48509 Білий Потік

Поселення Білий Потік вперше згадується у документах у 1442, 1448 та 1564 роках. Його нинішнє населення лише трохи перевищує дві з половиною сотні мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. 6 вересня 1927 року було вмуровано наріжний камінь під будівництво філіального костелу (землю пожертвували М. Флорків, гміна та школа; проект виконав архітектор Втужецький; каміння для будови з міцевої каменоломні пожертвувала гміна). 25 серпня 1933 року новозбудовий завдяки ініціативі настоятеля хом'яківської парафії о. Йосифа Гарри храм освятили під титулом Матері Божої Ченстоховської. Кошти, яких не вистачало на завершення спорудження святині, надали Тернопільске воєводство та Львівська курія.

30510 Буртин,
вул. Перемоги, 51

Буртин засновано 1815 року. До 1937 року тут проживали лише римо-католики, більшість яких тоді ж репресували та вислали до Казахстану. Нині католики латинського обряду складають половину населення села, чисельність якого перевищує вісім сотень мешканців.

У 1991-1993 роках тут споруджено костел зусиллями майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. 26 серпня 1993 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC.

81555 Великий Любінь

Вперше Любінгород чи Любінь у руських хроніках згадується у XIII столітті. У І половині XV століття Любінь розділився на дві частини, які отримали назви Великого Любіня і Малого Любіня. В австрійські часи завдяки місцевим мінеральним водам Великий Любінь став курортом. Від 18.04.1964 року є селищем міського типу, в якому нині проживає понад 4500 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. У 20-х роках ХІХ століття тут було споруджено невеличку каплицю для відпочиваючих, а у ІІ половині цього століття збудовали навпроти готелю каплицю у неороманському стилі. У 1911-1912 роках у Великому Любіні постала парафіяльна експозитура коштом А. Бруніцького, а 1923 року було засновано парафію.

12535 Горіхове

У невеликому селі Горіхове, що колись називалось Оріхове, проживає лише трохи більше сотні мешканців, частина яких є римо-католиками.

У 2017-2018 роках місцевий парафіянин Олексій Криницький своїми коштом та працею збудував у Горіхові невеличку муровану каплицю. 18 березня 2018 року від імені єпископа її освятив тодішній настоятель Житомирського кафедрального собору св. Софії о. Віктор Маковський. Горіхове обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького) з парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві.

81613 Демня

Перша офіційна письмова згадка про Демню датована 1464 роком, але, за іншими джерелами, село згадувалося під назвою Демня на Зубрі або Воля ще 1453 року. У 80-х роках ХІХ століття мало приблизно 1400 мешканців. У 1950-1989 роках називалось Димівкою. Нині нараховує 1600 селян. Входило до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Місцеві римо-католики, які належали до парафії св. Миколая у Миколаєві, завдяки зусиллям її настоятеля о. Войтеха Войтановського 11 березня 1911 року, за чисельності майже чотири сотні вірних, отримали із Львівської курії дозвіл на будівництво філіальної святині. Вже наступного року коштом вірян Демні було споруджено її стіни. 1913 року на завершення спорудження каплиці кошти виділила як церковна, так і світська влада. Але закінчив будівництво неоготичного храму 1914 року вже новий настоятель о. Антоній Барць, та й то лише завдяки додатковій фінансовій допомозі, отриманій у травні цього року з курії.

Дубники-Калинівка

Дубники відомі у документах, принаймні, від 1566 року. У селі проживала велика кількість етнічних німців, а навколо поселення у міжвоєнний період заснували багато польських колоній-хуторів, у тому числі і Калинівку. Після ІІ світової війни на території села та його хуторів було створено військовий полігон, у звʼязку з чим село ліквідували. Фактично, Калинівка містилась на північ від Дубників, південніше Охнівки та на схід від Білина.

У 1929-1930 роках завдяки зусиллям місцевого настоятеля о. Броніслава Галицького коштом вірян на хуторі-колонії Калинівка села Дубники збудували костел у так званому 'пруському' стилі (з дерева та цегли). 7 липня 1930 року під час візитації парафії новоспоруджений храм під титулом Божої Матері Ченстоховської урочисто освятив єпископ Луцький Адольф Шельонжек.

77030 Княгиничі

Вперше Княгиничі зустрічаються в документі від 12 листопада 1430 року, є також згадки у 1430, 1437, 1447 і 1451 роках. 1563 року отримали магдебурзьке право, були містечком. Етнічно у Княгиничах суттєво переважали українці. 1931 року тут проживало 1872 мешканців, 1939 року - 2040, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Рогатинського району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Парафія у Княгиничах постала не пізніше 1448 року, коли тут згадується місцевий душпастир Яків. 1600 року архієпископ Ян Соліковський описує костел (ймовірно, дерев'яний) як вміло збудований, проте вже на початку 20-х років цього століття його зруйнували турки і татари. Після відновлення храм зазнав чергового знищення 1648 року під час польсько-козацьких війн.