32440 Балин

Поселення Балин відоме у джерелах, принаймні, з 1492 року (за непідтвердженою інформацією, називалось також як Чорний Брід). Наступного століття за сприяння нового власника Балин став містечком. Нині тут проживає понад дві тисячі мешканців.

Попри статус містечка місцеві римо-католики своєї святині не мали. З відродженням релігійного життя після падіння комуністичного режиму Балин стали обслуговувати священики із парафії св. Архангела Михаїла в Дунаївцях, але пізніше його віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях (після спорудження там костелу). Віряни Балина тривалий час послуговувались каплицею, облаштованою у приміщенні колишнього магазину.

32011 Бубнівка

Перша письмова згадка про Бубнівку збереглась в документах 1775 року під назвою Цицвірівці, проте вже, принаймні, у другій половині ХІХ століття село називалось Бубнівкою (причому, Малою Бубнівкою у Юринецькій волості, щоб відрізнити її від іншої, Великої Бубнівки Трительниківської волості того ж Проскурівського повіту). Нині тут проживає чотири з половиною сотні мешканців. Село входило до Городоцького району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Швидше за все, католики латинського обряду до І світової війни належали до парафії Пресвятої Трійці у Сатанові, проте своєї святині не мали, а послуговувались парафіяльним костелом, який у 30-х роках зруйнувала радянська влада.

13337 Гришківці,
вул. Добровольчих батальйонів, 1,
+380 (4143) 633-44

Село Гришківці вважається заснованим 1775 року, хоча, за переказами старожилів, воно постало раніше, принаймні, на півстоліття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Нині у ньому проживає понад 4100 мешканців.

Вже у XIX столітті у Гришківцях були римо-католики, проте їх чисельність не перевищувала 10 відсотків від загального числа селян. І своєї святині вони не мали. Римсько-католицький храм у селі спорудили лише наприкінці першого десятиліття XX століття.

01001 Київ,
вул. Костельна, 17,
+380 (44) 229-73-09,
www: st-alexander.org.ua, st-alexander.kiev.ua,
f.b.: EcclesiaCatholicaStAlexandri

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі (об'єднання південних східнослов'янських племен) та столицею Руської держави. Після втрати державності був також адміністративним центром литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, столицею УНР, Української Держави та Української РСР. Нині - столиця України з населенням майже три мільйони мешканців.

У 60-х роках IXст. після успішного нападу Київського князя Аскольда на Константинополь відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Християнська віра поширювалася, у Києві та по всій Русі поставали храми, що викликало наростаюче незадоволення язичників. 882 року, спираючись на підтримку внутрішніх антихристиянських сил, Київ захопив та вбив князя-християнина Аскольда вихователь малолітнього князя Славії (майбутньої Новгородської землі) Ігоря з варяжської династії Рюріків. На Русі почалась язичеська реакція, яка тривала до смерті узурпатора-язичника Олега у 912 році. А потім ще двічі християнство відвовойовувало втрачені позиції та знову піддавалося терору, поки 998 року не відбулася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі.

81426 Ковиничі

Перша документальна згадка про село Ковиничі датується 1424 роком. Нині тут проживає менше чотирьох сотень мешканців.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Миколая у Лановичах. Перед І світовою війною у Ковиничах на цвинтарі постала мурована каплиця-усипальниця родини Кусмевичів (чи Кусьнєвичів, бо саме у Ковиничах народився польський прозаїк, ессеїст і поет Анджей Кусьнєвич?). У міжвоєнний період її значно розширили та 1936 року освятили під титулом cвятого Андрія Боболі в якості філіального храму.

79037 Львів,
вул. Мазепи, 48

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Наріжний камінь під будівництво розташованого поблизу костелу Матері Божої Неустанної Допомоги Дому Милосердя у Львові на Збоїщах освятив 16 червня 2015 року архієпископ Мечислав Мокшицький, а 12 листопада 2017 року освятив і сам новозбудований Дім, і каплицю у ньому.

62472 Мерефа,
вул. 5-го Вересня, 5,
+380 (57) 748-31-24

Поселення, яке передувало виникненню Мерефи, заснували 1595 року і протягом XVII та першої половини XVIII століть воно було опорним пунктом оборони від татарських набігів. 1668 року Іван Сірко заснував біля Мерефи хутір, який 1928 року став складовою частиною міста. До 1765 року Мерефа - сотенне містечко Харківського полку, потім тут розташовувалося комісарське управління. У 1780 році Мерефа отримує статус слободи, а 1928 року - статус міста. Нині тут проживає понад 22 тисячі мешканців.

Каплицю у Мерефі облаштовано у придбаному будинку. 8 грудня 2007 року єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею та дзвін на ній, а 17 травня 2009 року під час першого відпусту на честь святого Андрія Боболі владика освятив Хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею. З 2006 року з п’ятниці на першу суботу кожного місяця у місцевій каплиці проводяться нічні чування молоді з Харкова, Мерефи та інших міст Слобожанщини.

11215 Михайлівка

Невеличке поселення Михайлівка налічує лише близько сотні мешканців.

Після видання у 1905 році царського маніфесту про віротерпимість, який дозволяв засновувати католицькі парафії і будувати костели, у Михайлівці було створено парафію та коштом місцевих вірян у другому десятилітті ХХ століття споруджено дерев'яний храм.

Святиня була чинною навіть у радянські часи. З 1969 року настоятелем в Михайлівці був отець-прелат Амврозій Міцкевич, котрий доклав багато зусиль щодо збереження, ремонту та розпису костелу у 80-ті роки. Михайлівку обслуговують дієцезіальні священники.

Островки

Вважається, що село Островки (Островок) заснували у XVII столітті переселенці із Мазовії, які протягом наступних століть ревно зберігали свою етнічну та релігійну самобутність. 1906 року тут проживало 481 мешканців, на початку ІІ світової війни - 664, проте після нападу вояків УПА село перестало існувати, його терени перетворились на поля, луки і ліси.

У 1720 році в Островках збудували перший дерев'яний костел cв. Андрія Апостола коштом Ізабелли Канської. Проте одна Ізабелла Канська померла вдовою у Волі Островецькій аж 1847 року, можливо фундаторкою була якась інша Ізабелла Канська, що жила майже на століття раніше.

23610 Печера,
вул. Кальніцького, 7а,
f.b.: kostelpechera

Назва походить від печерних ходів, які служили сховищем для місцевих жителів від нападників. У документах Печера вперше згадується 1580 роком, з другої половини XVIIIст., коли стала власністю єпископа-помічника Кам'янецького Ігнатія Длуського, вважалась містечком та називалась також Печарою і Печаркою. У 80-х роках тут проживало близько двох тисяч мешканців, 1905 року - 4909, нині село має понад дві тисячі осіб.

Черговий місцевий поміщик Ян Свєйковський на початку ХІХст. перебудував у Печері дерев'яний житловий будинок на каплицю, при якій жили священники (зокрема, о. Теодор Кулицький у 1801-1802рр.). Впродовж трьох десятків років тут душпастирювали оо.-тринітарії із парафії у Брацлаві. У середині 20-х років цього ж століття поруч із дерев'яною збудували муровану каплицю, до якої перенесли богослужіння (стара тоді вже не використовувалась). 1830 року капеланом був о. Йосиф Яцонський.