32240 Новосілка

Новосілка вперше згадується в документах 1404 роком, є також згадки у 1469, 1538, 1616 і 1632 роках. У другій половині XVIII століття село належало родині архіпастирів Львівських Фердинанда і Каетана Кіцьких. В середині 80-х років тут проживало приблизно 280 мешканців, 1893 року - 538, 1905 року - 645, нині - понад півтисячі осіб. До 2020 року село входило до Деражнянського району.

Перший (дерев'яний) костел постав у Новосілці 1599 року (можливо, коштом тодішніх місцевих власників Клоновських). На жаль, щодо наступних храмів у селі протягом XVII та майже всього XVIII століть інформація відсутня.

48414 Новоставці

Перша писемна згадка про село знайдена у дарчому акті великого князя литовського Вітовта від 30 липня 1420 року. Нині Новоставці, чисельність населення яких перевищує вісім сотень, належать до Чортківського району, а раніше входили до Бучацького.

У другій половині ХІХ століття кількість римо-католиків у Новоставцях становила від півтори сотні до 180 вірян (менше чверті усіх мешканців села) та належали вони до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1882 року завдяки настоятелю о. Станіславу Громницькому у селі збудували та освятили філіальний мурований костел св. Яна Кентського.

82122 Новошичі

Новошичі вважаються заснованими 1300 року. За переказами, село на березі річки Бистриці називалось Сичі, проте його часто заливала річка, тому воно 'переїхало' вище на пагорби та отримало назву Нові Сичі, яка переінакшилась на Новошичі. Проте перша письмова згадка про Новошичі датується лише 1377 роком. Нині у селі проживає понад 1100 мешканців.

У 1880 році кількість римо-католиків У Новошичах становила лише трохи більше сотні, і належали вони до парафії св. Миколая у Дублянах. Хоча у 20-х роках наступного століття їх чисельність суттєво не зросла, проте восени 1925 року вони завершили будівництво власного мурованого костелу за проектом львівського архітектора Владислава Дердацького. 12 січня наступного року храм було освячено під титулом св. Казимира.

454?? Нововолинськ

Місто виникло на землях сіл Дорогиничі, Низкиничі, Будятичі та Русовичі Іваничівського району. Перша згадка про Низкиничі належить до першої половини XV століття. У 1570р. згадуються села Будятичі і Русовичі, а 1583 року - Дорогиничі. У 1951 році селищу шахтарів на території вугільних шахти, створених у цих селах, надали назву Нововолинськ. У 1957 році воно стало містом районного підпорядкування, а 1958 року його віднесли до міст обласного підпорядкування. Нині тут проживає понад п'ятдесят тисяч мешканців.

Мурований костел у Нововолинську постав коштом парафіян у 1999-2016 роках за проектом місцевих архітекторів Михайла Вісьтака і Валерія Кондратюка (раніше на цих землях римсько-католицьких святинь не було).

80465 Новий Яричів,
вул. Незалежності, 16,
+380 (3264) 234-33,
f.b.: 100013320857131

Місто Новий Яричів було закладене у 1563 році на землях поселення Яричів, відомого у документах з 1370 року. Пізніше Яричів назвали Старим Яричевом. Із 1940 року - селище міського типу, проживає майже три тисячі мешканців.

Ще до заснування міста тут постала парафія 5 квітня 1431 року коштом Пачка, а костел було споруджено ще раніше і мав титул Всіх Святих. У I половині XVIII століття храм у Новому Яричеві складався з мурованого пресбітерію та дерев'яного нефу. 1855 року костел було консекровано після ремоту. У 1875-1876 роках святиню повністю перебудували у стилі неокласицизму після пожежі 1872 року. 1896 року її консекрував єпископ Йосиф Вебер.

89670 Нижній Коропець

Przyjęte jest, że wieś Nyżni Koropiec tak jak i Wepchnij Koropiec założono w 1300 roku, хоча вперше згадується як Kerepech 1282 року. Na skutek działań wojennych w 1668 roku wieś została całkowicie spustoszona. Na początku XVIII wieku osiedli tu koloniści z Niemiec. Населення нині - понад 9 сотень мешканців.

Mieszkańcy Nyżniego Koropca nie mieli własnej świątyni, chodzili na Msze św. do Mukaczewa. We wsi znajdowała się drewniana dzwonnica o jednym dzwonie. W 1946 roku miejscowi katolicy obydwu obrządków kupili we wsi Barbowej drewnianą cerkiew i postawili ją obok dzwonnicy jako wspólną świątynię. Niestety za kilka lat władze sowieckie oddały świątynię prawosławnym.

78060 Обертин,
вул. Незалежності, 22,
+380 (3479) 433-29,
f.b.: piotrapawla

Уперше Обертин (Подмертин) у джерелах згадується у 1384 та 1416 роках, потім - 1437, 1438, 1440, 1456, 1472, 1490, 1492 року. У 1553 році отримав магдебурзьке право, змінивши назву на Ніголтів, яка вживалась менше століття. 1746 року було підтверджено магдебурзьке право. У 1940-1962 роках Обертин був центром району, потім належав до Тлумацького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського. Нині - селище міського типу з населенням понад 3100 мешканців.

Місцеву парафію утворено 1757 року завдяки Рафаїлу Скарбеку. У 1785-1787 роках дерев'яну вірменську церкву разом з парафією було передано Львівській архідієцезії. Переосвячений костел отримав титул св. Апостола і Євангеліста Матвія і перестав працювати 1889 року.

78060 Обертин

Уперше Обертин (Подмертин) у джерелах згадується у 1384 та 1416 роках, потім - 1437, 1438, 1440, 1456, 1472, 1490, 1492 року. У 1553 році отримав магдебурзьке право, змінивши назву на Ніголтів, яка вживалась менше століття. 1746 року було підтверджено магдебурзьке право. У 1940-1962 роках Обертин був центром району, потім належав до Тлумацького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського. Нині - селище міського типу з населенням понад 3100 мешканців.

Римо-католики Обертина спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. У 1757 року місцевий власник Рафаїл Скарбек фундував заснування у місті католицької парафії вірменського обряду та спорудження для неї дерев'яної святині. Латинникам, що становили переважну більшість католиків, було важко добиратись до Жукова, тому 1762 року архієпископ Вацлав Сераковський дозволив вірменському настоятелю здійснювати над ними душпастирську опіку, а вже 14 червня 1785 року і вся парафія перейшла до Львівської латинської архідієцезії (її обміняли на парафію у Лисці). Переосвячений костел отримав титул св. Апостола і Євангеліста Матвія та мав чотири вівтарі.

24320 Ободівка,
вул. Дружби, 6

Поселення існувало вже у XV - XVI століттях під назвою Бадівка, яку замінили на Ободівка. У першій чверті XVII століття було великим містечком, проте пізніше занепало. 1812 року знову отримало право називатись містечком. У 1924-1941 роках Ободівка - райцентр, а потім увійшла до Тростянецького району (нині - у Гайсинському). Проживає у селі близько трьох з половиною тисяч мешканців.

Спочатку місцеві римо-католики належали до парафії св. Йосифа у Чечельнику. Від 1807 року Ободівку обслуговував о. Євстахій Папченко, який походив із греко-католицької родини та змінив обряд при рукоположенні в священники. А 1822 року тут постала самостійна парафія, відразу ж після завершення будівництва мурованого костелу св. Архангела Михаїла, розпочатого 1808 року та здійсненого коштом родини місцевих власників Собанських на земельній ділянці, яка фактично була частиною їх помістя (принаймні, поруч із в'їзною брамою). 1850 року цей храм урочисто освятив єпископ Тадеуш Лубенський.

80421 Обидів

Обидів відомий, принаймні, від 1595 року, згадується також у 1650 році. Більшість його населення становили польські переселенці. За інформацією видання 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego', 1880 року тут разом із присілком Збронці проживало 460 мешканців, нині ж - близько 230 осіб. У цьому селі 7 жовтня 1889 року народився і жив майбутній Слуга Божий о. Венантій (Йосиф) Катажинець OFM Conv. Входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-(Бузькій/Струмиловій). 1882 року, коли вперше у схематизмах Львівської архідієцезії подано місцеву дерев'яну каплицю, Обидів мав майже 570 вірян, а присілок Збронці - ще 71, що, на жаль, істотно суперечить поданим вище даним щодо загальної чисельності населення села.