81352 Мишлятичі,
+380 (3234) 625-41

Найдавніша письмова згадка про Мишлятичі датується 1397 роком. Нині населення села складає понад шість сотень мешканців.

У 1442 році у Мишлятичах було засновано парафію. У XVI столітті первісний дерев'яний костел потребував ремонту, проте парафія була погано фінансована, тому її приєднали до парафії св. Миколая у Пнікуті. 1641 року парафію відновили (храм відремонтували ще на початку XVIIст. завдяки К. Корняктові). 1718 року костел було освячено. 8 жовтня 1753 року храм після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський .

23034 Митки

Село Митки вперше згадується в реєстрі 1493 року під назвою Митківці (пізніше - Верещатинці) як власність руського (давньоукраїнського) роду Миткових. У наступні століття назва Верещатинці була втрачена, і село все частіше згадувалося у документах як Митківці, а потім - Митки. Нині тут проживає менше восьми сотень селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Барі. У XVIII-XIX століттях у Митках була філіальна каплиця цієї парафії.

А в 2000-х роках у Митках завдяки зусиллям о. Миколи Гуцала та місцевих вірян було споруджено свій мурований костел, яким і далі опікуються дієцезіальні священники із барської парафії.

Німецьку колонію Францфельд заснували 1805 року вихідці з Вюртемберга, Ельзасу, Баварії та Угорщини. У 1896-1917 роках село називалось Михайлівкою (на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Надлиманським. Проживає у селі близько 1806 осіб.

Вже 1812 року місцеві римо-католики, котрі належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, спорудили свій перший храм, а 1851 року збудували новий мурований костел (в неокласичному стилі). У 1853 році тут постала самостійна парафія. У 1858 році було також споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії (ймовірно, на кладовищі). 1 жовтня 1861 року парафіяльний храм консекрував єпископ- помічник Тираспольський Вікентій Ліпський. Перед Ісв. війною парафія нараховувала понад шість сотень вірян, а обслуговував їх адміністратор о. Микола Гельман.

81105 Наварія

У 1578 році Наварія, щодо заснування якої інформація відсутня, отримала магдебурзьке право і була містечком до XVIII століття (1758 року навіть отримала додаткові міські права). 1880 року тут проживало майже дев'ять сотень мешканців, з яких більше половини - римо-католики, нині чисельність населення - майже півтори тисячі мешканців. Наварія належала до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

W latach 1618-1621 Tatarzy zniszczyli w Nawarii pierwszy (drewniany) kościół, zbudowany na przełomie XVI-XVII wieków разом із заснуванням тут парафії. W 1630r. pożar zniszczył następny drewniany kościół, zbudowany sumptem Elżbiety Humnickiej. W latach 1641-1645 zbudowano murowany kościół również dzięki jej pomocy. W 1645r. biskup pomocniczy Lwowski Andrzej Srzedziński konsekrował świątynię. W 1648r. Kozacy Bogdana Chmielnickiego zniszczyli kościół, lecz udało się go odbudować.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки та Окопи населяли переважно поляки, тоді як в Нетребі з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. 1921 року в окопах проживало близько двох сотень мешканців. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі, яке входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського, проживає близько півтисячі осіб.

Римо-католики Будок Борівських та Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян, лісництва в Карпилівці і прикордонників та завдяки зусиллям рокитнівського настоятеля о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну каплицю на мурованому фундаменті. Цього ж, 1934 року її освятив під титулом св. Йоана Хрестителя єпископ Адольф Шельонжек.

22800 Немирів,
вул. Костельна, 93а,
f.b.: Nemyrivkatolik

У Х-ХІ століттях тут існувало руське (давньоукраїнське) поселення, на місці якого виникло інше - Мирів, але його зруйнували татари. У другій половині XIVст. утворилось нове поселення Немирів, перша письмова згадка про нього припадає на 1506 рік. Магдебурзьке право отримало 1581 року. 1893 року у місті проживало 6864 мешканців, 1905 року - 7508, нині - понад 11400 осіб. Немирів був осередком повіту, у радянські часи - селищем міського типу і райцентром, з 1985 року - знову містом, а 2020 року увійшов до Вінницького району.

Перший дерев'яний костел в Немирові існував, принаймні, на початку XVIIст. (ймовірно, збудували наприкінці XVIст.), проте пізніше був зруйнований. Черговий дерев'яний храм у місті постав аж у 20-х роках XVIII століття.

45652 Несвіч

Перша згадка про Несвіч датується 10 травня 1444 року, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоукраїнських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Село неодноразово згадується у XVII столітті. На початку ХХст. тут проживало понад 1100 мешканців, нині - трохи більше семи сотень осіб.

Перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського, а парафія ним фундована 11 грудня 1618 року. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і згоріла, а мурованою - лише друга).

53222 Нікополь,
вул. Кообзарів, 6,
+380 (566) 69-01-79,
www: nikopol.saletyni.org,
f.b.: NikoplSaletyni

Наприкинці XVI століття на місці сучасного Нікополя існувала козацька переправа через Дніпро - Микитин Ріг (назва збереглась ще з часів готської держави, коли тут загинув великомученик Микита, готський воїн, який нині є покровителем Нікополя). З 1639 по 1652 рік у районі Микитиного Рога (в парку Перемоги, центр сучасного міста) була розташована Січ, яку називають Микитинською або ще Першою чи Старою. Саме сюди 1647 року прибув Богдан Хмельницький, якого на початку лютого було обрано гетьманом України. Невелике поселення Микитине, у якому козаки, котрі їздили за сіллю в Крим, переправлялись через Дніпро, в документах згадується під назвою Микитинський Перевіз. 1779 року у цій місцевості розпочалося будівництво фортеці, яку назвали Слов'янськ, проте фортецю так і не збудували, а поселення 1782 року перейменували на Нікополь (грецькою - місто Микити). У ньому на той час проживали, в основному, запорізькі козаки, які переселилися сюди після зруйнування Нової Січі. 1921 року Нікополь став центром повіту, 1923 року - райцентром, а 1937 року отримав статус міста обласного підпорядкування. Населення - понад 110 тисяч мешканців.

До революції у Нікополі не було римсько-католицької святині. Лише 1998 року тут зареєстрували католицьку спільноту латинського обряду, яка для богослужінь орендувала приміщення. 15 квітня 2003 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap створив у місті парафію св. Антонія Падуанського, а 28 жовтня 2007 року освятив новоспоруджену муровану каплицю.

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Перший костел в Нижневі існував вже у XVI столітті. За інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, цей храм реставрував Ян Блудницький, який був місцевим власником наприкінці XVI століття. Проте наприкінці 20-х років наступного століття святиню знищили нападники. Під час візитації архієпископа Яна Скарбека 1721 року на її місці стояв хрест.

16600 Ніжин,
вул. Семашко, 12А/43,
+380 (4631) 411-00,
f.b.: 1884178288555701

Вперше Ніжин як Нежатин згадується у Літописі Руському за Іпатіївським списком у 1078 році, а з 1147р. відомий як Уненіж. 1320 року місто згадується як Ніжинське городище, а 1514 року вже називається Ніжин (правда, до 1941 року зустрічається також назва Ніжень). 26 березня 1625 року Ніжину надали магдебурзьке право, яке 1831 року скасував цар Микола І. У 1648-1782рр. місто було центром Ніжинського полку. Нині - районний центр з населенням понад 70 тисяч мешканців.

Відомо, що король Зигмунт ІІІ заклав у місті домініканський осідок, який був зруйнований пізніще козаками. У 1746 році у Ніжині було відкрито готичний Петропавлівський костел для офіцерів-німців, які служили в російському гарнізоні міста. Храм за радянської влади закрили, а 1948 року знищили.