48135 Кровинка

Село Кровинка вперше у документах згадується 1443 року як Кравінія, наступні письмові згадки датуються 1564 та 1576 роками. 1921 року серед 1495 мешканців 769 були поляками, 699 - українцями, а через десять років українці становили лише 40 відсотків від загального числа населення, нині ж тут проживає менше 1400 селян. Кровинка входила до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла в Теребовлі. 1899 року у Кровинці завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Станіслава Коженьовського було споруджено філіальну муровану каплицю. Власне, на каплицю перебудували зерносховище на фермі місцевих власників Баворовських, які взамін отримали костельну земельну ділянку у Плебанівці. 1907 року храм було освячено.

81364 Крукеничі

Село Крукеничі у джерелах вперше згадується 8 травня 1352 року, потім - 1366 року. У 1404 році отримало магдебурзьке право, а 1920 року втратило статус містечка. У 1940-1941 та 1944-1959 роках було районним центром. Нині є селом з майже тисячею мешканців.

У 1439 році у Крукеничах постала парафія завдяки родині Рихціцьких. У 1722-174? роках через поганий стан старої дерев'яної святині збудували новий дерев'яний костел коштом Дрогоєвських. 8 жовтня 1752 року храм консекрував єпископ А. Пруський. 1897 року відбулась грунтовна реконструкція святині, а в 1933-1934 роках - її черговий ремонт.

12216 Кримок

Кримок (Кримська Рудня) відомий з 30-х років XVII століття. Його населяли переважно поляки. 1905 року тут проживало 1005 мешканців, а в 1925 році, коли у селі була навіть польська школа, воно мало 1375 осіб, сьогодні їх лише трохи більше чотирьох сотень. Кримок входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві римо-католики, що належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви у Макарові, 1804 року отримали дерев'яну каплицю, яку 1818 року освятили під титулом cв. Антонія Падуанського. У 20-х роках вони перейшли до новоствореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишевичах. Через півтори сотні років, 1972 року храм був знищений радянською владою.

12216 Кримок

Кримок (Кримська Рудня) відомий з 30-х років XVII століття. Його населяли переважно поляки. 1905 року тут проживало 1005 мешканців, а в 1925 році, коли у селі була навіть польська школа, воно мало 1375 осіб, сьогодні їх лише трохи більше чотирьох сотень. Кримок входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви у Макарові. Вже в останній третині XVIII століття у Кримку була каплиця, яка згадується у 1771 і 1796 роках як приватна єпископська, а також римсько-католицький цвинтар, де хоронили вірян кримоцьких та із сусідніх сіл.

11213 Кривотин

Село Кривотин, яке до 1939 року було лише слободою (осадою), вважається заснованим 1687 року. 1906 року тут проживало 539 мешканців, нині ж - близько трьох сотень мешканців. Село входило до Ємільчинського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая в Ушомирі, але до І світової війни своєї святині не мали.

39601 Кременчук,
вул. Сумська, 82,
+380 (536) 74-68-89

Назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року (є згадка також 1540 року), але офіційною датою заснування Кременчука вважається 1571 рік. У 1648-1649 роках Кременчук був сотенним містечком правобережного Чигиринського полку, а з 1657-1659рр. - цетром староства. З 1765р. - центр новоствореної Новоросійської губернії. 1784 року Кременчук як повітове місто ввійшов до Катеринославського намісництва, але губернські установи залишились у ньому до 1789 року. Після ліквідації Катеринославського намісництва в 1796р. Кременчук приєднали до Малоросійської губернії, з 1802 року став повітовим містом. 30.07.1920р. була утворена Кременчуцька губернія, з З 1922р. Кременчук - повіте місто, через рік - центр округу, а з 1939р. - адміністративний центр району. Населення - 220 тисяч мешканців.

5 червня 2001 року у Кременчуці було зареєстровано парафію св. Йосифа. Оскільки старий костел св. Йосифа віддали православним, протягом наступних років настоятель парафії Воздвиження Хреста Господнього у Полтаві майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI двічі на місяць служив Меси в однокімнатній квартирі однієї з парафіянок. У березні 2003 року за фінансової допомоги фундації 'Допомога церквам на Сході' і з допомогою о. Яцека та парафіян було придбано дві земельні ділянки зі старими аварійними будиночками для побудови парафіяльного центру. У грудні 2003 року завдяки допомозі організації RENOVABIS закуплено чотирикімнатну квартиру для сестер із згромадження Служебниць Божого Духа.

3960? Кременчук,
вул. 29 Вересня, 16/34

Назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року (є згадка також 1540 року), але офіційною датою заснування Кременчука вважається 1571 рік. У 1648-1649 роках Кременчук був сотенним містечком правобережного Чигиринського полку, а з 1657-1659рр. - цетром староства. З 1765р. - центр новоствореної Новоросійської губернії. 1784 року Кременчук як повітове місто ввійшов до Катеринославського намісництва, але губернські установи залишились у ньому до 1789 року. Після ліквідації Катеринославського намісництва в 1796р. Кременчук приєднали до Малоросійської губернії, з 1802 року став повітовим містом. 30.07.1920р. була утворена Кременчуцька губернія, з З 1922р. Кременчук - повіте місто, через рік - центр округу, а з 1939р. - адміністративний центр району. Населення - 220 тисяч мешканців.

У 1910 році у Кременчуці було споруджено костел св. Йосифа на кошти Г. Котович з Полтави. З 20-х до початку 90-тих років ХХ століття цей храм закрила радянська влада (дім санітарної культури, а пізніше - кінотеатр та дитяча спортивна школа). Потім його передали Українській Православній Церкві Київського патріархату, і він став Свято-Миколаївським собором - другою кафедрою Полтавської єпархії УПЦ КП (православні добудували храм з фасаду, встановили куполи з хрестами).

47003 Кременець,
вул. О. Пчілки, 6,
+380 (3546) 235-29,
f.b.: 964884353523815

Датою першою писемної згадки про Кременець вважаються 1226-1227 роки, проте у польських джерелах згадується 1064 роком. Магдебурзьке право отримав у 1438 році. Нині є районним центром із населенням понад 21 тисячу мешканців.

У 1854-1857 роках після закриття у 1832 році францисканських монастиря та костелу римо-католики спочатку збирались на Меси у невеличкій каплиці, яку облаштували в одному з будинків на вул. Садовій (тепер вул. Ю. Словацького). У цей час йшло спорудження мурованого парафіяльного храму коштом парафіян та уряду за проектом Жана Тома де Томона храму св. Катерини у Санкт-Петербурзі. У листопаді 1857 року костел було освячено. У 1908 році виконано поліхромію святині та встановлено чеські вітражі.

31252 Кривачинці

Село Кривачинці існувало вже, принаймні, у середині XVI століття (перебувало на пограниччі між Волинським і Подільським воєводствами). На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало приблизно 770 мешканців, нині ж воно має майже дев'ять з половиною сотень осіб. Село входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Яна Непомуцького / Провидіння Господнього у Завалійках. А філіальна каплиця у Кривачинцях згадується, принаймні, від 1850 року. Останній раз цей храм подається у схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії 1914 року.

55104 Криве Озеро,
вул. Б. Хмельницького, 24,
f.b.: 160639861192738

Вважається, що поселення Криве Озеро заснували у вересні 1762 року, проте є інформація щодо його існування, принаймні, з 1650 року. Від 1804 року було містечком з населенням 3472 мешканців, 1859 року мало 2185 осіб, у 80-х роках ХІХст. - понад 3400, 1926 року - 4174, нині - понад 7200 мешканців. Із 1970 року є селищем (міського типу), до 2020 року було райцентром.

На відміну від інших парафій латинського обряду Миколаївщини, які із середини ХІХст. входили до Тираспольської дієцезії, римо-католики Кривого Озера (переважно польського етнічного походження) спочатку належали до Кам'янецької дієцезії, а після її ліквідації - до Луцько-Житомирської. Свою святиню вони отримали вже у другому десятилітті ХІХ століття.