48100 Боричівка

Боричівка вперше у документах згадується 28 квітня 1455 року. У 60-х роках XVII століття частину села отримали оо.-кармеліти із Теребовлі, які володіли нею аж до ІІ світової війни. Протягом цього часу Боричівка була заселена колоністами із Польщі (якщо у першій половині ХІХ століття поляків було вже у два рази більше, ніж українців, то наприкінці 30-х років село стало повністю польським). Але 1945 року їх репатріювали до Польщі, а в Боричівку завезли українців із Польщі. Нині у селі проживає понад півтисячі осіб. Входило воно до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Римо-католики Боричівки належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі. На зламі ХІХ - ХХ століть їх чисельність сягнула тисячі. Саме тоді, 1904 року тут завдяки зусиллям вікарія о. Валентина Пухали розпочали спорудження філіального мурованого костелу, яке завершили, в основному, 1907 року його освяченням. Храм ще не було викінчено, але через відсутність коштів роботу довелось зупинити. Лише 1909 року вдалось зібрати достатньо грошей, щоб цього ж року закінчити будівництво святині.

47730 Буцнів

Поселення Буцнів (Бучнів) вперше у документах згадується у 1464 році, 1469 року отримало маґдебурзьке право. Наступні письмові згадки - у 1473, 1501, 1504 та 1564 роках. 1838 року Буцнів втратив статус міста. У 80-х роках цього століття село нараховувало понад півтори тисячі мешканців, більшість яких була греко-католиками. Нині тут проживає майже півтори тисяч осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. Ще 1882 року вони, декларуючи готовність збудувати костел, звернулись до Львівської курії з проханням щодо заснування у Буцнові парафію. І вже у 1887-1888 роках задяки коштам міцевого власника Теодора Серватовського та вірян Буцнова і сусідніх Серединок цей храм за проектом львівського архітектора Юліана Захаревича було, в основному, споруджено.

81141 Верхня Білка

Село Верхня Білка, яке до 1946 року називалось Білка Шляхетська, вперше у документі згадується 1400 роком. Ймовірно, що 1441 року воно отримало німецьке право. Населене було переважно поляками. Нині тут проживає півтори тисячі мешканців. Входило до Пустомитівського району, а тепер - до Львівського.

Від 1400 року римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, проте 1441 року вони збудували свій костел (дерев'яний) та заснували самостійну парафію. Храм зруйнував татарський напад. 1546 року місцевий власник Фелікс Земецький профінансував спорудження мурованого костелу. Але він теж постраждав під час турецько-татарських нападів у 1620-1621 та 1672 роках. Станом на 1722 рік святиня, яка носила титул свв. Войтеха та Юрія і мала лише один вівтар, ще не була відремонтована.

31352 Гвардійське,
вул. Соборна, 33,
+380 (382) 62-41-82

Місто з магдебурзьким правом Фельштин (Фульштин) заснував 24 серпня 1584 року Микола Гербурт на честь Фульштина у Моравії, з якого походив. 1880 року у містечку проживало 2994 мешканців, переважна більшість яких була євреями, 1893 року - 2833, 1905 року - 4420, нині село має понад 2300 осіб. У радянський період до 1931 року був райцентром, від 1947 року називається Гвардійським.

У 1594-1596 роках перший дерев'яний костел св. Адальберта (Войтеха) у Фельштині (та, ймовірно, парафія) постали коштом засновника міста, проте 1615 року храм спалили татари, які облаштували у містечку табір хана. Черговий дерев'яний храм був знищений турками 1680 року. Його відбудував місцевий власник Ян Стшеменський у 1721 році, він же пожертвував парафії значне фінансово-майнове забезпечення.

77052 Луковець-Вишнівський

Луковець (Вишнівський і Журівський) вважається заснованими 1892 року, проте навіть в схематизмах Львівської архідієцезі Луковець згадується вже з 1862 року. А 1890 року село подається там саме як Луковець-Вишнівський (цю частину Луковця колонізували переселенці із Польщі, яких називали мазурами). 1939 року із 1300 мешканців села 1280 осіб були поляків ). Після ІІсв. війни більшість поляків вивезли до Польщі, а звідти заселили українців. Нині тут проживає лише три з половиною сотні селян. Входило до Рогатинського району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

До 1888 року нечисельна спільнота римо-католиків Луковця (від кількох осіб до двох десятків) належала до парафії св. Станіслава єп. мч. у Журові, проте 1890 року майже чотири сотні вірян Луковця-Вишнівського вже стали частиною парафії Всіх Святих у Букачівцях.

23154 Мовчани

Датою заснування поселення Мовчани вважається 1590 рік. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько 860 мешканців, 1893 року - 1392, 1905 року - 1437, а нині їх лише трохи більше чотирьох сотень осіб, з них понад сто римо-католиків.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді. 20 листопада 1797 року місцеві власники Антоній і Маріанна Тшецеські фундували костел у Мовчанах, жертвуючи для нього відповідні кошти та майно, тому цього року спорудження храму могло лише розпочатись. Парафію у Мовчанах було виділено із шаргородської не раніше 1799 року (можливо, що тоді будівництво святині вже завершили, принаймні, в основному).

512?? Новомосковськ,
вул. Зіни Білої, 1/92,
f.b.: 513412455711942

Козацьке поселення Самарчик, Самарчук з 1687 року називалось Самар, Нова Самар, Новоселиця, і лише 1794 року отримало сучасну назву Новомосковськ. Нині - місто обласного підпорядкування та районний центр. Населення - понад 71 тисяча мешканців.

У схематизмі Тираспільської дієцезії за 1917 рік не існує жодної згадки про Новомосковськ. У свято св. Войтеха, 23 квітня 2005 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив ікону святого Адальберта (Войтеха) й відправив першу Святу Літургію у новоствореній парафії. 25 квітня 2011 року єпископ Ян Собіло освятив тут муровану каплицю.