47520 Рогачин
Сучасне село Рогачин, утворене колишніми містечком, селом і гутою, вперше у документах згадується приблизно 1578 роком. 1857 року тут проживало 772 мешканців, 1880 року - 956, у тому числі 462 греко- і 405 римо-католиків, нині - понад вісім сотень. Гута, додатково заселена у міжвоєнний період поляками, які працювали на склозаводі братів Шляхетків, згоріла 24 березня 1944р. під час бою між польською та українськими боївками. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Матері Божої Сніжної в Нараєві. На початку 20-х років, коли їх чисельність перевищила сім сотень вірних, завдяки нараївському настоятелю о. Ігнатію Лазаревичу в Рогачині розпочалась підготовка до спорудження філіальної святині.
81650 Розділ
Містечко Розділ самовільно заснував у королівських лісах не пізніше 1569 року М. Чернєйовський. 5 січня 1745 року король Август III надав містечку маґдебурзьке право. Із 1940 року є селищем міського типу. Чисельність населення - понад 2500 мешканців. Належало до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.
У 1615 році вперше згадується місцевий дерев'яний костел, який знищили татари 1620 року. У 1616-1648 роках (з перервою у чверть століття) у Роздолі було споруджено мурований храм коштом родин Чернєйовських та Жевуських, який отримали 1646 року оо.-кармеліти. 21 липня цього ж року фундацію їх монастиря затвердив архієпископ Миколай Кросновський. 8 вересня 1648 року до костелу було впроваджено шанований вірянами образ Матері Божої Ченстоховської.
32162 Солобківці
Поселення Солобківці, населення якого нині складає понад дві тисячі мешканців, відоме у документах з 1493 року. У 1923-1957 році Солобківці були районним центром, нині у селі проживає понад 2200 мешканців.
У 1650 році у Солобківцях для оо.-домініканців було споруджено мурований храм, який відреставрували коштом С. Гумнецького 1722 року після турецьких нищень та відновили 1896 року на кошти парафіян. Святиня стала парафіяльною після закриття домініканського монастиря 1832 року, але її зруйнувала радянська влада у 30-х роках XX століття.
У першій половині 90-х років ХХ століття завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса з Городка у Солобківцях збудували новий мурований новий храм, який 1995 року освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.
81370 Стоянці
Село Стоянці у джерелах вперше згадується 1366 роком, є також згадка у 1410 році. 1880 року тут проживало 1345 мешканціва, у тому числі 967 поляків і 368 українців, з них римо-католиками було 776 осіб, а греко-католиками - 534. Нині ж у Стоянцях лище трохи більше трьох сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.
Парафія у Стоянцях (та перший дерев'яний костел) постали коштом місцевих власників родини Чурилів не пізніше 1475 року, бо саме тоді згадується тутешній душпастир о. Ян (в 1477-1504рр. - о. Мартин). 1631 року парафія повернулась до католицизму після періоду реформації. У 1646 році під титулом Всіх Святих згадується новий дерев'яний костел, при будівництві якого використали матеріали зі старої святині. Мав він лише один вівтар.
78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: groups/mater.dei.de.monte.carmel..., kostel.snyatyn
Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.
Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).
31245 Тарноруда,
вул. Гагаріна
Поселення Тарноруда, яке, за переказами, постало ще у середині XIVст., отримало магдебурзьке право у 1583 році. Наприкінці XVIIIст. (після поділу Польщі) кордон по Збручу розділив Тарноруду на два поселення - лівобережне (нині у Хмельницькій обл.) та правобережне (зараз у Тернопільській обл.). Нині у лівобережній Тарноруді проживає понад вісім сотень селян. Село належало до Волочиського району, а тепер - до Хмельницького.
У 1643 році коштом родини Сенявських на місці дерев'яного храму, спорудженого у ІІ половині XIV століття, було збудовано мурований костел, який освятив Кам'янецький єпископ Стефан Рупневський. 1754 року Чарторийські перебудовали храм у пізньобароковому стилі.
24200 Томашпіль,
вул. І. Гаврилюка, 2,
+380 (4348) 216-44, 218-20,
f.b.: parafijaTomashpil
Містечко Томашпіль, заснований на землях відомого із 1459 року Драгушова, вперше документально згадується у 1616 році. 1892 року тут проживало 4829 мешканців, більшість яких становили євреї, 1893 року - 6656, 1905 року - 7194, 1908 року - 8059. Був центром волості, від 1923 року - райцентром (за винятком 1965-1966рр.) та селищем (міського типу), від 2020 року належить до Тульчинського району. Нині нараховує понад 5500 осіб.
У 1747-1748 роках у Томашполі коштом місцевого власника Йосифа Потоцького було споруджено дерев'яний костел під титулом св. Йосифа, проте його знищили 1769 року гайдамацькі загони (за іншою інформацією, татари, що малоймовірно). У 70-х роках XVIIIст. тодішній томашпільський душпастир о. Ян Стшицький розпочав спорудження чергової дерев'яної святині, яке завершив 1775 року його наступник о. Ігнатій Ольшевський.