48509 Білий Потік

Поселення Білий Потік вперше згадується у документах у 1442, 1448 та 1564 роках. 1880 року тут проживало 855 мешканців, 1900 року - 1211, 1910 року - 1259, 1921 року - 1152, 1931 року - 1167, більшість яких була поляками, нині ж село нараховує лише трохи більше двох з половиною сотень осіб.

Католики латинського обряду Білого Потоку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові, а після заснування 1854 року у Хом'яківці парафіяльної експозитури перейшли до неї. Тоді їх було близько чотири сотні вірян, наприкінці цього століття - понад шість сотень, а перед І світовою війною - понад 760 осіб.

30510 Буртин,
вул. Перемоги, 51

Буртин засновано 1815 року. До 1937 року тут проживали лише римо-католики, більшість яких тоді ж репресували та вислали до Казахстану. Нині католики латинського обряду складають половину населення села, чисельність якого перевищує вісім сотень мешканців.

У 1991-1993 роках тут споруджено костел зусиллями майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. 26 серпня 1993 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC.

81555 Великий Любінь

Вперше Любінгород чи Любінь у руських хроніках згадується у XIII столітті. У І половині XV століття Любінь розділився на дві частини, які отримали назви Великого Любіня і Малого Любіня. В австрійські часи завдяки місцевим мінеральним водам Великий Любінь став курортом. Від 18.04.1964 року є селищем міського типу, в якому нині проживає понад 4500 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. У 20-х роках ХІХ століття тут було споруджено невеличку каплицю для відпочиваючих, а у ІІ половині цього століття збудовали навпроти готелю каплицю у неороманському стилі. У 1911-1912 роках у Великому Любіні постала парафіяльна експозитура коштом А. Бруніцького, а 1923 року було засновано парафію.

12535 Горіхове

У невеликому селі Горіхове, що колись називалось Оріхове, проживає лише трохи більше сотні мешканців, частина яких є римо-католиками.

У 2017-2018 роках місцевий парафіянин Олексій Криницький своїми коштом та працею збудував у Горіхові невеличку муровану каплицю. 18 березня 2018 року від імені єпископа її освятив тодішній настоятель Житомирського кафедрального собору св. Софії о. Віктор Маковський. Горіхове обслуговують оо.-салезіани (товариство св. Франциска Салезького) з парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві.

81613 Демня,
вул.Шевченка, 9

Перша письмова згадка про Демню датована 1464 роком (за іншими джерелами, село згадувалось під назвою Демня на Зубрі або Воля ще 1453 року), а також згадку 1466, 1469 і 1473 роках. У 80-х роках ХІХ століття село мало приблизно 1400 мешканців, нині - близько 1600 осіб. У 1950-1989 роках називалось Димівкою. До 2020 року входило до Миколаївського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Миколаєві. В середині XIX століття їх чисельність становила приблизно 170 вірян, наприкінці цього століття - понад 120, а 1911 року, коли завдяки зусиллям миколаївського настоятеля о. Войтеха Войтановського 11 березня було отримано із Львівської курії дозвіл на будівництво власної святині - майже чотири сотні вірних.

82106 Дрогобич,
вул. Рихтицька

У Хст. тут існувало поселення Бич, яке наприкінці ХІст. зруйнували половці. Уцілілі мешканці утворили поруч 'другий Бич', що і дало назву місту (вважається заснованим 1091 року). Наприкінці XIVст. згадується як Другабець, є згадки також у 1387, 1390 і 1392 роках. У 1422р. Дрогобич отримав магдебурзьке право, підтверджене у 1460 і 1506 роках. Від 1840р. був осередком повіту, від 1939р. - обласним центром, від 1959р. є райцентром. 1869 року тут проживало 18880 мешканців, у тому числі 28.7% українців і 23.2% поляків, 1921 року - 34756, 1939 року - 40600, нині - понад 73 тисяч осіб.

Громадську невелику муровану каплицю поблизу залізничного вокзалу у Дрогобичі збудували коштом залізничників та освятили 1904 року. Схематизми Перемишльської дієцезії її описують як дуже гарну, споруджену благочестивою спільнотою чиновників, слуг і робітників із випаленої цегли в саду залізничної станції, а її титул Матері Божої Ченстоховської подають від 1927 року.

Дубники-Калинівка

Дубники відомі у документах, принаймні, від 1566 року. У селі проживала велика кількість етнічних німців, а навколо поселення у міжвоєнний період заснували багато польських колоній-хуторів, у тому числі і Калинівку. Після ІІ світової війни на території села та його хуторів було створено військовий полігон, у звʼязку з чим село ліквідували. Фактично, Калинівка містилась на північ від Дубників, південніше Охнівки та на схід від Білина.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Йоахима i св. Анни у Володимирі. У 1929-1930 роках завдяки зусиллям настоятеля о. Броніслава Галицького коштом вірян на хуторі-колонії Калинівка села Дубники збудували костел у так званому 'пруському' стилі (з дерева та цегли). 7 липня 1930 року новоспоруджений храм під титулом Божої Матері Ченстоховської урочисто освятив єпископ Луцький Адольф Шельонжек.

77030 Княгиничі

Вперше Княгиничі зустрічаються в документі від 12 листопада 1430 року, є також згадки у 1430, 1437, 1447 і 1451 роках. 1563 року отримали магдебурзьке право, були містечком. Етнічно у Княгиничах суттєво переважали українці. 1931 року тут проживало 1872 мешканців, 1939 року - 2040, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Рогатинського району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Парафія у Княгиничах постала не пізніше 1448 року, коли тут згадується місцевий душпастир Яків. 1600 року архієпископ Ян Соліковський описує костел (ймовірно, дерев'яний) як вміло збудований, проте вже на початку 20-х років цього століття його зруйнували турки і татари. Після відновлення храм зазнав чергового знищення 1648 року під час польсько-козацьких війн.

81463 Корналовичі

Перша письмова згадка про село Корналовичі датується 25 серпня (2 вересня за новим стилем) 1375 роком. У ньому проживає понад тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких перед ІІ світовою війною сягнула півтисячі вірних, належали до парафії св. Миколая у Дублянах. У 1890 році у Корналовичах було освячено під титулом Пресвятої Діви Марії муровану цвинтарну каплицю родини Созанських, яка використовувалась як публічна філіальна святиня.

Від 40-х років ХХ століття по 1991 рік каплиця не працювала, а після повернення стала місцевим костелом під титулом Матері Божої Ченстоховської. 26 серпня 2020 року відремонтований храм освятив єпископ Едвард Кава.

30640 Малий Лазучин

Невеличке село Малий Лазучин, в якому проживає менше двох сотень мешканців, вважається заснованим 1420 року.

Місцева римсько-католицька громада була зареєстрована завдяки зусиллям о. Павла Прушинського 31 жовтня 1997 року. Свята Літургія відправляється у житловому будинку, який пристосовано під каплицю та проведення катехиз. Цією святинею послуговуються також жителі понад десятка сусідніх сіл, а опікуються нею дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Теофіполі.