82053 Сусідовичі,
+380 (3238) 621-99,
www: nowa.sasiadowice.karmelici.pl

У документах Сусідовичі вперше згадуються 1374 роком. Нині у селі проживає майже 1300 мешканців. Належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

У XV столітті у Сусідовичах було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел (під титулом св. Миколая). У 1600 році збудували черговий дерев'яний храм за кошти Гербуртів, але 1624 року його спалили татари. Цього ж року спорудили новий дерев'яний храм, а 2 березня 1671 року храм було консекровано. Втім, у ІІ половині XVIII століття цей костел вже не існував. Сучасна мурована святиня постала коштом Гербуртів у 1589-1591 роках. 15 листопада 1591 року храм під титулом св. Анни консекрував архієпископ Я. Соліковський.

47851 Скалат,
вул. Замкова, 1,
+380 (3543) 313-77

Вперше Скалат згадується у 1512-1513 роках, а 1561 року вже вважався містом. У 1766р. підтвердили магдебурзьке право, отримане ще приблизно 1600 року. У 1867р. Скалат став центром повіту. 1857 року тут проживало 4008 мешканців, 1866 року - 4247, 1870 року - 4593, 1880 року - 5702, у тому числі 1657 римо- і 1362 греко-католиків, 1910 року - 6228, 1939 року - понад сім тисяч, нині - менше чотирьох тисяч осіб. У 1940-1962рр. Скалат був райцентром, потім увійшов до Підволочиського району, а 2020 року - Тернопільського.

Парафія у Скалаті постала після 1632 року, а до 1642 року збудували перший костел Успіння Матері Божої, який пізніше було відбудовано 1703 року та після можливої чергової відбудови, розпочатої у 1817 році, консекровано 1827 року. Проте 1898 року він згорів. 1900 року спорудили та наступного року консекрували новий мурований храм Успіння Матері Божої, але 1959 року радянська влада його повністю знищила.

07100 Славутич,
вул. Добринінський Квартал, 8,
+380 (4479) 301-49

Славутич заснували у 1986 році як місто для переселенців після Чорнобильської катастрофи. Є містом обласного підпорядкування з населенням понад 25 тисяч мешканців.

З 1995 року оо.-облати з парафії Зіслання Святого Духа у Чернігові відправляли Меси у приватних домівках, різних залах і клубах. У 2000 році міська влада надала земельну ділянку для будівництва каплиці та монастиря. Перша Служба Божа відбулася ще у підвалах незакінченого будинку священика 21 травня 2001 року, в день св. Євгена.

12021 Соколів

Datą założenia wsi Sokołów, obecnie liczącej ponad tysiąc mieszkańców, uważany jest rok 1500. Село входило до Пулинського району, а від 2020 року - до Житомирського.

W 2010 roku księża pallotyni (stowarzyszenie Apostolstwa Katolickiego) z parafii św. Teresy od Dzieciątka Jezus w Kamiennym Brodzie rejonu Baranowskiego rozpoczęli remont zaniedbanego domu, który adaptowano na kaplicę. Po czterech latach przebudowa została zakończona i 4 października 2014 roku biskup emeryt Kijowsko- Żytomierski Jan Purwiński poświęcił kaplicę.

32422 Стара Гута,
вул. Шевченка

Перша згадка у документах про село Стара Гута датується початком XVIII століття. Мешкає тут понад тисяча осіб.

Римо-католики Старої Гути належали до парафії св. Миколая у Смотричі та своєї святині не мали. Громада вірян у селі є достатньо великою, тому вони у 1994-1997 роках під керівництвом невтомного будівничого подільських костелів о. Владислава Ванагса із Городка збудували своїм коштом мурований храм (у цій справі особливо відзначились А. Бугерко, В. Козакевич, М. Припишляк та М. Яроцкий). 21 грудня 1997 року цей костел консекрував під титулом св. Анни єпископ Ян Ольшанський MIC. Старою Гутою опікуються оо.-пасіоністи (zgromadzenie Męki Pana naszego Jezusa Chrystusa) з парафії св. Миколая у Смотричі.

13413 Стара Котельня

Під назвами Котельний, Котельниця, Котельнич, Котельня поселення багато разів згадується у літописах 1138-1169 років, є згадки також у XVI і XVII століттях. Була містечком та центром волості. 1870 року тут проживало 844 мешканців, 1885 року - 1332, 1897 року - 3183, 1906 року - 3023, нині село нараховує лише 1300 осіб. Входило до Андрушівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел існував у Котельні у XVII столітті. А наступний і вже мурований храм із каплицями і захристією було споруджено на місці колишнього у 1781-1783 роках коштом місцевого власника Антонія Прушинського (фундаційний акт, датований 17 березня 1781 року, затверджено Київською курією 25 квітня). Парафію ж заснували у 1782 році, виділивши її із житомирської, а метричні книги велись від 1783 року.

59000 Сторожинець,
вул. Шевченка, 30,
+380 (3735) 244-65,
f.b.: groups/sancta.anna

Перша писемна згадка про Сторожинець датується 18 лютим 1448 року, згадується також 1476 року. Від 1854 року був містечком та центром повіту, а 21 травня 1904 року став містом. 1869 року тут проживало 4350 мешканців, 1880 року - 5139, у тому числі 1993 німців і 800 українців, 1930 року - 8695, з них 1017 були поляками, 853 - українцями і 655 - німцями, нині місто має близько 14 тисяч осіб. У 1940-2000рр. було райцентром, а зараз входить до Чернівецького району.

У 1794 році у Сторожинці було споруджено дерев'яну святиню. Від 20-х - 30-х років ХІХ століття місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Красній, їх чисельність у середині цього століття становила близько двох з половиною сотень. Саме тоді і постала у містечку чергова дерев'яна каплиця.

48127 Струсів

Давньоруське поселення Струсів вперше у документах згадується у 1434 році як Підбогородиче (Підгородиче). 1568 року тут було засноване місто, яке отримало свою нинішню назву за прізвищем його власника. У 1940-1959 роках було райцентром, нині є селом із населенням в півтори тисячі мешканців, яке належить до Тернопільського району (раніше було у Теребовельському).

Парафія у Струсові вважається заснованою не пізніше 1534 року. У II половині XVII століття - I половині XVIII століття тут існувала каплиця, яку обслуговували кармеліти з Теребовлі. 1767 року було відновлено парафію коштом Ф. Потоцького, а 1788 року перетворено на костел (зі збереженням титулу) церкву св. Миколая оо.-василіанів, монастирі яких ліквідувала австрійська влада 1775 року. У 1854 році костел відремонтовано, проте 1891 року його знищила пожежа. Пізніше святиню перебудували як родинну каплицю Баворовських.

81460 Стрілковичі,
вул. Самбірська, 77,
+380 (3236) 482-83

У 1395 році Стрілковичі отримали магдебурзьке право, проте так і не стали містом, залишившись селом. 1880 року тут проживало 1167 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1931 року - 1400 (майже всі - поляки). Після ІІсв. війни більшість поляків виїхала до Польщі. Нині село має близько 1200 осіб, з них лише 6 відсотків вважає рідною польську мову.

Парафія та костел (дерев'яний) у Стрілковичах існували ще до 1484 року, проте 1589 року король Зигмунт ІІІ на прохання єпископа Перемишльського Войтеха Барановського віддав парафію колегії самбірських мансіонарів (молодших священників), що підтвердив 23 лютого 1606 року інший єпископ Перемишльський - Матей Пстрконський. Після знищення турками і татарами у 1624 році чергової дерев'яної святині, що постала ще 1592 року, у 1627 році збудували третій дерев'яний храм, який разом із трьома вівтарями освятили 1642 року.

81714 Нові Стрілища

Перша документальна згадка про Стрілища датується 1375 роком, згадуються також у 1416р., а вже 1417 року отримали магдебурзьке право. 1513 року місто відділилось від Стрілищ, які стали називати Старими Стрілищами, та отримало назву Нові Стрілища. 1880 року містечко мало 2400 мешканців, 1931 року - 1913, нині - понад вісім сотень. Селище (міського типу) було у 1940-1941 та 1944-1959 роках райцентром, потім увійшло до Жидачівського району, а від 2020 року - у Стрийському.

Парафію (і костел) Святого Духа фундував у Стрілищах 27 лютого 1444 року місцевий власник Прокіп Тептукович. У 1532 році її фінансово-майнове забезпечення збільшила Анна із Олеська, а 1581 року фундацію парафії відновила Софія Ходоровська. Очевидно, саме тоді і був збудований черговий храм, який архієпископ Ян Соліковський 1600 року називає новим. Проте вже у 1615 і 1623 роках парафія і її святиня згадуються як 'спустошені' внаслідок турецько-татарських нападів.