11252 Бастова Рудня,
вул. Лісова, 18

Село Бастова Рудня згадується у документах, принаймні, 1906 року. Нині його населення якого складає менше трьох сотень мешканців.

Храмом у Бастовій Рудні, спорудженим, ймовірно, у першому десятилітті XXІ століття, послуговуються також римо-католики сіл Бараші, Ганнопіль, Малий Яблунець, Непознаничі та Яблунець.

47623 Будилів

Будилів вперше у документах згадується у другій половинині XIVст., є також багатократні письмові згадка у 1450-1470 роках. 1880 року тут проживало 1290 мешканців, у тому числі 633 греко- і 609 римо-католиків, 1900 року - 1850, з них 931 римо- і 854 греко-католиків, 1939 року - 2320, у тому числі 1310 римо- і 980 греко-католиків (1919 року частину земель поділили на ділянки, оселивши на них польських колоністів), нині село має майже вісім сотень мешканців. Входило до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. У 1850 році о. Яків Кершка, призначений за вказівкою архієпископа Лукаша Баранецького експонованим кооператором у Будилові, розпочав збір коштів серед землевласників і вірян парафії на будівництво у селі святині. Місцеві власники Дідушицькі пожертвували земельну ділянку під храм та парафіяльні будівлі, а також частину будматеріалів (іншу частину дав архієпископ Баранецький).

48312 Високе

Перша писемна згадка про Товстобаби, як до 1965 року називалось село Високе, датується 1435 роком, згадується також у 1458-1470 та 1475 роках. 1880 року тут проживало 1825 мешканців (1118 поляків і 707 українців), з яких 969 були римо- і 764 греко-католиками, нині населення Високого - майже 1300 осіб. Село тепер входить до Чортківського району, хоча до 2020 року було частиною Монастириського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій. 1862 року, коли їх чисельність сягнула дев'яти сотень, у Товстобабах з ініціативи марківського настоятеля о. Якова Кершки та завдяки місцевим землевласникам Богдановичам розпочали спорудження філіального мурованого костелу. До його фінансування долучились сільські віряни, які також виконали значну частину будівельних робіт.

13322 Гвіздава,
вул. Щорса, 1а,
+380 (4143) 990-21

Переважну більшість населення невеличкого села Гвіздава, яке нараховує менше двох сотень мешканців, складають етнічні поляки.

Спільнота римо-католиків у Гвіздаві утворилась 1990 року. Сюди щонеділі доїжджав майбутній єпископ о. Віталій Скомаровський, а відправлялись Меси спочатку у приватному будинку, а потім в адаптованій каплиці у старому клубі. 1999 року місцева влада виділила земельну ділянку під будівництво храму, яке розпочалось 2001 року. Будівництво завершили тоді, коли гості з Польщі привезли кошти на його добудову. 20 червня 2004 року у храмі вперше відбулась Свята Меса, яку відправив уродженець Гвоздави нововисвячений священик о. Едвард Кожуховський.

32466 Голозубинці,
+380 (3858) 322-81

Уперше це подільське село на річці Студениця, населення якого складає нині близько тисячі мешканців, згадується у джерелах у 30-х роках XVI століття.

У 1827 році на кладовищі у Голозубинцях було споруджено каплицю коштом Скібневських, до якої приїздили священники з парафії св. Михаїла Архангела у Дунаївцях. У 1938-1941 роках радянська влада святиню закрила, облаштувавши у ній піонерський клуб, а цвинтар знищила. У 1941 році храм було повернуто вірним, проте душпастирі приїздили сюди не часто. Із 60-х років місцевими римо-католиками опікувались у різні часи п'ятеро священників, у тому числі майбутні єпископи Ян Ольшанський MIC та Маркіян Трофим'як.

32051 Жищинці,
вул. Рози Люксембург, 3а

Село Жищинці вперше згадується у документах XV століття. І заснували його нібито старообрядці-пилипівці. Зараз тут проживає лише трохи більше тисячі мешканців.

Раніше католики латинського обряду у Жищинцях свого храму не мали. З 1991 року тут проводилась систематична душпастирська праця, було зареєстровано статут місцевої громади римо- католиків. Будівництво власного мурованого костелу розпочалось 1992 року, а завершилось у 1996 році. Новоспоруджений храм освятив у 1997 році єпископ Ян Ольшанський MIC.

13264 Краснопіль,
вул. Центральна, 17

Краснопіль згадується у XIVст. як місто з укріпленим замком, в якому наприкінці ХV - на початку XVI століть було більше десяти православних церков. Наступна згадка про Краснопіль датується 7 грудня 1601 роком у документі, що стверджує руйнування поселення татарами 1593 року. На початку 80-х років ХІХ століття у містечку проживало майже дев'ять сотень мешканців, 1906 року - 2790, нині ж село нараховує понад 1200 осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

Парафію у Краснополі заснував на початку XVIII століття місцевий власник Януш Сангушко (приблизно тоді ж і було споруджено перший дерев'яний храм). У 1751 році на кошти чергового власника Бартоломея Гіжицького постав наступний дерев'яний костел (ймовірно, на місці знищеного православного храму XIII століття), який цього ж року консекрував єпископ-коад'ютор Київський Каетан Солтик.