31146 Старий Остропіль,
вул. Ветеранів, 1/3,
www: psostropol.ucoz.ru

Остропіль як місто заснував 1576 року князь Костянтин (Василь) Острозький. З 1648 року містечко було деякий час осередком Волинського (Остропільський) полку. У 1935 році Остропіль став райцентром, проте 1959 року цей статус втартив. Нині є селом із населенням понад 1300 мешканців.

У 1776 році в Острополі коштом родини Любомирських було збудовано мурований костел, замінений у 1858 році храмом св. Варвари, спорудженим за кошти Дорожинських. Парафія у ІІ половині XIX століття нараховувала майже тисячу вірних і мала філіальні каплиці у п'яти сусідніх селах.

27500 Світловодськ,
вул. Хмельницького, 35

В червні 1615 (чи 1616?) року поселення Крилів отримало магдебурзьке право. 1822 року містечко перейменували на Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто, яке назвали Хрущов. 25 жовтня 1962 року місту присвоїли назву КремГЕС, а 1969 року його перейменували на Світловодськ. Є районним центром, який населяє понад 45 тисяч мешканців.

Безперечно, що поселення, яке отримало магдебурзьке право, мало мати свою католицьку святиню, проте інформація про неї відсутня. Католики Світловодська за підтримки церковної благодійної організації 'КІРХЕ ІН НОД' придбали звичайний житловий будиночок в аварійному стані та збудували каплицю в ім'я святого Юрія (Георгія) Переможця.

6620? Шахтарськ,
вул. 60 років Жовтня, 13

У 1764 році на теренах нинішнього міста Шахтарськ виникла слобода Олексієво-Орлівка, 1784 року - селище Вільхівське. На початку ХХ століття московський купець А. Катик почав тут спорудження шахт - так виникло шахтарське поселення Катик, яке з часом стало селищем міського типу. 20 серпня 1953 року Олексієво-Орлівку, Катик та Вільхівське об'єднали у місто, яке одержало назву Шахтарськ. Нині у ньому проживає понад 49 тисяч мешканців.

Відродження римсько-католицького церковного життя у Шахтарську пов'язано із сім'єю Рєпіних. У 1990-1992 роках завдяки їм у Шахтарськ та інші міста Донбаса приїзджали оо.-францисканці із костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині, звідки походить ця родина. У 1992 році у Донецьку почав працювати о. Ярослав Гіжицький, котрий протягом чотирьох років регулярно відвідував Шахтарськ, відправляючи Святі Меси у Рєпіних дома. Потім церковне життя у Шахтарську завмерло.

41100 Шостка,
вул. Фрунзе, 7,
+380 (5449) 489-75

У XVI-XVII століттях в малопрохідних лісних місцях почали селитися втікачі з Правобережжя. Так виникло селище Локотки, яке є частиною сучасної Шостки. 1739 року тут почав працювати завод з виробництва пороху, що і поклало початок розвитку містечка, а 1848 року виник капсульний завод. 1924 року Шостка одержала статус міста, яке з 1939 року є в обласному підпорядкуванні. Нині - районний центр з населенням 75 тисяч осіб.

З 1996 року у Шостці недільні Святі Меси відправляли священики парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сумах. Спочатку богослужіння здійснювались в квартирах парафіян, потім було зареєстровано місцеву римсько-католицьку спільноту, яка використовувала в якості каплиці орендовану однокімнатну квартиру. А 2000 року в центрі міста придбали приватний будинок, в якому після ремонту було облаштовано і каплицю, і приміщення для проживання священника. І з 2002 року парафія вже мала настоятеля, котрий постійно проживав у Шостці.

12025 Тетірка

За переказами, село Тетірка вважається заснованим у ХІІІ столітті, коли татаро-монголи спустошили села Курне, Соколів та Улашанівка, розташовані біля Старого шляху. Їх уцілілі мешканці вибрали для поселення найглухіші місця, зокрема, і нинішню Тетірку. Проте перші документальні згадки про село датуються першою половиною ХІХ століття. Нині тут проживає майже шість сотень мешканців. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Спільнота вірян у селі Тетірка була заснована під титулом Всіх Святих на початку 90-тих років ХХ століття. Сюди доїжджали священники з Новограду-Волинського, які відправляли Меси спочатку у приватному будинку, а пізніше стали орендувати приміщення в дитячому будинку. Тоді ж і душпастирську опіку над спільнотою перейняли отці-паллотини.

10000 Улянівка,
вул. Центральна, 19

Невеличке село Улянівка було утворене, ймовірно, у другій половині XIX століття. 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' подає про нього два рядки тексту лише на початку ХХ століття, коли там проживало 415 мешканців. 1906 року воно мало 436 осіб, а нині нараховує лише три сотні селян.

У докомуністичні часи католики латинського обряду села Улянівка могли послуговуватись сусідніми костелами Преображення Господнього у Покостівці або Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Новому Заводі, проте, за даними метричних книг, належали до парафії у волосному центрі Троянів, яка мала збудований у середині XVIII століття дерев'яний храм св. Казимира.

8940? Ужгород,
вул. Заньковецької

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

На зустрічі єпископів Антала Майнека OFM та Мілана Шашіка CM з провінціалом ордену Братів Менших о. Антоніном OFM 13 червня 2005 року було досягнуто домовленість про душпастирську працю францисканців у латинському та візантійському обрядах у районі Сторожниця Ужгорода. 18 червня 2005 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні цих двох владик освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва майбутніх костелу і монастиря.

34400 Вараш,
Курчатова 13,
f.b.: varashkostel

У зв'язку із будівництвом Рівненської атомної електростанції 1973 року на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1776 року, було засноване поселення та назване Кузнєцовськ. У 1984 році воно отримало статус міста обласного значення. 19 травня 2016 року було перейменоване на Вараш. Проживає тут близько 40 тисяч мешканців.

Ще у 90-х роках минулого століття в одній із квартир багатоповерхового будинку було облаштовано каплицю, в якій оо.-паллотинами відправлялась Служба Божа кожної неділі.

24032 Вендичани,
вул. Вінницька, 71

Село Вендичани вважається заснованими 1622 року, бо саме тоді вперше згадується у докуиенті. 1985 року воно отримало статус селища міського типу. Проживає тут понад 3700 мешканців.

Раніше місцеві католики латинського обряду належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією в Озаринцях та своєї святині не мали. І лише у посткомуністичний період, 1992 року тут було зареєстровано релігійну спільноту, реєстрація свідоцтва датується 8 серпня 1995 року (рішення №157, св. №818).

31153 Вербородинці

Вербородинці, які раніше називались також Верхніми Бродами, Верхобродинцями, Вербородичами, вважаються заснованими приблизно 1500 року. На початку ХХ століття у селі проживало близько 590 мешканців, нині - лише три з половиною сотні осіб. Село входило до Старокостянтинівського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду Вербородинців раніше належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові, але свого храму не мали.