БЕРЕСТЯНИ. Колишній костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (1912 - 1914). Львівська обл., Самбірський р-н

81422 Берестяни

Село Берестяни відоме, принаймні, від 1469 року. Варто уваги, що у 1619-1787 роках воно було власністю монастиря бригідок у Самборі. Нині тут проживає майже сім сотень мешканців.

Римо-католики Берестян належали до парафії св. Катерини у Воютичах Самбірського деканату Перемишльської дієцезії. 12 травня 1912 року у селі було закладено наріжний камінь філіального мурованого костелу на земельній ділянці, подарованій банком. Цеглу і дах будівлі оплатила родина Тхожніцьких з Надиб, яка також придбала лавки у святиню. Завершилось будівництво храму його освяченням у 1914 році. 15 лютого 1920 року єпископ Йосиф Пельчар заснував у Берестянах самостійну парафію (спочатку як експозитуру), першим душпастирем якої став о. Ян Щурек. 1921 роком датується фундаційний акт, виданий парафії тією ж родиною Тхожніцьких. 1933 року парафією продовжував опікуватись о. Щурек, а налічувала вона понад 1200 вірян, котрі проживали також ще у п'ятьох сусідніх селах.

БУБНІВКА (Велика Бубнівка). Каплиця Матері Божої Цариці Святого Розарію (1997). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31235 Бубнівка

Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.

8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.

ВЕЛИКИЙ ЛЮБІНЬ. Костел Матері Божої Ченстоховської / Матері Божої Королеви Польщі (1930 - 1937). Львівська обл., Львівський р-н

81555 Великий Любінь

Вперше Любінгород чи Любінь у руських хроніках згадується у XIII столітті. У І половині XV століття Любінь розділився на дві частини, які отримали назви Великого Любіня і Малого Любіня. В австрійські часи завдяки місцевим мінеральним водам Великий Любінь став курортом. Від 18.04.1964 року є селищем міського типу, в якому нині проживає понад 4500 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. У 20-х роках ХІХ століття тут було споруджено невеличку каплицю для відпочиваючих, а у ІІ половині цього століття збудовали навпроти готелю каплицю у неороманському стилі. У 1911-1912 роках у Великому Любіні постала парафіяльна експозитура коштом А. Бруніцького, а 1923 року було засновано парафію.

ВИСОЦЬКО - Галлєрчин. Колишній костел Матері Божої Цариці Польщі (1927 - 1935). Львівська обл., Золочівський р-н

80632 Висоцько

Висоцько дало назву пам'яткам кам'яного віку висоцької культури, знайденим тут (заселеним будо здавна), проте у документах вперше згадується 1441 року, є також згадки у 1511 та 1580 роках. У 1890р. у селі проживало 1049 мешканців, у тому числі 907 українців і 139 поляків, 1910 року - 840, нині - шість сотень осіб. У 1936 році частина села виокремилась та отримала назву Галлєрчин. Висоцько входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Висоцька спочатку належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах, а від 1865 року - до парафіяльної експозитури у Поникві, яка 1925 року стала самостійною парафією. У середині ХІХст. їх було лише три десятки, наприкінці цього століття та перед Ісв. війною - близько чотирьох десятків, а у другій половині 20-х років ХХ століття - вже дві з половиною сотні вірян (таке зростання відбулось, ймовірно, за рахунок польських переселенців, можливо, військових ветеранів).

ГАЛОЧ. Костел Матері Божої Цариці Розарію (1928). Закарпатська обл., Ужгородський р-н

89430 Галоч,
вул. Головна, 56

В письмових джерелах Галоч відоме як 'Galich', 'Galuch', 'Galoch', 'Gálocs', а перша письмова згадка датується 1273 роком. Сьогодні тут проживає майже півтисячі мешканців, більшість з яких мають угорське етнічне походження.

Галоч був філією доборусківської парафії. На переломі XVI-XVII століть село стало реформатоським. У 1741 році тут згадуються дві церкви (можливо, одна з них була католицькою). У 1851 році у Галочі проживало 132 католика східного обряду та 88 - латинського. У 1928 році постала мурована Покровська греко-католицька церква, яку радянська влада закрила 1952 року (станом на 1944 рік у селі було 94 римо-католиків та майже у два рази більше греко-католиків).

ГЛИБОКЕ. Костел Цариці Розарію (1871). Закарпатська обл., Ужгородський р-н

89441 Глибоке,
вул. Головна, 13

Вперше село згадується в документах за 1417 рік. Називалось воно тоді Малим Холмцем чи Гуткою. Нині проживає тут трохи більше півтисячі мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Луки, євангеліста у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу.

У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року року облаштувала у ньому музей атеїзму. Костел було повернено вірним 1989 року.

ГЛИБОЧОК. Колишній костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (1927). Рівненська обл., Рівненський р-н

35454 Глибочок

В урочищі Замчище села виявлено давньоукраїнське городище округлої форми, оточене подвійним валом, та знайдені предмети тих часів, проте Глибочок у документах вперше згадується 1545 роком. 1906 року тут проживало лише 222 мешканців, більшість яких була українцями, нині ж чисельність населення майже не змінилась - 213 осіб. Село входило до Гощанського району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

У 1927 році коштом місцевих римо-католиків та прикордонників у Глибочку збудували дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі, а вже 1928 року тут було засновано парафію, до якої увійшли населені пункти, що раніше належали парафіям Успіння Пресвятої Діви Марії в Острозі та cв. Антонія Падуанського у Межирічах Корецьких (Великих Межирічах).