48124 Ладичин,
вул. Івана-Франка

Перша згадка у документах про Ладичин (Владичин) датується 18 листопадом 1454 року, проте поселення тут було ще за княжих часів. 1880 року у ньому проживало півтори тисячі мешканців, з них лише три сотні були римо-католиками, нині ж у селі, яке входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського, - близько 1200 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Микулинцях. У 1911 році, коли їх чисельність сягнула майже півтисячі, коштом місцевої власниці Йозефи Рей у Ладичині облаштували тимчасову каплицю у дерев'яному будинку колишньої корчми та заснували парафіяльну експозитуру. Наступного року завдяки пожертвам вірян каплицю було оснащено. 2 лютого 1913 року микулинецький настоятель о. Людвик Вейс освятив дерев'яну дзвіницю із подарованими Йозефою Рей чотирма дзвонами, що отримали імена членів її родини.

81452 Лановичі

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом місцевого власника Павла Одровонжа. 1591 року архієпископ Львівський Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти Мартина Лички. Мав головний вівтар та два бічнних. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Домініка Коссаковського, яку 1753 року після ремонтних робіт консекрував єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський. Спочатку оснащення цього костелу складалось із перенесеного зі старих храмів, але 1774 року із костелу св. Станіслава Костки у Самборі придбали багато оздоблений вівтар Святої Родини, а наступного року закупили вівтар з образами св. Каетана і Непорочного Зачаття Матері Божої.

81452 Лановичі,
+380 (3236) 447-26,
www: lanowice.saletyni.org,
f.b.: Lanovichi.Lvivska.Oblast.Ukraine

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом П. Одровонжа. 1591 року архієпископ Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти М. Лички. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Д. Коссаковського, яку 1753 року консекрував єпископ Вацлав Сераковський. 1817 року збудовали та освятили четвертий дерев'яний храм (фундатор - І. Конарський).

11784 Лебедівка,
вул. 40-річчя Перемоги, 1

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, помилково вважається заснованим 1890 року, хоча вже 1805 року у ньому існувала римсько-католицька каплиця. У селі проживали переважно поляки. У жовтні 1935 року звідси до Харківської області було виселено 16 польських родин (94 особи), проте пізніше тут стали селитись українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському (нині - Звягель). 1805 року у Слободі-Чернецькій коштом Максиміліана Яблоновського (місцевого землевласника?) було споруджено філіальну дерев'яну каплицю Преображення Господнього (ймовірно, на кладовищі). А, принаймні, від 1852 року тут вже існувала окрема парафіяльна філія, яку обслуговував вікарій о. Йосиф Осмольський.

45500 Локачі

Перша документальна згадка про Локачі датується 1508 роком. Були містечком та центром волості. У 1940 році стали селищем міського типу та до 2020 року були районним центром, а нині належать до Володимир-Волинського району. Населення - майже чотири тисячі мешканців.

Перший костел (дерев'яний) тут постав 1726 року коштом місцевого власника Павла Сангушка. Будівництво мурованого храму розпочала 1766 року чергова власниця містечка Теофіла Вільга, а завершив його спорудження 1771 року її син. Після належного оздоблення та оснащення костелу його консекрував 1816 року єпископ Ян Підгороденський. Відомо, що у храмі особливою шаною серед вірян користувався образ св. Антонія Падуанського.

48710 Лосяч,
вул. Шевченка, 7,
+380 (3541) 363-38

Село утворене на землях відомого з XIIIст. знищеного нападникаии поселення Рогізна, проте як Лосяч вперше згадується 1785 роком. Ймовірно, у XVIIIст. було частково заселене поляками після спутошень XVII століття (частина села називалась Мазурівкою). 1880 року тут проживало 1875 мешканців, більшість яких була українцями, 1900 року - 2060, 1910 року - 2135, 1921 року - 1864, 1931 року - 2011, 1938 року - 1960, у тому числі 1080 українців і 800 поляків, нині - лише трохи більше тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить чисельні католики латинського обряду Лосяча належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі (нині - Скала-Подільська). Їх кількість в середині ХІХ століття досягла 480 вірян, а у 80-х роках цього століття перевищила шість з половиною сотень. Саме тоді і відбулось спорудження філіального костелу у селі, який вперше подається у схематизмі Львівської архідієцезії лише на початку 1898 року, але вже як повністю збудований, причому відразу в статусі костелу (не каплиці).

48133 Лошнів

Уперше Лошнів згадується у документах XV століття, зокрема, 6 грудня 1445 року, а також у 1457 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2100 римо- і 500 греко-католиків, 1935 року 85% його населення (3200 осіб) становили поляки (переважно - мазури), більшість яких після війни виїхала до Польщі. Нині село нараховує приблизно 1300 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спільнота римо-католиків Лошнева належала до парафії у Теребовлі. 1816 року у селі згадується мурована приватна каплиця, яка пізніше, можливо, стала публічною, оскільки від 1856 року місцеві віряни, чисельність яких перевищила 1300 осіб, добивались створення тут капеланії. Проте постала вона лише 1869 року. Лошнів став першим селом розлогої теребовельської парафії, в якому реалізували ідею о. Станіслава Громницького про поділ великих парафій.

37500 Лубни,
вул. Владислава Бєлоруса, 4

Місто засноване Великим князем Київським Володимиром 988 року в честь прийняття християнства, як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою. 1591 року місто отримало магдебурзьке право. У 1648-1781 роках Лубни були полковим центром, пізніше - повітовим центром, а з 1923 року є центром району. Населення - понад 46 тисяч мешканців.

Наприкінці 30-х - на початку 40-х років власник Лубен та навколишніх земель Єремія Вишневецький спорудив у місті костел св. Михаїла та монастир оо.-бернардинів, проте вони були знищені 1648 року козаками Богдана Хмельницького (за неперевіреною інформацією будівлі костельно-монастирського комплексу збереглись і в перебудованому вигляді використовуються за іншим призначення). Католицьке церковне життя у Лубнах почало відновлюватись лише у XIX столітті, проте до революції віряни не мали своєї святині.

43016 Луцьк,
вул. Катедральна, 17,
+380 (332) 72-46-59,
f.b.: 418205711559839

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

У 1604 році до Луцька на запрошення єпископа Мартина Шишковського прибули єзуїти, які почали своє служіння спочатку при кафедральному соборі Пресвятої Трійці у виділеній для них каплиці. 1606 року відбулась фундація їхнього костельно-колегіального комплексу, яку 1609 року затвердив король Зигмунт ІІІ. Хоча вже 1610 року єпископ Павло Волуцький освятив наріжний камінь храму, проте його будівництво розпочалось лише 1616 року, коли той же архіпастир 6 липня освятив закладений фундамент.

43018 Луцьк,
вул. Львівська 1а

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Село Красне, яке нині є житловим районом у Луцьку, згадується вперше у Галицько-Волинському літописі. В середині XIXст. тут постав військовий госпіталь з будматеріалів, отриманих від розбору тринітарського костелу св. Михаїла і Навернення св. Павла.

На початку ХХст. при госпіталі збудували каплицю для військових інвалідів, а в 1922-1923рр. госпіталь став семінарією спочатку Луцько-Житомирської, а пізніше - відновленої Луцької дієцезії, колишню його каплицю стали використовувати як семінарійну під титулом Пресвятого Серця Ісуса.