SZCZYTOWCE. Dawny kościół p.w. św. Grzegorza (1891 - 1894). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48605 Щитівці́

Щитівці відомі у документах із 1547 року, згадуються також у 1566, 1569, 1678 і 1583 роках. 1880 року у селі проживало 1100 мешканців (969 українців, 121 поляків і 10 німців), 1921 року - 982, 1931 року - 1056, нині воно має менше півтисячі осіб. Щитівці входили до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх було не більше восьми десятків, а в 1891 році, коли в схематизмі Львівської архідієцезії вперше вказується щитівецький костел, що продовжував будуватись, - понад 110 вірян.

SZLAKOWE (Neu-Karlsruhe, Dełakurówka, Czerwona Zirka). Dawny kościół p.w. św. Hieronima (1909). Mikołajewski obw., Basztankowski r-n

56143 Шляхове

Поселення заснували на місці хутору Делакура наприкінці 60-х - на початку 70-х років XIX століття переселенці із німецької колонії Карлсруе (нині - Степове) та назвали його Новим Карлсруе (Neu-Karlsruhe, Ней-Карлсруе). 1887 року їх було 204, 1896 року - 218, 1912 року - 149, 1916 року - 133, нині тут проживає вісім десятків осіб. Під час Ісв. війни називалось Делакурівкою, 1946 року стало Червоною Зіркою, а 2016 року - Шляховим.

Переселенці були католиками латинського обряду, належали до парафії в Карлсруе. На новому місці увійшли до складу парафії св. Йосифа у Миколаєві. Є згадка про існування в Ней-Карлсруе молитовного будинку у 1896 році, проте схематизми Тираспольської дієцезії це не підтверджують.

SZYROKOŁANÓWKA (Łandau, Karł Libknecht). Dawny kościół p.w. św. Rafała Archanioła (185? - 1863). Mikołajewski obw., Mikołajowski r-n

57063 Широколанівка,
вул. Центральна, 98

У 1809 році на місцевості '12 криниць' була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 мешканців, 1889 року - 1698, 1903 року - 2381, 1918 року - 2403. Під час Ісв. війни перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи село називалось Карл Лібкнехт, було у 1925-1939рр. центром німецького національного району. У березні 1944 року розпочалась депортація німців із цієї та інших німецьких колоній. Приблизно у той же час перейменували на Широколанівку. У 1945-1957рр. - райцентр, до 2020 року входило до Веселинівського району. Нині має понад 1800 осіб.

Поселенці були римо-католиками та спочатку належали до парафії св. Северина у Северинівці на Одещині, проте 1811 року в Ландау постала своя парафія. Першим душпастирем тут був о.-єзуїт Антон Янн, який жив у приватному помешканні і проводив богослужіння в одному із казенних будинків.

TAJKURY (Tajgury). Dawny kościół p.w. św. Wawrzyńca (Ławrentija) (1710 - 1727). Rówieński obw., Rówieński r-n

35351 Тайкури

Перші документальні згадки про Тайкури (Тайгури) датуються 1570 і 1583 роками. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право, проте пізніше знову стало селом, в якому наприкінці ХІХ століття проживало 678 мешканців, 1906 року - 870, а нині воно має понад шість сотень осіб.

Перший (дерев'яний) костел на мурованому фундаменті у підніжжя замку в Тайкурах постав на початку XVII століття (ймовірно, у другому десятилітті). Пізніше тут вперше було засновано парафію, якій 7 лютого 1686 року Маріанна Матчинська заповіла 2400 злотих (заповіт зафіксований в луцьких міських записах 9 березня 1686 року). У квітні 1698 року Ян Куберський заповів парафії 3000 злотих, що підтверджено у записах луцької курії 13 грудня 1706 року.

TULIGŁOWY. Dawny kościół p.w. św. Doroty (1599 - 1605). Lwowski obw., Lwowski r-n

81572 Тулиголове,
вул. Театральна

Поселення Тулиголове відоме, принаймні, із 1418 року. В наступні століття відбулась істотна зміна етнічного складу його населення на користь поляків, проте 1945 року більшість селян польського етнічного походження було вивезено до Польщі. Нині тут проживає близько півтори тисячі мешканців. Належало воно раніше до Городоцького району, а тепер - до Львівського.

Є інформація, що місцева парафія та перший дерев'яний костел постали у Тулиголовах ще наприкінці XV століття. Її відновлення (а інколи і заснування) пов'язують із іменем чергового власника села Станіслава Коритка, котрий 1599 року пожертвував кошти на будівництво мурованого костелу. Спорудження храму тривало шість років.

TURJI-REMETY. Kościół p.w. św. Grzegorza M. (1885 - 1886). Zakarpacki obw., Mukaczewski r-n

89221 Тур'ї-Ремети,
вул. Мала, 18а,
f.b.: 100033616303339

Тур'ї Ремети вперше згадуються у письмових джерелах 1451 роком. Нині є селом, в якому проживає понад 3300 мешканців.

У 1854 році місцева спільнота римо-католиків, яка раніше належала до парафії Пресвятої Трійці у Великому Березному, стала самостійною парафією. Спочатку послуговувались невеличкою каплицею, а у 1885-1886 роках спорудили сучасний мурований костел. У 1959 році було проведено реконструкцію храму, тоді ж його освятили оо. Буянов та Ловренс. У 1961-1989 роках костел було закрито (у ньому облаштували сільський РАГС).

TYSOBYKEŃ. Kościół p.w. św. Elżbiety (1999 - 2015). Zakarpacki obw., Beregiwski r-n

90355 Тисобикень

Вперше у документах село згадується 1230 року як Бекень. У середині ХІХст. тут проживало 64 римо- католиків, 292 греко- католиків, 186 протестантів та 11 євреїв. 25 червня 1946 року поселення перейменували на Бобове, а 1995 року - на Тисобикень. Населяє його близько 2200 мешканців.

Костел у селі було споруджено у XIII- XIV століттях, проте пізніше його перейняли протестанти. Невелика громада римо-католиків протягом століть не мала своєї святині. Будівництво власного храму розпочалось лише 1999 року (тоді наріжний камінь костелу освятив Антал Майнек), а проводилось коштом Міністерства національних ресурсів Угорщини, Мукачівської курії та інших жертводавців.

TYŚMIENICA. Dawny kościół św. Mikołaja i św. Zofii (Sofii) (1721 - 1736). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77401 Тисмениця

Перші письмові згадки про Тисменицю містять руські (давньоукраїнські) та вірменські літописи, проте на новому місці (після 'переїзду') вона вперше документально датується 1436 роком. У 1448 році отримала магдебурзьке право. 1880 року тут проживало 7080 мешканців (переважна більшість - українці), нині - менше дев'яти тисяч осіб. Місто було райцентром, але від 2020 року входить до Івано-Франківського району.

Перший (дерев'яний) костел у Тисмениці згадується 1600 року як такий, що був відбудований після знищення татарами, тобто існував раніше. Проте і його зруйнували татари 1618 року. Душпастирство у Тисмениці, яке не мало визначеного фінансово-матерільного забезпечення, час від часу здійснювали домініканці.

UHRYŃKOWCE. Dawny kościół p.w. św. Jacka (Giacynta) (1902). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48643 Угриньківці

Перша згадка у документах про село датується 1442 роком, є згадка також у 1469 році. 1880 року в Угриньківцях проживало 1575 мешканців, у тому числі 1200 українців і 290 поляків, 1900 року - 1855, 1910 року - 1770, 1921 року - 1521, 1931 - 1600, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх чисельність майже досягла чотирьох сотень, а на початку наступного століття перевищила півтисячі вірян. Саме тоді в Угриньківцях і постав мурований храм.

UŚCIŁUG. Dawny kościół pw. Najświętszego Imienia Jezusa / św. Roży i św. Rozalii (1751 - 1759). Wołyński obw., Włodzimierski r-n

44731 Устилуг

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. На початку 90-х років XIXст. у містечку проживало 1666 мешканців, 1906 року - 4177, 1921 року - 3728, нині місто має понад дві тисячі осіб. У 1940-1956рр. було райцентром.

У 1745 році місцева власниця Роза Розалія Поцейова із Загоровських уклала фундаторський акт про виділення коштів на будівництво в Устилузі костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів - першого на Волині. І вже наступного року сюди прибули перші ченці. Спорудження їхніх будівель розпочалось 11 травня 1751 року. 16 травня цього ж року між фундаторкою та архітектором Павлом Фонтаною було укладено угоду, яка регламентувала весь будівельний процес, загальною вартістю 120 тисяч злотих із поквартальною оплатою.

Filmy



Wezwanie