12725 Мар'янівка,
вул. Костельна, 4,
+380 (4144) 732-27

Перша згадка про село Мар'янівка датується 1590 роком. Ще 1700 року завдяки достатній кількості поташу та скляних пісків тут постала склогута, а потім - склозавод, якому і завдячує поселення своїм розвитком. У 1977 році Мар'янівка стала селищем міського типу. Нині у ньому проживає майже півтори тисячі мешканців. Селище входило воно до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

Раніше місцеві римо-католики не мали власного храму, а сучасний мурований костел у Мар'янівці було споруджено в основному 1991 року завдяки зусиллям отця-францисканця Станіслава Широкорадюка (майбутнього єпископа).

48313 Маркова

Маркова вперше документально згадується 2 січня 1441 року у книгах галицького суду. Принаймні, від 1578 року належала львівським архієпископам. 1880 року мала 998 мешканців, з яких 624 були греко- і 252 - римо-католиками, нині ж тут проживає близько півтисячі осіб. Село входило до Монастириського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Душпастирський осередок у Марковій, яка початково належала до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), постав 1777 року завдяки фундації архієпископа Львівського Вацлава Сераковського та кульницького настоятеля о. Валентина Цвинарського. У 1778 році їх коштом було збудовано перший, дерев'яний костел, який вже тоді отримав титул св. Яна Непомуцького.

77130 Новий Мартинів

Ще з XIIIст. тут існували городище і поселення, проте перша документальна згадка про Мартинів, який значно пізніше став називатись Новим Мартиновим, датується 1402 роком, а 1456 року згадується вже як місто. Наступні письмові згадки - 1461, 1462, 1470 і 1488 роки. 1880 року у селі проживало 1089 мешканців, у тому числі 562 римо- і 432 греко-католиків, 1939 року (разом із присілком Сулова) - 970 мешканців (630 були римо-католиками, у тому числі 340 - українцями-латинниками), нині ж - лише чотири сотні осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Перший (дерев'яний) костел у Мартинові постав у середині XVст., а парафія вже існувала, принаймні, у 90-х роках цього століття, проте пізніше перейшла до протестантів. Наприкінці XVI століття збудовану ними сакральну споруду було переосвячено як римсько-католицьку, але у 20-х роках XVIIст. татари пограбували цей храм та вбили місцевого душпастиря о. Яна Слабковича.

32009 Мудриголови,
вул. Шкільна, 1

Мудриголови відомі, принаймні, із 1836 року. Нині тут проживає понад шість сотень селян.

Душпастирство у селі проводиться з 1991 року, було зареєстровано парафіяльну спільноту. А у 1993-1995 роках тут завдяки о. Владиславу Ванагсу із Городка постав мурований костел, який у 1994 році освятив єпископ Ян Ольшанський MIC. Чисельність місцевої громади римо-католиків разом із вірянами сусідньої Соснівки перевищує дві сотні.

72316 Мелітополь,
вул. Дзержинського, 225

Перші згадки про Мелітополь (до 1816 року - Кизил-Яр, тюркською «Червоний берег», а потім - Новоолександрівка) припадають на 1769 рік, коли тут спорудили редут, в якому несли службу запорізькі козаки, проте воно вважається заснованим у 1784 році. 7 січня 1842 року поселення віднесли до розряду міст, назвали Мелітополем (із давньогрецької - «Медове місто») та зробили центром повіту. Нині - районний центр з населенням понад 153 тисячі мешканців.

До революції римо-католики Мелітополя належали до парафії св. Архангела Михаїла у Костгеймі (нині - Показне) і свого храму не мали.

У першій половині першого десятиліття ХХІ століття тут облаштували каплицю у будинку, в якому проживав священник, а 2007 року розпочалося спорудження мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії, яке завершили 2018 року.

Каплицею опікуються оо.-михайлити (zgromadzenie św. Michała Archanioła), працюють також черниці із згромадження Сестер Святих Кирила і Мефодія.

72313 Мелітополь,
просп. 50-річчя Перемоги, 31/1,
+380 (61) 92-502-92

Перші згадки про Мелітополь (до 1816 року - Кизил-Яр, тюркською «Червоний берег», а потім - Новоолександрівка) припадають на 1769 рік, коли тут спорудили редут, в якому несли службу запорізькі козаки, проте воно вважається заснованим у 1784 році. 7 січня 1842 року поселення віднесли до розряду міст, назвали Мелітополем (із давньогрецької - «Медове місто») та зробили центром повіту. Нині - районний центр з населенням понад 153 тисячі мешканців.

До революції римо-католики Мелітополя належали до парафії св. Архангела Михаїла у Костгеймі (нині - Показне) і свого храму не мали.

Після відродження церковного життя у місті було облаштовано каплицю свв. Кирила та Мефодія у будинку, в якому проживав священник. У 2007 році розпочалося спорудження мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії по проспекту 50-річчя Перемоги в районі СШ-15. У липні 2009 року почали класти фундамент нового храму та парафіяльного будинку, а 10 жовтня цього ж року єпископ Мар'ян Бучек освятив фундаменти. Будівництво через недостатність коштів просувалося повільно. Зокрема, станом на кінець 2010 року було споруджено неф костелу, а також катехитичні та житлові будівлі, які прилягають до храму.

62472 Мерефа,
вул. 5-го Вересня, 5,
+380 (57) 748-31-24

Поселення, яке передувало виникненню Мерефи, заснували 1595 року і протягом XVII та першої половини XVIII століть воно було опорним пунктом оборони від татарських набігів. 1668 року Іван Сірко заснував біля Мерефи хутір, який 1928 року став складовою частиною міста. До 1765 року Мерефа - сотенне містечко Харківського полку, потім тут розташовувалося комісарське управління. У 1780 році Мерефа отримує статус слободи, а 1928 року - статус міста. Нині тут проживає понад 22 тисячі мешканців.

Каплицю у Мерефі облаштовано у придбаному будинку. 8 грудня 2007 року єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею та дзвін на ній, а 17 травня 2009 року під час першого відпусту на честь святого Андрія Боболі владика освятив Хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею. З 2006 року з п’ятниці на першу суботу кожного місяця у місцевій каплиці проводяться нічні чування молоді з Харкова, Мерефи та інших міст Слобожанщини.

13016 Межирічка,
вул. Нова, 32

Поселення засноване наприкінці XVIII століття у зв'язку із створенням тут залізної рудні (та інших підприємств) і називалось Фаустинівкою. На початку ХХ століття у селі проживав 291 мешканець (138 німців, 117 поляків, 21 єврей і лише 15 українців), 1925 року - 476, нині - близько двох сотень осіб. 7 червня 1946 року Фаустинівка стала Межирічкою. Входила до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Католики латинського обряду Фаустинівки, як і багатьох інших сіл Романівщини, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові і своєї власної святині не мали.

23523 Михайлівка,
вул. Соборна, 72а,
+380 (4344) 256-98

За переказами, 1651 року тут постав сторожовий пункт козаків Богдана Хмельницького на чолі із козаком Михайлом. Утворений таким чином хутір, який потім розрісся до села, назвали Михайлівкою. 1799 року у ній проживало 2009 мешканців, 1863 року - 960, у 80-х роках - понад 740, 1893 року - 1118, 1905 року - 1510, нині - понад півтори тисячі осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року - до Жмеринського.

Близько третини мешканців села, що сповідували католицизм латинського обряду, належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі, проте своєї святині у Михайлівці не мали. У 1991 році вони облаштували каплицю у реконструйованій дерев'яній будівлі колишнього магазину, в якій вже 24 листопада відбулась перша Меса.

32140 Михайлівка,
вул. Центральна, 1

Поселення Михалпіль, як до 1946 року називалась Михайлівка, вважається заснованим у XVI столітті. 8 березня 1605 року отримало магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. мало понад 1800 мешканців, наприкінці 90-х років ХІХст. - на початку ХХст. понад 2400, нині ж у селі проживає близько шести сотень осіб. Містечко було центром волості, у 1923-1959 роках - райцентром, потім увійшло до Ярмолинецького району, а 2020 року - до Хмельницького.

1 листопада 1743 року власник Михалполя Міхал Жевуський підписав акт фундування костелу та парафії, пожертвувавши для них земельну ділянку під храм та парафіяльний будинок, значні наділи орної землі і кошти на утримання святині, душпастиря та органіста. Будівництво дерев'яного костелу під титулом Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією і св. Архангела Михаїла завершили 1744 року, цього ж року було засновано місцеву парафію. Головний вівтар храму містив образ Матері Божої Ченстоховської.