75240 Григорівка,
вул. Пушкіна, 20а

У середині XIX століття на березі степової річки Тамари поселились три Григорія - Грабовецький, Богачевський і Прочитанський. Потім до них долучились інші переселенці, проте масове заселення розпочалось лише у 1868 році. Причому, вихідці-католики із Київської губернії населяли північну частину села, яку довгий час називали «Київщина», а православні вихідці із Кам’янець- Подільської губернії - південну, яка отримала назву «Кам’янеччина». Такий поділ села відчувався до ІІсв. війни. Нині тут проживає понад 1800 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Амвросія, єпископа, у місті Перекоп, яке 1920 року було повністю зруйноване більшовицькою армією. А філіальний мурований костел у Григорівці збудовали 1890 року під керівництвом Василя Рудницького. У 1900 році храм консекрував єпископ Йосиф Кесслер. За суперечливими даними, костел міг мати титул св. Григорія або св. Миколая. Ймовірно, що 1907 року у храмі проводились якісь будівельні роботи. У період Ісв. війни вірянами у Григорівці опікувався настоятель перекопської парафії о. Адам Гибульський.

12053 Грузливець

Село Грузливець вважається заснованим 1761 року. 1906 року тут проживало 385 мешканців. У 1935-1936 роках звідси було виселено радянською владою приблизно 250 селян-поляків, натомість оселили колгоспників-ударників із Київської та Чернігівської областей. Нині село нараховує майже 290 осіб.

Католики латинського обряду Грузливця раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. У пострадянські часи село почали відвідувати із душпастирською опікою священники з парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

04119 Київ,
вул. Якіра, 13,
+380 (44) 503-30-20, 503-30-21,
www: tomainstytut.org,
f.b.: IRN.ua

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

У першій половині XIII сторіччя перші домініканці оселилися у Києві, була заснована Руська провінція ордену, яка проіснувала аж до кінця ІІ світової війни. 1993 року ченці (орден Братів Проповідників) офіційно відновили свою присутність як Генеральний вікаріат України і Росії св. Архангела Михаїла. Серед п'яти домініканських монастирів в Україні найбільшим є у Києві, де проживає генеральний вікарій та під домініканською опікою працюють Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського і видавництво «Кайрос».

11503 Коростень,
вул. Грушевського, 189а,
+380 (4142) 400-29,
f.b.: HonoratKorosten

Коростень (Іскоростень) вважається заснований 705 року, був столицею союзу племен древлян. Магдебурзьке право отримав 1589 року. Статус міста - з 1 січня 1926 року. Нині є районним центром та містом місто обласного підпорядкування з населенням понад 63 тисячі мешканців.

Сучасний мурований костел у Коростені споруджено, ймовірно, у 90-ті роки ХХ століття. Тут до кінця життя служив настоятелем і проживав відомий священик-емерит о.-прелат Амврозій Міцкевич. Парафію обслуговують дієцезіальні священники. До вересня 2013 року працювали також черниці згромадження Малих Сестер Ісуса Шарля де Фуко, зараз - із згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії.

57434 Краснопілля

Поселення Блюменфельд заснували 1862 року переселенці із лібентальських і кучурганських німецьких колоній. У 1914 році його перейменували на Цвєтково, але на початку 20-х років стара назва відновилась. У 1944-1946 роках село отримало сучасну назву Краснопілля. 1947 року до нього приєднали село Ново-Кір'яківка та хутір Атаманка. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

Перший молитовний дім в Блюменфельді збудували 1865 року. У 1863-1869 роках місцеві римо-католики належали до парафії св. Рафаїла Архангела в Ландау (Широколанівці), а в 1869-1890рр. - до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Зульці (нині село не існує). 13 січня 1890 року у Блюменфельді була утворена парафіяльна експозитура, а 1900 року постав мурований храм, споруджений коштом парафіян. 18 листопада 1901 року його освятив єпископ Тираспосльський Антон Церр. У 1904 році сюди призначили першого адміністратора (о. Йоганеса Шнайдера), після чого було засновано самостійну парафію. 1915 року вона налічувала три тисячі вірних, а адміністратором тут працював о. Петро Ейзенкрейн.

77455 Лисець

Селище міського типу Лисець письмово відоме із XV століття. Правда, пізніше називалось Мочар, і під такою назвою згадується 1628 року як місто, але вже 1652 року повернулась стара назва. У 70-х роках цього століття тут оселились вірмени, які втікали із окупованого Туреччиною Поділля. 1880 року Лисець нараховував майже 2400 мешканців, переважно - греко-католиків. Від 1940 року до початку 60-х років був центром району. Нині тут проживає майже три тисячі осіб. Належав до Тисменицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Парафія у Лисці постала 1669 року, а костел (дерев'яний) мав бути спорудженим значно раніше. У другій половині XVIIIст. цей храм вже замінив новий дерев'яний костел з титулом Різдва Пресвятої Діви Марії, але згорів 1785 року. 14 квітня цього ж року парафію було передано католикам-вірменам взамін на їх храм в Обертині, а римо-католики стали послуговуватись дерев'яною вірменською святинею, спорудженою після того, як 1779 року згоріла попередня. Коли 16 липня 1830 року згорів і цей храм, його замінили мурованим Успіння Пресвятої Діви Марії, спорудженим у 1834-1853 роках.

77000 Рогатин

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

У 1538 році в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, яким замінили дерев'яні костели, що існували у місті від 1415 року. А 1614 року власник Курян на Тернопільщині Миколай Висоцький фундував в Рогатині домініканський монастир, пожертвувавши ордену кам'яницю. Приблизно через двадцять років домініканців додатково обдарував інший Висоцький із Курян - Кшиштоф (Курянський).

27500 Світловодськ,
вул. Хмельницького, 35

В червні 1615 (чи 1616?) року поселення Крилів отримало магдебурзьке право. 1822 року містечко перейменували на Новогеоргіївськ. 17 березня 1961 року селище гідробудівників Кременчукгесбуду та перенесений із зони затоплення Новогеоргіївськ об'єднали в одне місто, яке назвали Хрущов. 25 жовтня 1962 року місту присвоїли назву КремГЕС, а 1969 року його перейменували на Світловодськ. Є районним центром, який населяє понад 45 тисяч мешканців.

Безперечно, що поселення, яке отримало магдебурзьке право, мало мати свою католицьку святиню, проте інформація про неї відсутня. Католики Світловодська за підтримки церковної благодійної організації 'КІРХЕ ІН НОД' придбали звичайний житловий будиночок в аварійному стані та збудували каплицю в ім'я святого Юрія (Георгія) Переможця.

89221 Тур'ї-Ремети,
вул. Мала, 18а,
f.b.: 100033616303339

Тур'ї Ремети вперше згадуються у письмових джерелах 1451 роком. Нині є селом, в якому проживає понад 3300 мешканців.

У 1854 році місцева спільнота римо-католиків, яка раніше належала до парафії Пресвятої Трійці у Великому Березному, стала самостійною парафією. Спочатку послуговувались невеличкою каплицею, а у 1885-1886 роках спорудили сучасний мурований костел. У 1959 році було проведено реконструкцію храму, тоді ж його освятили оо. Буянов та Ловренс. У 1961-1989 роках костел було закрито (у ньому облаштували сільський РАГС).

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.