61051 Харків,
вул. Клочківська, 319,
+380 (57) 336-69-98,
www: sviatesimejstvo.in.ua
На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.
Олексіївка (північно-західна частина Харкова) відокремлена Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка. Поселення виникло наприкінці XVII - на початку XVIII століть як слободка Олексіївка. У 50-ті роки ХХ століття Олексіївка увійшла в межі Харкова, а масова її забудова багатоповерховими спорудами почалась зі середини 70-х років.
Отці-маріани почали працювати у Харкові ще до повернення вірним храму Успіння Пресвятої Діви Марії. Пізніше їх діяльність зосередилась у харківському мікрорайоні Олексіївка, де у другій половині 90-х років було придбано приватний будинок та облаштовано у ньому тимчасові каплицю і монастир.
А 24 жовтня 2001 року Харківська міськрада прийняла рішення про виділення земельної ділянки під будівництво маріянського костельно-монастирського комплексу, яке весною 2004 року затвердили депутати міської ради. У травні цього ж року розпочалось будівництво. 16 грудня 2008 року єпископ Мар’ян Бучек освятив купол вежі і хрест, які було встановлено на храмі. Цього ж року накрито дахи костелу і парафіяльного будинку бляхою, пожертвованою німецькою фірмою 'Rheinzink'. 20 липня 2011 року єпископ Бучек освятив дзвони храму, які привезли для парафії з Роттердаму (Голландія) Паула та Діна Хоффман разом з лавками, хрестильницею та тимчасовим вівтарем.
82443 Дашава
Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.
Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків, що наприкінці ХІХ століття налічувала менше сотні вірних, належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс разом із земельною ділянкою, і 1904 року в цих господарських будівлях на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського при допомозі салезіанців було добудовано муровану каплицю, яка мала бути тимчасовою, проте залишилась єдиною діюючою святинею аж до ІІ світової війни.
82443 Дашава
Дашава згадується 25 січня 1445 року в книгах галицького суду, а також 1448 року. 1900 року село налічувало 1300 осіб, а 1912 року, коли тут знайшли найбільше в Європі родовище природного газу (з його видобутком пов'язаний розвиток поселення), вже майже удвічі більше. 1952 року село стало селищем міського типу, в якому нині проживає близько 2400 мешканців.
Нечисленна спільнота місцевих римо-католиків належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. У 1902 році її настоятель о. Ян Тшопінський придбав у Дашаві господарський комплекс, в якому 1904 року на його запрошення оселились салезіанці. 1906 року до салезіанського корпусу зусиллями о. Тшопінського та салезіанців добудували муровану каплицю.
78225 Грабич
Село існувало на карті Боплана 1650 року, проте в документах згадується із 80-х років XVIII століття. За переказами, виникло внаслідок переселення селян з Австрії, Польщі та Центральної України. 1880 року тут проживало 530 мешканців, у тому числі близько 300 римо- і 230 греко-католиків, на початку ХХ століття більшість населення становили поляки, нині ж село має менше шести сотень осіб.
Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1872-1873 роках у Грабичі коштом вірян та, можливо, місцевого землевласника Францішка Щепанського було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, в якій отинійські душпастирі іноді звершували богослужіння.
820?? Грабівниця
Грабівниця вважається заснованою у 1441-1442 роках під час нападу татар, коли люди сховались від них у грабовому лісі, де і виникло поселення. Нині тут проживає понад три сотні селян.
Католики латинського обряду села Грабівниця до ІІ світової війни належали до парафії св. Мартина у Новому Місті. На початку ХХ століття (1909 року), коли громада нараховувала понад 150 вірних, тут спорудили та освятили мурований філіальний костел. Наприкінці міжвоєнного періоду чисельність місцевих вірних становила майже дві сотні. У радянські часи святиню закрили та використовували її як складське приміщення. У 1991 році повернений вірянам у порівняно непоганому стані храм відкрили під титулом Святої Родини.
48266 Майдан
Перша документальна згадка про Майдан датується 1584 роком. 1880 року із семи сотень мешканців села лише три сотні були римо-католиками, тоді як у міжвоєнний період поляки вже становили переважну більшість населення. Нині тут проживає понад три сотні осіб. Майдан входив до Гусятинського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.
Римо-католики села належали до домініканської парафії св. Станіслава єп. мч. у Чорткові. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько чотирьох сотень, у Майдані завдяки зусиллям та коштам домініканців і місцевих вірян було споруджено та освячено під титулом Святої Родини філіальну муровану каплицю.
80672 Паликорови
Паликорови у документах вперше згадуються 1501 роком. Проживає нині у селі майже 450 мешканців.
Римcько-католицька громада села до ІІ світової війни належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені. Налічувала місцева спільнота від трьох (в середині XIX століття) до дев'яти сотень (перед ІІсв. війною) вірних. У 1912 році у Паликоровах було споруджено муровану філіальну каплицю, яку 1913 року освятили. Паликорови обслуговують дієцезіальні священики з парафії Воздвиження Хреста Господнього у Бродах.