81422 Берестяни

Село Берестяни відоме, принаймні, від 1469 року. Варто уваги, що у 1619-1787 роках воно було власністю монастиря бригідок у Самборі. Нині тут проживає майже сім сотень мешканців.

Римо-католики Берестян належали до парафії св. Катерини у Воютичах Самбірського деканату Перемишльської дієцезії. 12 травня 1912 року у селі було закладено наріжний камінь філіального мурованого костелу на земельній ділянці, подарованій банком. Цеглу і дах будівлі оплатила родина Тхожніцьких з Надиб, яка також придбала лавки у святиню. Завершилось будівництво храму його освяченням у 1914 році. 15 лютого 1920 року єпископ Йосиф Пельчар заснував у Берестянах самостійну парафію (спочатку як експозитуру), першим душпастирем якої став о. Ян Щурек. 1921 роком датується фундаційний акт, виданий парафії тією ж родиною Тхожніцьких. 1933 року парафією продовжував опікуватись о. Щурек, а налічувала вона понад 1200 вірян, котрі проживали також ще у п'ятьох сусідніх селах.

31235 Бубнівка

Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.

8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.

81555 Великий Любінь

Вперше Любінгород чи Любінь у руських хроніках згадується у XIII столітті. У І половині XV століття Любінь розділився на дві частини, які отримали назви Великого Любіня і Малого Любіня. В австрійські часи завдяки місцевим мінеральним водам Великий Любінь став курортом. Від 18.04.1964 року є селищем міського типу, в якому нині проживає понад 4500 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. У 20-х роках ХІХ століття тут було споруджено невеличку каплицю для відпочиваючих, а у ІІ половині цього століття збудовали навпроти готелю каплицю у неороманському стилі. У 1911-1912 роках у Великому Любіні постала парафіяльна експозитура коштом А. Бруніцького, а 1923 року було засновано парафію.

80632 Висоцько

Висоцько дало назву пам'яткам кам'яного віку висоцької культури, знайденим тут (заселеним будо здавна), проте у документах вперше згадується 1441 року, є також згадки у 1511 та 1580 роках. У 1890р. у селі проживало 1049 мешканців, у тому числі 907 українців і 139 поляків, 1910 року - 840, нині - шість сотень осіб. У 1936 році частина села виокремилась та отримала назву Галлєрчин. Висоцько входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Висоцька спочатку належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах, а від 1865 року - до парафіяльної експозитури у Поникві, яка 1925 року стала самостійною парафією. У середині ХІХст. їх було лише три десятки, наприкінці цього століття та перед Ісв. війною - близько чотирьох десятків, а у другій половині 20-х років ХХ століття - вже дві з половиною сотні вірян (таке зростання відбулось, ймовірно, за рахунок польських переселенців, можливо, військових ветеранів).

89430 Галоч,
вул. Головна, 56

В письмових джерелах Галоч відоме як 'Galich', 'Galuch', 'Galoch', 'Gálocs', а перша письмова згадка датується 1273 роком. Сьогодні тут проживає майже півтисячі мешканців, більшість з яких мають угорське етнічне походження.

Галоч був філією доборусківської парафії. На переломі XVI-XVII століть село стало реформатоським. У 1741 році тут згадуються дві церкви (можливо, одна з них була католицькою). У 1851 році у Галочі проживало 132 католика східного обряду та 88 - латинського. У 1928 році постала мурована Покровська греко-католицька церква, яку радянська влада закрила 1952 року (станом на 1944 рік у селі було 94 римо-католиків та майже у два рази більше греко-католиків).

89441 Глибоке,
вул. Головна, 13

Вперше село згадується в документах за 1417 рік. Називалось воно тоді Малим Холмцем чи Гуткою. Нині проживає тут трохи більше півтисячі мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Луки, євангеліста у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу.

У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року року облаштувала у ньому музей атеїзму. Костел було повернено вірним 1989 року.

35454 Глибочок

В урочищі Замчище села виявлено давньоукраїнське городище округлої форми, оточене подвійним валом, та знайдені предмети тих часів, проте Глибочок у документах вперше згадується 1545 роком. 1906 року тут проживало лише 222 мешканців, більшість яких була українцями, нині ж чисельність населення майже не змінилась - 213 осіб. Село входило до Гощанського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

У 1927 році коштом місцевих римо-католиків та прикордонників у Глибочку збудували дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі, а вже 1928 року тут було засновано парафію, до якої увійшли населені пункти, що раніше належали парафіям Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі та cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких (Великих Межирічах).

48237 Городниця

Село Городниця вважається заснованим 1318 року. Відоме тим, що 1848 року поблизу на річці Збруч знайшли кам'яну статую Збручанського Святовита. Нині тут проживає близько 1600 мешканців. Належало до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Личківцях. 1892 року у Городниці коштом місцевих власників Яблоновських та інших розпочали спорудження філіальної мурованої каплиці, яким керував голова будкомітету Адольф Ценський. 15 жовтня 1895 року це будівництво, в основному, було завершене, а 22 листопада цього ж року храм освятили, хоча він не ще був викінчений та оснащений (зокрема, в якості вівтаря тоді було нашвидкоруч зібрано конструкцію з кілків, паперу і дошок).

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

Вперше у документах поселення Дем’янківці згадуються 1469 роком. Нині тут проживає понад півтисячі осіб, частина з яких є католиками латинського обряду.

У 1639 році власник села Михайло Станіславський надав ці маєтності парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях, до якої і належали місцеві римо-католики. Свого храму вони не мали. У 90-х роках минулого століття у Демянківцях збудували сучасний мурований костел, який було завершено завдяки зусиллям о. Станіслава Кшишковського з Дунаєвців. 2002 року храм консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 1 червня 2004 року єпископ Леон Дубравський OFM заснував тут парафію, яку обслуговують дієцезіальні священники.

80552 Задвір'я

Перша письмова згадка про Задвір'я датується 1451 роком, згадується у документах також 1485 року. 1890 року у селі проживало 1680 мешканців, у тому числі 1404 українців і 276 поляків, нині - понад 1800 осіб. 17 серпня 1920 року біля Задвір'я відбулась битва між польськими оборонцями Львова та переважаючими силами більшовицької Першої Кінної армії, яка завершилась операційним успіхом поляків. Село входило до Буського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Святого Духа у Глинянах. У 1907-1908 роках при чисельності вірян майже сім сотень (разом із польськими переселенцями колонії Засічна) у Задвір'ї було збудовано філіальний мурований костел за типовим проектом на 400 осіб львівського архітектора Тадеуша Обмінського (одного із трьох проектів, виготовлених ним 1903 року на замовлення архієпископа Йосифа Більчевського для святинь Львівської архідієцезії).