11714 Городниця,
вул. Петровського, 38

Перша письмова згадка про Городницю датується 1390 роком, хоча поселення вважається заснованим ще 1127 року. Принаймні, від XIX століття була центром волості, а наприкінці цього століття нараховувала майже 2200 мешканців, 1911 року - лише 1267, нині ж - понад 5300 осіб. У 1923-1957 роках була райцентром, а 10 грудня 1938 року отримала статус селища міського типу.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Корці. 1802 року коштом місцевих власників Любомирських в Городниці було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1874 року відновили чергові власники Руліковські. Принаймні, від 1876 року в схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії Городниця подається як філія корецької парафії (тоді опікувався нею окремий душпастир о. Франц Кондрацький, 1889 року - о. Яким Ліпський).

32000 Городок,
вул. Ванагса, 14,
+380 (3851) 315-83

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич та знищений в середині XVIст. парафіяльний дерев'яний костел св. Анни замінили мурованим парафіяльним храмом під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVIст., відновленим 1718 року. Черговий парафіяльний мурований костел на місці попереднього збудували у 1767–1779 роках та консекрували 1826 року під титулом св. Станіслава і св. Йоана Хрестителя.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

У 1496 році біля фортеці на правому березі річки Смотрич коштом місцевих власників Михайла та Андрія Новодворських збудували в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни, проте в середині XVI століття він був знищений великою міською пожежею під час нападу татар.

13337 Гришківці,
вул. Добровольчих батальйонів, 1,
+380 (4143) 633-44

Село Гришківці вважається заснованим 1775 року, хоча, за переказами старожилів, воно постало раніше, принаймні, на півстоліття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Нині у ньому проживає понад 4100 мешканців.

Вже у XIX столітті у Гришківцях були римо-католики, проте їх чисельність не перевищувала 10 відсотків від загального числа селян. І своєї святині вони не мали. Римсько-католицький храм у селі спорудили лише наприкінці першого десятиліття XX століття.

48201 Гусятин,
вул. Суходільська, 5,
+380 (3557) 225-93,
www: husiatyn.ofm.org.ua,
f.b.: HusiatynRomanCatholicChurchUkrai...

Гусятин (Всятин, Усятин) вперше згадується 1431 роком, а також у 1456, 1474, 1530 і 1539 роках, у 1559р. отримав магдебурзьке право. У 70-х роках XVIIIст. тут проживало дві з половиною тисячі мешканців, у 80-х роках ХІХст. - п'ять з половиною тисяч, нині - близько семи тисяч осіб. З 1939 року був райцентром, із 1969 року є селищем (міського типу), яке від 2020 року входить до Чортківського району.

Церковні документи свідчать, що дерев'яний костел і парафія (у складі Кам'янецької дієцезії) у Гусятині існували задовго до 1610 року (ймовірно, постали у другій половині XVI століття після заснування міста). А 1610 року місцевий власник Валентин Калиновський передав їх оо.-бернардинам та фундував спорудження їхнього костельно-монастирського комплексу, яке проводилось впродовж наступних років та завершилось завдяки фінансовій підтримці сина фундатора (Мартина) 1625 року. Ченці отримали муровані оборонного типу храм та двоповерховий монастир, в якому і оселились (їх тоді було дванадцятеро).

32200 Деражня

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні постав після 1664 року, коли відібране в гетьмана Івана Виговського місто перейшло в королівську власність. Його будівництво профінансував королівський староста, проте парафія не отримала матеріального забезпечення. Її духовенство існувало за рахунок пенсії та натуральних продуктів, що надавали деражнянські старости. Під час турецької окупації храм знищили.

32200 Деражня,
Проскурівська, 93,
+380 (3856) 219-16,
f.b.: 1341372109273430

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні разом із парафією постав після 1664 року, але під час турецької окупації храм знищили. Наступний (з дубового дерева) костел збудували, ймовірно, 1736 року. Тоді було також повторно засновано парафію. Але наприкінці 20-х років XIXст костел у Деражні настільки занепав, що віряни почали збирати кошти та нагромаджувати будматеріали для спорудження мурованої святині.

67442 Єреміївка,
вул. Центральна

Вперше згадується у документах 21 жовтня 1793 року, позначена як Єреміївка на карті 1821 року. У 30-х роках отримала статус містечка. Поселення Бішофсфільд німецькі переселенці із кучурганських колоній заснували, ймовірно, у 80-х роках XIXст. 1859 року в Єреміївці проживало лише 171 мешканців, 1896 року - 275, 1916 року - 517, 1924 року - німців, які становили більшість населення, 690, нині село має майже сім сотень осіб. 1951 року в будинки депортованих колишніх колоністів заселили бойків із тодішньої Дрогобицької області.

Німецькі колоністи були переважно римо-католиками і належали до філії в Ельзасі (нині - Щербанка) парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в Мангеймі (нині - Кам'янка), яка у першому десятилітті XXст. стала самостійною парафією св. Ангелів-Охоронців. Свій храм вони отримали на початку XX століття.

10009 Житомир,
вул. Селецька, 21,
f.b.: 100037781611347

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. 1545 року тут проживало шість сотень осіб, 1897 року - 66 тисяч, нині - понад 261 тисяча осіб. Є обласним центром.

Парафіяльну спільноту, яка з 2009 року послуговувалась каплицею, облаштованою в кімнаті багатоповерхового будинку по вулиці Селецькій на Польовій у Житомирі, зареєстровано 30 березня 2010 року. Першим її адміністратором був о. Станіслав Білявський. Протягом жовтня-листопада 2018 року завдяки зусиллям чергового настоятеля о. Євгена Бобика на місці будівництва майбутнього парафіяльного костелу споруджено тимчасову каплицю.

23100 Жмеринка,
вул. Костельна, 2,
+380 (4332) 228-23

В документах село Жмеринка згадується на початку XVIII століття. У 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка було засновано велику вузлову залізничну станцію Правобережжя України, яка і стала основою майбутнього міста. Пізніше місто поглинуло також Петрівку, Кавказ та Корчівку. Нині Жмеринка - районний центр з населенням понад 34 тисячі мешканців.

У 1898-1903 роках жмеринські римо-католики наманались отримати дозвіл на будівництво костелу, проте марно. Лише 1904 року парафіяни Садовський та Михальський отримали у Санкт-Петербурга такий дозвіл від імператора Миколи ІІ з умовою, що храм храм отримає титул св. Олексія на честь хворого царського сина Олексія і там щоденно відправлятиметься Служба за нього. У 1904-1910 роках костел було споруджено (частково імператорським коштом). 17 липня 1910 року його освятили, проте оснащення та оздоблення святині тривало до 1912 року.