90200 Берегово,
вул. Берчені, 31

Місто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване 1063 року принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І. 1247 році для відбудови міста після руйнування військами хана Батия король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії. У 1271 року місто стало центром комітату Берег, у 1342 році отримало статус вільного королівського міста, а 1396 року Березький комітат з центром у Лампертсасі був подарований подільському князеві Феодору Корятовичу. 1504-го вперше з'являється назва Берегсас (Beregszasz). 1946 року отримало статус міста та центру округи, від 1953 року - районний центр. Населення нині - майже 24 тисячі мешканців.

Буча нині є частиною міста, а до 1967 року була окремим селом, перша згадка про яке датується 1321 роком. Відома була як Bucsu, Bulcsu, Nagybucsu і складалась з двох поселень - Булчу і Нодьболчу (тобто, Великий Булчу).

Перший костел у Булчу, яке нині є частиною міста, існував вже у 1327 році. Місцеве католицьке релігійне життя, зруйноване реформацією 1689 року, відновилось на початку XIX століття.

09700 Богуслав

Перша згадка про поселення Богуславль в літописі датується 1195 роком. 1240 року воно було зруйноване татаро-монголами, проте пізніше відновлене як фортеця. У 1591 році Богуслав став центром староства, а 1620 року отримав магдебурзьке право. З 1648 року - сотенне місто Білоцерківського полку, а з 1685 року - центр полку, який було ліквідовано царською владою у 1711-1712рр. З 1796 року Богуслав був центром повіту Київської губернії, а 1837 року став заштатним містом Канівського повіту. У 1846 році переведений у розряд містечок. У 1919-1923 роках знову був повітовим центром, а з 1923 року є районним центром. Статус міста отримав у 1938 році. Чисельність населення - понад 16 тисяч мешканців.

Перший дерев’яний костел під титулом Зіслання Святого Духа у Богуславі збудували біля базарної площі у центрі міста 1789 року коштом Францішка Жевуського (правда, за непідтвердженою інформацією католицька святиня існувала тут ще 1654 року). Але 30 серпня 1817 року храм згорів під час пожежі, яка охопила центральну частину міста.

08151 Боярка,
вул. Покровська, 62

Біля городища Будаївка часів Київської Русі розрослося село Будаївка, яке вперше в документах згадується початком XVI століття. Тривалий час власником села була Києво-Печерська лавра. З будівництвом у 60-х роках XIXст. залізниці Київ- Фастів біля Будаївки 1870 року виникла залізнична станція, яку назвали іменем сусіднього села Боярки, перейменованого пізніше на Тарасівку. Біля цієї станції виросло дачне селище, яке невдовзі злилося із Будаївкою. З 1921 по 1923 роки Будаївка була волосним центром, у 1923-1930 роках - центром району. Статус міста Боярка отримала 30 грудня 1956 року, коли були об'єднані в єдине місто Боярка, Будаївка, Нова Тарасівка та селище Газовиків. Нині тут проживає понад 35 тисяч мешканців.

Каплиця у Боярці була облаштована у звичайному будинку не пізніше початку 2000-х років.

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Муровані костел та капуцинський монастир при ньому збудовано коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття. Він також придбав для храму два тіла святих мучеників Феодора та Ілюміната, з яких перше з каплею мученицької крові урочисто доставили до Брусилова 22 червня 1789 року. Помер Фелікс Чацький 2 червня 1790 року і був похований в склепі костелу. На той час вже існувала парафія, до якої, окрім самого Брусилова, входило ще 27 сусідніх сіл (близько півтори тисячі вірян).

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Колишній капуцинський костел Зіслання Святого Духа, споруджений коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття, був знищений радянською владою 1976 року. Місцеві римо-католики збудували 2017 року пристосовану каплицю, яку 23 грудня освятив єпископ Віталій Кривицький під титулом Святого Духа.

14000 Чернігів,
вул. Київська, 20,
+380 (462) 67-66-44

Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925-1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром. Населення - понад 288 тисяч мешканців.

У 1992-1993 роках у Чернігові було зареєстровано владою спільноту римо-католиків, яка ціле десятиліття безуспішно добивалась повернення старої святині Успіння Пресвятої Діви Маріїта св. Йоана Хрестителя, спорудженої у І половині XIX століття. Тому 2002 року зусиллями оо.-облатів почалося будівництво нового храму та монастирського будинку.

80100 Червоноград,
вул. Клюсівська, 30,
+380 (3249) 384 70,
www: ua.spiritus-sanctus.org.ua,
f.b.: 214468208621635

Місто 1692 року на землях села Новий Двір (вперше згадується у документах у 1613р.) заснував великий коронний гетьман Щенсни Казимир Потоцький, назвав його на честь своєї дружини Кристини Кристинополем та отримав для нього магдебурзьке право. Від 3 листопада 1951 року називається Червоноградом, а від 30.12.1962р. є містом обласного підпорядкування. Населення - понад 67 тисяч мешканців.

Римо-католики Червонограда 13 грудня 1991 року зареєстрували парафію Благовіщення Діви Марії. Оскільки колишній костел Зіслання Святого Духа віддали православним, то послуговувались вони каплицею у сусідньому селі Межиріччя, яке знаходилось за кілька кілометрів від міста (обслуговували їх душпастирі спочатку із Жовкви, а потім із Великих Мостів). У 1999р. у Червонограді оселився постійний священик по вул. Михайла Грушевського у 2-х кімнатній квартирі, де відправляв Месу кожного дня, а в неділю і в свята - у Межиріччі. Протягом року було придбано будинок по вул. Йосипа Сліпого, куди і перенесли духовний осередок.