12741 Олександрівка,
+380 (4141) 698-32, 698-33

Село Олександрівка відоме, принаймні, від початку ХХ століття. Нині його населення нараховує трохи більше півтисячі мешканців.

У 1998 році тут розпочав свою діяльність Будинок Милосердя св. Єлизавети (притулок для літніх самотніх людей) при організації 'Caritas-Spes Олександрівка', яким опікуються черниці-гоноратки. 8 жовтня 2011 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив новий будинок цих монахинь (раніше сестри проживали у будинку притулку, а тепер у звільнених ними приміщеннях можна буде розмістити нових підопічних). У літній період тут функціонує табір для дітей.

31235 Бубнівка

Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.

8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.

81422 Берестяни

Село Берестяни відоме, принаймні, від 1469 року. Варто уваги, що у 1619-1787 роках воно було власністю монастиря бригідок у Самборі. Нині тут проживає майже сім сотень мешканців.

Римо-католики Берестян належали до парафії св. Катерини у Воютичах Самбірського деканату Перемишльської дієцезії. 12 травня 1912 року у селі було закладено наріжний камінь філіального мурованого костелу на земельній ділянці, подарованій банком. Цеглу і дах будівлі оплатила родина Тхожніцьких з Надиб, яка також придбала лавки у святиню. Завершилось будівництво храму його освяченням у 1914 році. 15 лютого 1920 року єпископ Йосиф Пельчар заснував у Берестянах самостійну парафію (спочатку як експозитуру), першим душпастирем якої став о. Ян Щурек. 1921 роком датується фундаційний акт, виданий парафії тією ж родиною Тхожніцьких. 1933 року парафією продовжував опікуватись о. Щурек, а налічувала вона понад 1200 вірян, котрі проживали також ще у п'ятьох сусідніх селах.

81331 Хоросниця

Хоросниця у документах вперше згадується 1456 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько шести сотень мешканців, з яких приблизно п'ять з половиною сотень були греко- і до чотирьох десятків - римо-католиками, нині населення Хоросниці - близько шести з половиною сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Всіх Святих у Стоянцях, яка пізніше отримала присвячення Матері Божої Святого Скапулярію. У 1903 році, коли їх чисельність перевищила півсотні осіб, у Хоросниці було, в основному, споруджено філіальну муровану каплицю. Її після належного оснащення освятили 1905 року під титулом Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі.

81067 Чорнокунці

Невеличке село Чорнокунці вважається заснованим 1470 року, є також документальна згадка у 1578 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 135 мешканців, з яких 73 були римо- і 53 греко-католиками, нині ж у Чорнокунцях - не більше двох-трьох десятків селян.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Мужиловичах. 1912 року, коли їх чисельність становила сім десятків осіб, у Чорнокунцях було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили під титулом Матері Божої Цариці Польщі.

813?? Чижевичі

Село Чижевичі вперше у джерелах згадується 1427 роком. Населення - лише трохи більше трьох сотень мешканців.

Римсько-католицька спільнота села належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах. Наприкінці 30-х років ХХ століття у центрі Чижевич було збудовано муровану філіальну каплицю.

Із 40-х років по 1989 рік святиня перебувала закритою (там знаходились молочарня та склад хімічних добрив). Повернули костел у доброму стані.

32461 Дем’янківці,
провул. Гагаріна, 5а

W dokumentach osada Demiankowce po raz pierwszy wspomniana jest w 1469 roku. Obecnie wieś liczy około 500 mieszkańców, część z nich to rzymsko-katolicy.

W 1639 roku właściciel wiesi Michał Stanisławski przekazał je parafii św. Michała Archanioła w Dunajowcach, do której należeli miejscowi katolicy. Nie mieli oni własnej świątyni. W latach 90-tych minionego wieku w Demiankowcach zbudowali nowy współczesny murowany kościół. Budowę zakończono dzięki staraniom ks. Stanisława Krzyszkowskiego z Dunajowiec. W 2002 roku świątynię konsekrował biskup Jan Olszański MIC. Dnia 1 czerwca 2004 roku biskup Leon Dubrawski OFM założył tu parafię, którą obsługują księża diecezjalni.