22050 Війтівці

Війтівці вперше згадуються в документах за 1788 рік. На початку XX століття у селі проживало більше тисячі мешканців, з них католиків - 350. 1946 року поселення перейменували на Жданівку, а 11 червня 2016 року повернули стару назву. Нині чисельність населення - понад дві тисячі.

Римо-католики Війтівців належали до парафії св. Йони в Куманівцях (нині - св. Роха). Ще до більшовицького перевороту тут збудували будинок для священика із каплицею всередені та зібрали будівельні матеріали для спорудження костелу поряд із цим будинком. Але радянська влада відібрала і будинок, і будівельні матеріали. Відомо, що у 1950-1954 роках в колишній плебанії містилась школа, а пізніше - сільська рада.

32500 Віньківці,
вул. Ватутіна, 26

Першу писемна згадка про Віньківці (чи Воньковці) знаходиться у податковому списку 1493 року. У 1927-1938 роках називались Затонськом. Статус селища міського типу отримали у 1957 році. Населення - понад 6200 мешканців.

У 1643 році коштом З. Замєховського тут збудували для францисканців костел (ймовірно, дерев'яний), який отримав титул Пресвятої Діви Марії Ангельської. У 1780 році його замінив мурований храм, споруджений на пожертви родини Гумецьких, а консекрував його цього ж року єпископ К. Цєцішевський. У костелі знаходився чудотворний образ св. Антонія Падуанського. Святиню реставрували у 1905 році на кошти парафіян і завдяки зусиллям о. Юзефа Поташуса.

44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Першою згадкою про Володимир вважається 988 рік, проте він існував ще 884 року під назвою Лодомира. У ХІІст. місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324р. отримало магдебурзьке право, яке неодноразово підтверджувалось після чергового руйнування міста. Від 1375 року до перенесення в Луцьк було столицею дієцезії. Від 1795р. - повітовий центр, тоді його перейменували на Володимир-Волинський, щоб відрізнити від російського Владіміра на Клязьмі. 1861 року тут проживало 5905 мешканців, 1897 року - 9883, 1939 року - 26800, нині - 37900 осіб. У 1948р. Володимир отримав статус міста районного підпорядкування, а 1975 року - обласного. Є райцентром. 2021 року повернено назву Володимир.

Перший парафіяльний дерев'яний костел у Володимирі постав ще у другій половині XIVст., обслуговувався домініканцями і мав титул Пресвятої Діви Марії, а перший парафіяльний дерев'яний храм свв. Йоахима i Анни збудували 1554 року з фундації княжни Анни Збаразької, проте він (чи черговий дерев'яний) згорів 1736 року.

82130 Волоща

Вперше у документах Волоща згадується 21 березня 1425 року. Попри те, що у XVIIст. тут двічі намагались заснувати місто під назвою Коритків, Волоща залишилась лише селом. 1890 року у ньому проживало 1808 мешканців (1388 українців і 420 поляків), 1904 року - 1995, 1939 року - 2510 (переважно - українці), а нині село нараховує понад 1200 осіб.

Римо-католики Волощі належали до парафії св. Дороти у Тулиголовому Львівської архідієцезії. Близько 1703 року місцевий власник Франциск Коритко фундував будівництво першого дерев'яного костелу Воздвиження Святого Хреста у селі та заснування парафії, першим настоятелем якої до 1708 року був о. Казимир Бурдович.

82130 Волоща

Вперше у документах Волоща згадується 21 березня 1425 року. Попри те, що у XVIIст. тут двічі намагались заснувати місто під назвою Коритків, Волоща залишилась лише селом. 1890 року у ньому проживало 1808 мешканців (1388 українців і 420 поляків), 1904 року - 1995, 1939 року - 2510 (переважно - українці), а нині село нараховує понад 1200 осіб.

Місцевий власник Франциск Брюкманн поховав померлу від холери дружину Анну на околиці села та 1832 року збудував на її могилі муровану цвинтарну каплицю св. Анни, подарувавши волощанській парафії Воздвиження Святого Хреста земельну ділянку навколо під цвинтар. У цій каплиці щотижня проводились богослужіння за померлих фундаторів.

82150 Вороблевичі

Відоме, принаймні, із XVI століття село Липовець у радянські часи стало південною частиною села Вороблевичі. Станом на 1 січня 1939 року у Липовці проживало 880 мешканців, з них 800 українців (310 греко-католиків та 490 римо-католиків), решта - поляки та євреї. Нині у Вороблевичах разом із Липовцем живе майже 2 тисячі селян.

Римо-католики Липовця належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах. Коштом землевласника Яна Тарновського із Вороблевич у Липовці збудували 1904 року невеличкий дерев'яний костел та заснували 1911 року тимчасову парафію, яка стала постійною аж 1936 року.

32424 Ганнівка

Село Ганнівка відоме у джерелах, принаймні, від 1817 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько пів тисячі мешканців, 1893 року - 631, 1905 року – 683, нині село нараховує сім сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Католики латинського обряду Ганнівки раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях. Своєї святині вони не мали, тому доводилось долати майже десяток кілометрів, щоб потрапити на богослужіння до парафіяльного костелу.

31352 Гвардійське,
вул. Соборна, 33,
+380 (382) 62-41-82

Місто з магдебурзьким правом Фельштин (Фульштин) заснував 24 серпня 1584 року Микола Гербурт на честь Фульштина у Моравії, з якого походив. 1880 року у містечку проживало 2994 мешканців, переважна більшість яких була євреями, 1893 року - 2833, 1905 року - 4420, нині село має понад 2300 осіб. У радянський період до 1931 року був райцентром, від 1947 року називається Гвардійським.

У 1594-1596 роках перший дерев'яний костел св. Адальберта (Войтеха) у Фельштині (та, ймовірно, парафія) постали коштом засновника міста, проте 1615 року храм спалили татари, які облаштували у містечку табір хана. Черговий дерев'яний храм був знищений турками 1680 року. Його відбудував місцевий власник Ян Стшеменський у 1721 році, він же пожертвував парафії значне фінансово-майнове забезпечення.

78260 Гвіздець,
вул. Шевченка, 8,
www: hvizdets.blogspot.com

Груднем 1373 року датується перша документальна згадка про Гвіздець, який вже на той час був значним поселенням (виходить, заснування його мало б відбутись раніше), наступна - 1375 роком. У 1540 році Гвіздець отримав магдебурзьке право, а 1785 року - статус міста, який раніше було втрачено. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1962 роках був навіть райцентром). Населення - понад 1900 мешканців.

Місцева парафія постала 1475 року коштом Яна Прокоповича із Гвіздця спочатку у сусідніх Остапківцях, а лише потім була перенесена у Гвіздець. І відбулось це не пізніше 1615 року, бо саме тоді костел (дерев'яний) у Гвіздці згадується як знищений татарами. Наступна інформація про парафію датується вже 1710 роком.

81226 Глібовичі

Глібовичі (Свірзькі) засновані не пізніше 1489 року. Нині у селі проживає понад шість сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Свіржі. У 1927 році у Глібовичах було розпочато підготовку до будівництва костелу за проектом Л. Дайчака, проте не змогли знайти земельну ділянку. 1939 року родина Пілецьких пожертвувала земельну ділянку на спорудження храму, її освятили, проте будівництво не почали, бо виникла ІІ світова війна.