48133 Лошнів

Уперше Лошнів згадується у документах XV століття, зокрема, 6 грудня 1445 року, а також у 1457 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2100 римо- і 500 греко-католиків, 1935 року 85% його населення (3200 осіб) становили поляки (переважно - мазури), більшість яких після війни виїхала до Польщі. Нині село нараховує приблизно 1300 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спільнота римо-католиків Лошнева належала до парафії у Теребовлі. 1816 року у селі згадується мурована приватна каплиця, яка пізніше, можливо, стала публічною, оскільки від 1856 року місцеві віряни, чисельність яких перевищила 1300 осіб, добивались створення тут капеланії. Проте постала вона лише 1869 року. Лошнів став першим селом розлогої теребовельської парафії, в якому реалізували ідею о. Станіслава Громницького про поділ великих парафій.

91031 Луганськ,
вул. Мергельна, 102,
+380 (642) 58-46-58

У Запорізькі часи на території міста існували козацькі селища Кальміуської паланки Кам'яний Брід та Вергунка. У 1797 році навколо закладеного поблизу річки Лугань поряд із селищем Кам'яний Брід державного ливарно-гарматного заводу виникло селище Луганський Завод. 9 листопада 1882 року Луганський Завод, який злився з Кам'яним Бродом, отримав статус міста, назву Луганське і став повітовим центром. 5 листопада 1935 року місто перейменували на Ворошиловград, 3 червня 1938 року воно стало обласним центром. У 1958р. місту повернули назву Луганськ, проте у 1970-1990 роках знову називалось Ворошиловград. Населення - майже 4040 тисячі мешканців.

Перші католики (польського походження) поселились у Кам'яному Броді ще 1755 року, а пізніше - у селищі Луганський Завод. Чисельність католиків зростала також за рахунок інших переселенців із західних регіонів Російської імперії та з-за її меж. У 1902 році у Луганську постав молитовний дім парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бахмуті, а 1904 року на його місці було споруджено мурований костел Різдва Пресвятої Діви Марії коштом парафіян, серед яких окрім поляків були також австрійці, бельгійці, німці, французи та вірмени-католики. Їх ослуговували у різні часи оо. Даміан Сааков, Оттон Бем, Франц Козловський, Еммануїл Машуршан, Гавриїл Асланішвілі та Михайло Ягулов. Останній 1917 року опікувався двома з половиною тисячами вірян.

59342 Лужани

Вперше Лужани ззадуються у документі від 7 жовтня 1453 року, проте 2006 року у місцевій Вознесенській церкві знайшли фрески ХІІІ-ХІV століть, що свідчить про значно старший вік поселення. У 1880 році тут проживало 2127 мешканців, 1930 року - 3566, у тому числі 2687 українців, 301 поляків і 72 німців, нині - понад 4700 осіб. Із 1968 року є селищем (міського типу), яке до 2020 року входило до Кіцманського району.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Кіцмані. В середині XIXст. їх чисельність становила лише сотню осіб, а наприкінці 70-х років цього століття перевищила півтори сотні. Тоді, а саме 1879 року тут і було їхнім коштом споруджено примітивну дерев'яну каплицю. Її датування 1843 роком, яке інколи зустрічається в джерелах, швидше за все, є помилковим, оскільки до 1883 року ця каплиця не згадується в жодному із схематизмів Львівської архідієцезії. Окрім того, її не містить також і 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego'.

31337 Мацьківці

Село Мацьківці відоме під назвами Macrkocze (1383р.), Mashowce (1668р.), Mackowce (1784р.), Мацьковці (1789р.), Мацевці (1805р.), Myszkowce (1820р.), Мацковці (1862р.) та Майковці (1898р.). Значну частину його населення, чисельність якого становить близько тисячі мешканців, складають українці польського етнічного походження, чиї предки-мазури оселились тут ще у XVII-XVIII століттях.

У 1801 році у Мацьківцях було споруджено костел, проте 1936 року його зруйнувала радянська влада. Недалеко від місцевого цвинтаря, у північно-східній частині села знаходилась придорожня капличка, яку знищили 1937 року. У 1995-1998 роках з ініціативи та під керівництвом Франциска Бялобжицького на цвинтарі збудували мурований костел, який консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 2007 року поруч із храмом спорудили парафіяльний будинок. Мацьківцями опікувались оо.-єзуїти (towarzystwo Jezusowe) з парафії св. Анни у Хмельницькому на Гречанах, поки 8 вересня 2010 року тут не постала самостійна парафія, яку стали обслуговувати францисканці конвентуальні. У 2010-2012 роках у Мацьківцях працював настоятелем майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv. В парафії служать сестри-служебниці Святого Духа.

71013 Мар'янівка

Колонію Гетланд (Готланд) заснували 1823 року католицькі родини із Західної Прусії. На початку Ісв. війни село перейменували на Мар'янівку. Нині тут проживає понад півтисячі мешканців.

Тривалий час богослужіння в поселенні проводились у пристосованих приміщеннях, а власний неоготичний мурований костел постав коштом парафіян 1875 року. На зламі XIX і XX століть майже тисячу місцевих парафіян, до яких належали віряни ще кількох сусідніх колоній, обслуговував о. Й. Фікс. У 1914-1917 роках чисельність парафіян становила 1375-1475 осіб, а опікувались ними спочатку о. Й. Ретер, потім - о. Ф. Лоран, а пізніше - о. Й. Шиндлер.

19615 Мошни

Вперше Мошни згадуються 1494 роком у дарчій грамоті великого князя литовського Олександра як спустошене татарами селище. У 1592 році поселення отримало магдебурзьке право. 1649 року Мошни стали сотенним містечком Черкаського полку. У 1923-1931 роках були центром району. Нині є селом із населенням майже 4800 мешканців.

У першій половині XVII століття тут було споруджено костел (ймовірно, дерев'яний) коштом власників містечка Вишневецьких. Наступний дерев'яний храм постав 1753 року завдяки Михайлу Казимиру Радзивіллу. У 1857 році на кошти вдови Воронцової збудували сучасний мурований костел.

48340 Низьколизи

Низьколизи вважаються заснованими 1783 року, проте ще 14 січня 1465 року згадуються в книгах галицького суду. У 1841р. тут проживало 131 українців, 1880 року - 510, з них 303 українці і 195 поляків, 1900 року - 590, у тому числі 372 українців і 210 поляків, 1912 року - 747, з них 451 українців і 285 поляків, 1939 року - 470 українців і 300 поляків, нині - менше двох сотень осіб. У 1964-1992рр. село називалось Барвінковим. Входило до Монастириського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Ниськолиз належали до парафії Пресвятої Трійці в Усті-Зеленому. Якась каплиця у селі існувала ще у 1774 році, про що свідчать тодішні протоколи візитації парафій Кукільницького деканату Львівської архідієцезії. Проте, принаймні, у середині ХІХ століття її вже не існувало, хоча село мало близько двох з половиною сотень вірян.

48413 Старі Петликівці

Петликівці як містечко за руським правом відомі від 1421 року, коли тут було утворено парафію, згадуються у документах 1437 і 1467 років. У 1807р. на теренах села заснували Нові Петликівці, тому Петликівці назвали Старими Петликівцями. 1880 року тут проживало 1868 мешканців, у тому числі лише 586 римо-католиків, 1915 року - близько 2000, 1931 року - понад 2500, більшість з яких вже були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Отже, 14 серпня 1421 року місцевий власник Адальберт Бучацький заснував у Петликівцях при вже існуючому костелі парафію свв. Миколая, Катерини та Анни, надавши їй майно як у самих Петликівцях, так і в сусідніх селах. Проте пізніше храм знищили татари (можливо, не один раз). І, принаймні, від 1593 року парафія вже не існувала, Петликівці приєднали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях.

77014 Підкамінь

Вперше у письмових джерелах Підкамінь згадується 30 травня 1440 року, 1515 року отримав магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 1052 мешканців, 1880 року - 1125, 1939 року - 1620, у тому числі 700 українців-греко-католиків, 640 українців-латинників, 80 поляків і 120 польських колоністів у колонії Загуменка. Містечко також називали Підкаменем Яблоновським чи Рогатинським, щоб відрізнити від Підкаменя на Львівщині. Нині село Івано-Франківського району, яке до 2020 року входило до Рогатинського, нараховує менше півтисячі осіб.

Про існування парафії у Підкамені, яка не мала фінансово-майнового забезпечення, та її 'малої' (ймовірно, дерев'яної) святині, збудованої 'не так, як потрібно', відомо з кінця XVI століття. Проте на початку 20-х років наступного століття татари знишили костел та інші парафіяльні будинки, їх відновлення разом із парафією довелось очікувати ціле сторіччя.

80724 Розворяни

Перша згадка у документах про Розворяни датується березнем 1382 року. 1888 року село мало 635 мешканців, лише десята частина яких була римо-католиками, 1921 року - 784, у тому числі 649 українців і 103 поляків, 1931 року - 930, а нині - лише трохи більше чотирьох сотень осіб. У радянські часи називалось Розваряни. Входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Вижнянах. Перед І світовою війною їх чисельність збільшилась до понад 120 вірних, а наприкінці 30-х років становила майже 170 осіб. У квітні 1938 року їх перенесли до парафії Святого Духа у Глинянах. Проект філіальної мурованої каплиці, яку в деяких документах навіть називають костелом, постав за авторством інженера Романа Мєйського весною того ж, 1938 року.