512?? Новомосковськ,
вул. Зіни Білої, 1/92,
f.b.: 513412455711942

Osada Kozaków Samarczyk, Samarczuk od 1687 roku nosiła nazwę Samar, Nowa Samar, Nowosełycia i dopiero w 1794 roku otrzymała współczesną nazwę Nowomoskowsk. Obecnie - centrum rejonu i miasto podporządkowane obwodowi. Населення - понад 71 тисяча мешканців.

W schematyzmie diecezji Tyraspolskiej za 1917 rok niema żadnej wzmianki o Nowomoskowsku. W uroczystość św. Wojciecha, 23 kwietnia 2005 roku biskup Stanisław Padewski OFM Cap poświęcił obraz św. Wojciecha (Adalberta) i odprawił pierwszą Mszę św. w nowo utworzonej parafii. Dnia 25 kwietnia 2011 roku biskup Jan Sobiło poświęcił tutejszą murowaną kaplicę.

57121 Новоселівка

Німецька колонія Гальбштадт (Гольбштадт, Катюшино) заснована у 60-х роках XIXст. на місці невеликого хутора Голіков (Булгарка) вихідцями із сусідніх німецьких поселень. У 1888р. тут проживало 317 мешканців, 1896 року - 267, 1917 року - 534, 1943 року - 677, нині - менше трьох сотень осіб. У березні 1944 року почалась депортація мешканців німецького етнічного походження. У 1946р. село назвали Новоселівкою.

Переселенці Гальбштадта були католиками латинського обряду і спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе (нині - Степове), звідки частина з них і прибула. У схематизмі Тираспольської дієцезії 1899 року їх подають вже в парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (тепер - Широколанівка), яка теж була малою батьківщиною частини переселенців.

80533 Олесько

Вперше Олесько згадується 1327 роком, хоча постав у ІІ половині XIIIст. після знищення 1241 року татарами Пліснеська, є згадки у 1366, 1377, 1382 роках. 1441 року поселення отримало магдебурзьке право. 1880 року нараховувало 3267 мешканців, з яких 1856 були греко- та 640 римо-католиками. У 1940-1941 та 1944-1962 роках - районний центр (із 1940 року - селище міського типу). Олесько входило до Буського району, проте тепер є частиною Золочівського. Проживає у селищі понад 1400 осіб.

Перший (дерев'яний) костел в Олеську збудували ще у XV столітті, тоді ж і заснували парафію (правда, одні джерела вважають, що сталось це у першій половині цього столітті, а інші - подають другу половину).

Колишній парафіяльний костел Пресвятої Трійці в Олеську віддали православним, колишній капуцинський храм св. Йосифа теж не повернули місцевим вірним, тож вони спочатку послуговувались маленькою каплицею св. Анни у місцевому замку. Восени 2019 року було придбано земельну ділянку із звичайним сільським будинком.

80533 Олесько

Вперше Олесько згадується 1327 роком, хоча постав у ІІ половині XIIIст. після знищення 1241 року татарами Пліснеська, є згадки у 1366, 1377, 1382 роках. 1441 року поселення отримало магдебурзьке право. 1880 року нараховувало 3267 мешканців, з яких 1856 були греко- та 640 римо-католиками. У 1940-1941 та 1944-1962 роках - районний центр (із 1940 року - селище міського типу). Олесько входило до Буського району, проте тепер є частиною Золочівського. Проживає у селищі понад 1400 осіб.

Перший (дерев'яний) костел в Олеську збудували ще у XV столітті, тоді ж і заснували парафію (правда, одні джерела вважають, що сталось це у першій половині цього столітті, а інші - подають другу половину).

Наприкінці XIII - на початку XIV століттів в Олеську було споруджено замок, який перебудовувався та відновлювався у XVII столітті, 1933 року та у 1970-1974 роках. У замку була невеличка каплиця. Саме нею змушені були користуватись місцеві римо-католики, оскільки олеські костели (парафіяльний Пресвятої Трійці та св. Йосифа капуцинів) їм не повернуто. 2020 року їм довелось збудували свій костел св. Антонія Падуанського.

75100 Олешки,
вул. Олімпійська, 64

У 1084 році вперше згадуються Олешки (Олешшя) як місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках неподалік розташовувалась Олешківська Січ. У 1802-1920 роках Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії, у 1854 році отримали статус міста. 1928 року місто перейменували на Цюрупинськ на честь радянського діяча Олександра Цюрупи. Є невід'ємною частиною Херсонської агломерації, у радянські часи існував план з'єднати Херсон із цим містом. 19 травня 2016 року місту повернено назву Олешки. Проживає тут близько 25 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики раніше своєї святині не мали, належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Голованівську (нині - Кіровоградська область), а в пострадянські часи - до відновленої парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Наприкінці 90-х років священники цієї парафії почали відправляти богослужіння у Цюрюпинську. 2000 року був придбаний невеликий одноповерховий будинок, в якому облаштували каплицю, а через два роки тут вже працював на постійно свій душпастир та було засновано самостійну парафію.

90263 Оросієво,
вул. Головна, 106

Вперше у документах Оросієво (Врузі, Шарошоросі) згадується 1114 та 1260 роками. Нині у селі проживає майже дев'ять сотень мешканців, переважна більшість яких назвали угорську мову рідною.

Перший храм було споруджено наприкінці XIV - на початку XV століть, але 1530 року він перейшов до реформатів.

Наприкінці XVIII століття римсько-католицька громада в Оросієвому відродилась як філія парафії св. Ілони у Вилоку. У 1810 році було збудовано коштом парафіян новий невеличкий мурований костел в стилі класицизму та засновану місцеву парафію. А в 1837-1840 роках храм перебудували та розширили на єпископську пожертву.

Островки

Вважається, що село Островки (Островок) заснували у XVII столітті переселенці із Мазовії, які протягом наступних століть ревно зберігали свою етнічну та релігійну самобутність. 1906 року тут проживало 481 мешканців, на початку ІІ світової війни - 664, проте після нападу вояків УПА село перестало існувати, його терени перетворились на поля, луки і ліси.

У 1720 році в Островках збудували перший дерев'яний костел cв. Андрія Апостола коштом Ізабелли Канської. Проте одна Ізабелла Канська померла вдовою у Волі Островецькій аж 1847 року, можливо фундаторкою була якась інша Ізабелла Канська, що жила майже на століття раніше.

23610 Печера,
вул. Кальніцького, 7а,
f.b.: kostelpechera

Назва походить від печерних ходів, які служили сховищем для місцевих жителів від нападників. У документах Печера вперше згадується 1580 роком, з другої половини XVIIIст., коли стала власністю єпископа-помічника Кам'янецького Ігнатія Длуського, вважалась містечком та називалась також Печарою і Печаркою. У 80-х роках тут проживало близько двох тисяч мешканців, 1905 року - 4909, нині село має понад дві тисячі осіб.

Черговий місцевий поміщик Ян Свєйковський на початку ХІХст. перебудував у Печері дерев'яний житловий будинок на каплицю, при якій жили священники (зокрема, о. Теодор Кулицький у 1801-1802рр.). Впродовж трьох десятків років тут душпастирювали оо.-тринітарії із парафії у Брацлаві. У середині 20-х років цього ж століття поруч із дерев'яною збудували муровану каплицю, до якої перенесли богослужіння (стара тоді вже не використовувалась). 1830 року капеланом був о. Йосиф Яцонський.

89200 Перечин,
вул. Жовтнева, 44,
+380 (3145) 229-83,
www: rkc-perechin.ucoz.ua

Перечин у джерелах вперше згадується 1399 року, на початку XX століття був центром округу. 4 березня 2004 року отримав статус міста, є районним центром з населенням понад 6600 мешканців.

У 1902 році у Перечині була створена місцева римсько-католицька спільнота, яка послуговалась греко-католицьким храмом св. Миколая. 1905 року італієць Гайотто Франческо придбав у родини Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела, а кошти на спорудження пожертвували місцевий хімічний завод фірми «Бантлін» та парафіяни. Мурували святиню італійці Комінотто Санто із синами, Меніс Яків, Гайотто Ф., а двері, вікна, лави та вівтарі було виготовлено у столярній майстерні Гоєра Олександра. Сучасний мурований костел у стилі еклектики збудували 1906 року та освятили у день св. Августина.

32512 Петрашівка

Село Петрашівку заснували 1749 року вихідці із Росії - старообрядники з Помор'я, узбережжя Білого моря. До 1947 року село називалось Петраші. Досі майже половивину його населення, чисельність якого трохи перевищує тисячу мешканців, складають нащадки цих старообрядців.

Проте проживають тут також римо-католики, частина яких має польське коріння. Порівняно недавно вони облаштували для себе каплицю святої Анни у звичайному будинку. А духовно опікуються ними дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Зінькові.