90361 Чепа,
вул. Фогороші, 14,
f.b.: 148017739120234

Поселення вперше згадується 1320 року як Телук, проте з 1393 року вже називається Чепе. Нині тут проживає майже дві тисячі мешканців, дві третини яких вважають себе угорцями, а третина -українцями.

Місцевий готичний костел збудували 1480 року (за деякими даними - у ХІІІ столітті), але 1697 року його перейняли реформати, котрі послуговуються ним досі. Храм кілька разів перебудовувся та реставрувався, у тому числі і після падіння комуністичного режиму.

78112 Чернелиця

Чернелиця відома у документах із XV століття як Черлениця, а в другій половині XVI століття стала містом. 1940 року її позбавили статусу містечка, проте вона стала центром району, який 1957 року ліквідували. Належала до Городенківського району, а тепер - до Коломийського. Проживає у селі близько 1600 мешканців (1939 року було понад 3700).

Станом на 1661 рік, коли місцеві власники Чарторийські фундували спорудження мурованих костелу та монастиря для домініканців (та їх утримання), у Чернелиці вже була дерев'яна каплиця, яку вони теж віддали ченцям. Ця фундація 25 жовтня 1662 року отримала підтвердження архієпископа Львівського Яна Тарновського та 17 травня 1663 року - короля Яна Казимира. Спорудження костельно-монастирського комплексу тривало недовго. Принаймні, вже 1669 року храм було збудовано, а 1772 року - освячено (отримав він титул св. Архангела Михаїла).

47853 Чернилівка

За легендою, у XV столітті тут був жіночий монастир, тому поселення назвали Чернилівкою, але перша писемна згадка про село датується 1581 роком. У 80-х роках ХІХст. у селі, яке тоді вважалось присілком Оріховця, проживало близько півтисячі греко - і 230 римо-католиків, 1921 року - 863 мешканців, 1939 року - 800, з них 29% поляків, нині - півтисячі осіб. У 1954-1989 роках Чернилівка була частиною Оріховця. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року увійшло до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у Качанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність незначно перевищувала три сотні вірян, а наприкінці - становила лише 240. Не маючи власної святині, вони відвідували розташовану досить далеко парафіяльну, а, принаймні, від 1897 року послуговувались дерев'яною каплицею у сусідньому Оріховці ('Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' навіть причислив їх до парафії у цьому селі, якої там ніколи не існувало).

59002 Чернівці,
вул. Капеланська, 31

Чернівці (Черн) відомі з ХІІст., коли буковинські землі були частиною Галицького та Галицько-Волинського князівств. Пізніше згадуються 8 жовтня 1408 року, а також у 1456, 1457 і 1488 (як місто і центр повіту) роках. В Австрійській імперії 1776 року стали знову містом, з 1787 року були центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. - столицею Буковинської провінції. У 1784р. тут разом із передмістям проживало близько 3200 мешканців, 1857 року - 21588, у тому числі 12290 німців, 4800 румунів, 3500 українців і 810 поляків, 1900 року - 67622, 1914 року - 120000, 1930 року - 150000, 1940 року - 180000, нині - понад 260 тисяч осіб. Із 1940р. Чернівці є обласним центром.

Проявлену у 90-х роках ХІХст. ініціативу чернівецьких працівників залізниці, які були переважно римо-католиками, спорудження костелу неподалік вокзалу, підтримала Львівська курія, виділивши для цього початкові кошти. 1896 року було створено комітет будівництва храму та розпочався збір коштів на теренах Буковини, проте в результаті не вдалось отримати достатньої для початку спорудження святині суми.

89500 Чоп,
вул. Головна, 35

Перші письмові згадки про Чоп відносяться до 1281 року. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом. 1957 року його віднесли до розряду міст, а 2003 року надали статус міста обласного підпорядкування. Проживає у ньому нині майже дев'ять тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Малих Ратівцях, богослужіння проходили у капличці, розташованій у школі. Перший філіальний костел у Чопі збудували 1507 року у басейні розливу річки Тиси, а сучасний мурований храм було споруджено 1903 року (вартість його будівництва склала 3400 крон). Наприкінці ІІ світової війни відступаючі німці замінували костел, проте в останню хвилину угорський солдат перерізав запальні шнури.

47301 Чорний Ліс

Село Чорний Ліс виникло у 80-х роках XIX століття, а його першим поселенцем вважають українця Максима Олещука, одруженого на полячці Марії (мали 8 синів, записаних українцями, та 5 дочок польської національності). Нині тут проживає півтори сотні селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Антонія у Збаражі. У 1912-1913 роках коштом австрійської влади та збаразьких бернардинів споруджено муровану філіальну неоготичну каплицю на земельній ділянці, подарованій родиною Плавуцьких. 1913 року каплицю освячено під титулом св. Анни. У вересні 1930 року каплицю знову було освячено (можливо, після дооснащення чи ремонту), але вже під титулом Марії Сєвної.

67462 Щербанка,
вул. Центральна, 74

Поселення на місці вже існуючої з кінця XVIIIст. Бузіянівки (Шербанова) заснували 1808 року німецькі переселенці із суміжного із Німеччиною французького регіону Ельзас, назвавши його Ельзасом. У 1859р. тут проживало 1176 мешканців, 1887 року - 2011, 1897 року - 1886, 1916 року - 1641, нині - понад 1400 осіб. У 1944р. жителі німецького походження виїхали до Німецького рейху, а 1945 року село назвали Щербанкою (втім, ця назва зустрічається ще перед Ісв. війною).

Католики латинського обряду становили переважну більшість населення Ельзаса та належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в Мангеймі (нині - Кам'янка). Першу муровану святиню, яка вже тоді отримала титул св. Ангелів-Охоронців, збудували своїм коштом 1828 року ще в складі Кам'янецької дієцезії. Пізніше вже в рамках Тираспольської дієцезії вона стала філіальним храмом мангеймської парафії.

23542 Юхимівка,
вул. Молодіжна, 1

У XVIIIст. Йоахим Потоцький оселив на своїй землі півсотні родин московітів-старообрядців. Село називали Йоахимівкою, доки у царській Росії не перейменували на Єфімовку. Пізніше воно поповнилось українцями та поляками. 1893 року тут проживало 1260 селян, 1905 року - 1157, 1925 року - 1883, у тому числі 1708 українців, 157 московітів та 18 поляків, нині - близько тисячі осіб. До 2020 року село входило до Шаргородського району.

Раніше місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. Не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел на відстані десятка кілометрів. І лише у 90-х роках ХХст. приступили до спорудження свого храму.