ЖИТОМИР. Співкафедральний собор святої Софії (Зофії) (1737 - 1746). Житомирська обл., Житомирський р-н

10014 Житомир,
вул. Кафедральна, 2
+380 (41) 237-30-53,
f.b.: 269385246412727

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році Житомир став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. Нині є обласним центром з населенням майже 265 тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел Діви Марії знищили татари ще у XV столітті.

Після перенесення столиці Києвської дієцезії у Житомир на місці колишнього храму у 1724-1737 роках коштом єпископа Київського і Чернігівського Самуеля Яна Ожги було споруджено катедру та освячено 1737 року під титулом Zaśnięcia Пресвятої Діви Марії. Проте внаслідок допущених конструктивних помилок невдовзі її розібрали до фундаменту. У 1737-1746 роках коштом знову ж таки єпископа Яна Ожги було споруджено новий мурований кафедральний храм. 1751 року його консекрував єпископ Каетан Ігнатій Солтик.

ЗАПОРІЖЖЯ. Співкафедральний собор Бога Отця Милосердного (1998 - 2004). Санктуарій Бога Отця Милосердного (2011). Запорізька обл., Запорізький р-н

69035 Запоріжжя,
вул. Заводська, 21А,
+380 (61) 218-58-49, 213-33-33,
www: rkc.zp.ua,
f.b.: SanktuarijBogaOtcaMiloserdnogoVG...

У XV-XVIIст. територія міста входила до Запоріжжя - краю вольностей запорізьких козаків, а 1770 року тут була закладена Олександрівська фортеця, завершення її будівництва у 1775р. співпало зі знищенням останньої Запорізької січі - Підпільнянської. Навколо фортеці селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. 1785 року Олександрівськ став поселенням міського типу, а 05.06.1806р. отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. 23.03.1921р. місто було перейменовано на Запоріжжя, 1923 року стало центром Запорізького округу, а 10.01.1939р. - центром області. Населення - майже 732 тисячі мешканців.

До революції в Олександрівську була філіальна каплиця парафії в Катеринославську (Дніропетровську), яку в 30-х роках XXст. закрили, а 50-х - знищили (на її місці збудували завод). З 1993 року Служби у Запоріжжі проводились в різних приміщеннях. Потім завдяки єпископу Я. Ольшанському та організації 'Kirche in Not' було придбано недобудований житловий будинок, у якому 04.09.1994р. після ремонту та реконструкції єпископ Я. Ольшанський освятив каплицю св. Ап. Павла.

У 1997 році міська влада виділила земельну ділянку під будівництво храму та парафіяльного будинку, а 5 квітня 1998 року тодішній єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Станіслав Падевський OFM Cap (майбутній перший єпископ Харківсько- Запорізький) освятив територію під будівництво костелу. 7 грудня 1998 року Папа Йоан Павло II освятив наріжний камінь, взятий з основи базиліки св. Апостола Петра у Римі, і того ж дня передав його запорізькому пароху о. Яну Собіло (нині - єпископ) через свого секретаря о. Мечислава Мокшицького (нині - архієпископ), а 7 жовтня 1999 року єпископ Леон Дубравський OFM заклав його під будівництво храму за проектом запорізьких архітекторів (зменшена копія базиліки св. Петра у Ватикані).

КАМ‘ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Кафедральний собор cвв. Апп. Петра і Павла (1428 - 1430). Хмельницька обл., Кам‘янець-Подільський р-н

32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Татарська, 20,
+380 (3849) 914-94,
f.b.: 1607289499556573

Місто належало Київській Русі, у XIII-XIV століттях - Галицько-Волинському князівству, а потім було захоплене татаро- монголами. У першій половині XIVст. Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, від 1362 року - у складі Литовсько-Руської держави (1374 року отримав магдебурзьке право), з 1434 року відійшоі до Польщі, з 1463 року - центр Подільського воєводства. У 1672-1699рр. належав Туреччині. У складі Росії у 1795-1997рр. - центр Подільського намісництва, а у 1797-1917рр. - Подільської губернії. Від 22 березня 1919р. по листопад 1920р. Кам'янець був столицею Української Народної Республіки, у 1937-1941рр. - центр Кам'янець-Подільської області, нині - районний центр з населенням майже сто тисяч мешканців.

Приблизно 1370 року перший дерев'яний Петропавлівський костел у Кам'янці спорудили князі Коріятовичі, а 1375 року ця святиня стала кафедральною після заснування дієцезії. У 1428-1430 роках було споруджено корпус первинного готичного мурованого храму. У 1547-1563 роках збудовали каплиці Вірменської Матері Божої і Пресвятих Тайн. 1621 року костел було перебудовано та споруджено каплицю Непорочного Зачаття Матері Божої після пожежі 1616 року. У 1646-1648 роках споруджено сучасний пресбітерій, що докорінно змінило внутрішній устрій храму. У 1672-1699 роках під час турецької окупації святиню перетворили на мусульманську мечеть, а біля входу спорудили мінарет. 1717 року відбувся частковий ремонт собору.

КИЇВ. Кафедральний собор св. Олександра (Алєксандра) (1817 - 1842). Київська обл., Спеціальний статус

01001 Київ,
вул. Костельна, 17,
+380 (44) 229-73-09,
www: st-alexander.org.ua, st-alexander.kiev.ua,
f.b.: EcclesiaCatholicaStAlexandri

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі (об'єднання південних східнослов'янських племен) та столицею Руської держави. Після втрати державності був також адміністративним центром литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, столицею УНР, Української Держави та Української РСР. Нині - столиця України з населенням майже три мільйони мешканців.

У 60-х роках IXст. після успішного нападу Київського князя Аскольда на Константинополь відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Християнська віра поширювалася, у Києві та по всій Русі поставали храми, що викликало наростаюче незадоволення язичників. 882 року, спираючись на підтримку внутрішніх антихристиянських сил, Київ захопив та вбив князя-християнина Аскольда вихователь малолітнього князя Славії (майбутньої Новгородської землі) Ігоря з варяжської династії Рюріків. На Русі почалась язичеська реакція, яка тривала до смерті узурпатора-язичника Олега у 912 році. А потім ще двічі християнство відвовойовувало втрачені позиції та знову піддавалося терору, поки 998 року не відбулася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі.

ЛЬВІВ. Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (1368 - 1480). Санктуарій Матері Божої Милосердної (1776) і Божого Милосердя (1948). Мала базиліка (1910). Львівська обл., Львівський р-н

79008 Львів,
пл. Катедральна, 1,
+380 (32) 272-56-82, 235-89–78,
www: lwowskabazylika.org.ua,
f.b.: 134360883320534

Від середини I тисячоліття тут були поселення білих хорватів та одне з найбільших їх святилищ. Їх держава охоплювала нинішні чеські, угорські, словацькі та південно-польські землі від Баварії на Заході та українські терени аж по Збруч на Сході. Проте наприкінці Xст., після її занепаду східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів як уділ для свого сина Лева (перша згадка про місто у документах датується 1256 роком). У 1272р. король Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право. У 1434р., після скасування автономії Галичини як Королівства Руського утворено Руське воєводство з центром у Львові, а 1772 року Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії як столиця коронної провінції - Королівства Галичини і Володомирії. 1918 року, після приєднання Галичини до Польщі Львів став центром воєводства, а 1939 року, коли Галичина увійшли до складу УРСР, - центром області.

Християнство на біло-хорватські землі прийшло ще у 60-70-х роках IXст., а в документі 973 року вони вказані у межах Празької дієцезії латинського обряду. Перші католицькі храми (св. Йоана Хрестителя та Матері Божої Сніжної) у Львові споруджено ще у XIIIст. У 1412-1414рр. столиця Галицької архідієцезії латинського обряду, заснованої 1375 року, була перенесена до Львова.

Львівський кафедральний собор споруджено у готичному стилі у 1368-1480 роках. Частину катедри, зведену за проектом М. Нічки та завдяки зусиллям Галицько-Львівського архієпископа Я. Стрепи освятив 21 квітня 1405 року єпископ Матей з Перемишля. У 1481 році частково збудований храм консекрував Львівський архієпископ Я. Стшелецький, а його спорудження продовжувалось і далі. У 1760-1776 роках за архієпископа В. Сераковського катедру, яка тоді перебувала у поганому стані, відремонтували та перебудували у стилі бароко (архітектор П. Полейовський). 12 травня 1776 року храм став санктуарієм Матері Божої Милосердної, а 1948 року - санктуарієм Божого Милосердя. 1910 року катедра отримала статус малої базиліки. У першому десятилітті XX століття тут служив вікарієм майбутній єпископ о. Францішек Лісовський.

ЛУЦЬК. Кафедральний собор cвв. Апп. Петра і Павла (1616 - 1639). Волинська обл., Луцький р-н

43016 Луцьк,
вул. Катедральна, 17,
+380 (332) 72-46-59,
f.b.: 418205711559839

Вперше Луцьк згадується в Іпатіївському літописі 1085 роком. У 1340р. місто на кілька років стало столицею Галицько-Волинського князівства. 1429 року Луцьк отримав магдебурзьке право. З 1569 року після Люблінської унії місто стало столицею воєводства. Після 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, Луцьк став осередком повіту Волинської губернії, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року місто отримало статус обласного центру, в якому нині - понад 221 тисяча мешканців.

У 1610 році єпископ Павло Волуцький освятив наріжний камінь костелу, який у 1616-1639 роках було споруджено для оо.-єзуїтів (архітектори М. Гінтз і Д. Бріано). 1639 року храм освятив єпископ А. Гембіцький.

МУКАЧЕВО. Кафедральний собор св. Мартина з Туру (1904 - 1905). Закарпатська обл., Мукачівський р-н

89600 Мукачево,
вул. Миру, 9,
+380 (3131) 221-52, 233-78,
f.b.: 1578399959147243

Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.

За не підтвердженими даними, попередній мурований костел св. Мартина з Туру у Мукачеві збудували ще у XIII столітті, проте перша документальна згадка про храм датується 1332-1335 роками. Ця святиня неодноразово зазнавала пошкоджень під час війських дій та згодом відновлювалась і реконструйовувалась. Аж до 1880 року, коли почав обвалюватись неф храму і його довелось розібрати (залишилось лише святилище).