул. Івана Огієнка, 8

Село Рудня-Городище, яке колись називалось просто Рудня, вважається заснованим у XVII столітті. Наприкінці ХХ століття воно нараховувало 983 мешканців, 1906 року - близько тисячі, 1928 року - 1132, з них 318 були поляками, нині тут проживає приблизно 470 осіб.

Раніше католики латинського обряду села належали до парафії у сусідньому Троянові та послуговувались парафіяльним дерев'яним костелом св. Казимира, збудованим у середині XVIII століття. Троянівські метричні книги, які містять записи по Рудні-Городищу, велись, принаймні, від 1790 року.

13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а

Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.

95004 Сімферополь,
вул. Донська, 5,
+380 (652) 57-08-67

У ІІІ столітті до н.е. тут виникло скіфське місто Неаполь Скіфський, яке занепало у ІІІ столітті н.е. Від початку XVIIст. існувало татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Після захоплення Криму Росією у 1784 році було засноване місто Сімферополь, яке стало центром новоствореної Таврійської губернії. У 1921-1945 роках Сімферополь був центром Кримської Автономної ССР, а згодом Кримської області РРФСР і (з 1954р.) УРСР, з 1998 року - столиця АР Крим. Населення - близько 338 тисяч мешканців.

Із заснуванням міста у ньому стали селитись католики-імігранти, серез яких найбільш чисельною була спільнота польського походження. У 1840 році у Сімферополі коштом парафіян збудували мурований костел на перехресті Салгірної і Петропавлівської (Жовтневої) вулиць. Окрім того, 1875 року на кладовищі завдяки Францу Шнейдеру постала мурована каплиця під титулом св. Станіслава Костки. До революції місцева парафія нараховувала майже чотири з половиною тисячі вірян, яких обслуговував настоятель о. Павло Шуберт, мала п'ять мурованих філіальних каплиць та молитвенних будинків, у тому числі храм свв. Климентія і Катерини у Кроненталі (нині - Кольчугино). До неї належало більше десятка населених пунктів.

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Osiedle zjawiło się w latach 60-tych XIX wieku jako osiedle robotnicze w czasie budowy kolei Libawo-Romieńskiej i nosiła nazwę Korżiwka. Z czasem osiedle, które znajdowało się nad rzeką Snow, otrzymała nazwę Snowsk. Tak nazywało się jedno z dawnych głównych grodów (Snowsk, Starodub, Nowgorod Siwerski), które znajdowało się na terenach obecnego Sedniwa. W 1923r. Snowsk zostaje centrum rejonu, a w 1924r. – miastem. W 1935r. miasto dostało nazwę Szczors, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.

13000 Соболівка

Перша письмова згадка про Соболівку датується 1650 роком, згадується також в документах 1782 і 1795 років. Наприкінці XVIII століття тут оселили 15 сімей колоністів, які, в основному, займались виробництвом поташу. 1811 року поселення мало 63 мешканців, 1911 року - 211, більшість яких була етнічними поляками, нині - близько трьох сотень осіб. Село входило до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві католики латинського обряду, як і інших сусідніх сіл, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові (першу згадку про них містять у 1782 році її метричні книги), потім, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові. Своєї святині раніше вони не мали.

12021 Соколів

Datą założenia wsi Sokołów, obecnie liczącej ponad tysiąc mieszkańców, uważany jest rok 1500. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

W 2010 roku księża pallotyni (stowarzyszenie Apostolstwa Katolickiego) z parafii św. Teresy od Dzieciątka Jezus w Kamiennym Brodzie rejonu Baranowskiego rozpoczęli remont zaniedbanego domu, który adaptowano na kaplicę. Po czterech latach przebudowa została zakończona i 4 października 2014 roku biskup emeryt Kijowsko- Żytomierski Jan Purwiński poświęcił kaplicę.