82053 Сусідовичі,
+380 (3238) 621-99,
www: nowa.sasiadowice.karmelici.pl

У документах Сусідовичі вперше згадуються 1374 роком. Нині у селі проживає майже 1300 мешканців. Належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

У XV столітті у Сусідовичах було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел (під титулом св. Миколая). У 1600 році збудували черговий дерев'яний храм за кошти Гербуртів, але 1624 року його спалили татари. Цього ж року спорудили новий дерев'яний храм, а 2 березня 1671 року храм було консекровано. Втім, у ІІ половині XVIII століття цей костел вже не існував. Сучасна мурована святиня постала коштом Гербуртів у 1589-1591 роках. 15 листопада 1591 року храм під титулом св. Анни консекрував архієпископ Я. Соліковський.

20400 Тальне,
вул. Самойлова, 22,

Вперше письмово Тальне згадується у 40-х роках XVII століття, а після 1664 року вважається містом. 1797 року було містечком, в якому проживало 1287 мешканців, на початку 60-х років наступного століття - майже 5300 осіб, у тому числі близько 250 римо-католиків. У 1866 році Тальне стало центром волості. З 1923 року було районний центр, з 1926 року - селищем міського типу, 1964 року отримало статус міста, в якому нині проживає майже 13 тисяч мешканців. Від 2020 року входить до Звенигородського району.

Спочатку католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані. В джерелах будівництво мурованого костелу в Тальному часто датують 1702 роком - датою на бічній стіні храму. Якщо під час відновлення у 1992 році 'напівзруйнованої' святині цю дату реставрували вірно, то виходить, що 1702 року постала лише каплиця, і на її фасаді увіковічнено час спорудження. А вже пізніше каплицю добудували, внаслідок чого колишній фасад став бічною стіною. Втім, таке припущення потребує наявності хоча б одного підтверджуючого документа.

7800? Тлумач,
f.b.: 182519495436855

Ще у ХІІст. тут виникло поселення Товмач, назва якого польською мовою перейшла у Тлумач. Вперше письмово згадується 1213 року, пізніше - у 1370 і 1403 роках. 1448 року отримало магдебурзьке право, а містечком вважалось від 1436 року. У 1775 році тут проживало 860 мешканців, 1786 року - 1014, у 90-х роках ХІХст. - більше п'яти тисяч, у тому числі понад 1800 греко- і понад 1300 римо-католиків, 1921 року - 5788, з них 1951 римо- 1821 греко-католиків, нині - більше 8700 осіб. У 1867-1939 роках Тлумач був центром повіту, від 1940 року - райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Утворення тлумацької парафії та будівництво першого костелу часто датують 1370, 1785 чи 1386 роками та помилково пов'язують їх із фундацією короля Казимира Великого, який на той час вже був мертвим. Насправді, фундатором парафії у Тлумачі став король Казимир Ягелончик, пожертвувавши для неї 17 жовтня 1485 року значне фінансово-майнове забезпечення. Правда, тоді храм (дерев'яний) вже існував і міг бути спорудженим у другій половині XVст. після надання містечку магдебурзького права.

7800? Тлумач

Ще у ХІІст. тут виникло поселення Товмач, назва якого польською мовою перейшла у Тлумач. Вперше письмово згадується 1213 року, пізніше - у 1370 і 1403 роках. 1448 року отримало магдебурзьке право, а містечком вважалось від 1436 року. У 1775 році тут проживало 860 мешканців, 1786 року - 1014, у 90-х роках ХІХст. - більше п'яти тисяч, у тому числі понад 1800 греко- і понад 1300 римо-католиків, 1921 року - 5788, з них 1951 римо- 1821 греко-католиків, нині - більше 8700 осіб. У 1867-1939 роках Тлумач був центром повіту, від 1940 року - райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

У 1485 році у Тлумачі заснували парафію св. Анни. Вона почергово мала не менше чотирьох дерев'яних костелів, останній з яких, споруджений 1721 року, у 1876 році перенесли до Вікнян, оскільки у місті нарешті збудували мурований храм. У другій половині ХІХст. у Тлумачі облаштували новий цвинтар, а не пізніше 1884 року коштом Йосифа Заппе на ньому постала мурована калиця, в якій (пере)поховали померлу ще 1881 року його дружину Катерину.

48630 Товсте
вул. Українська, 91

Давньоруське поселення Товсте, яке уперше в документах згадується 1414 роком, назву отримало від прізвища його власника галицького боярина В'ячеслава Товстого. У 1548 (чи 1549?) році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1701 року. З 1940 року (до 1962 року) було районним центром і є селищем міського типу з населенням близько 3300 мешканців. Товсте належало до Заліщицького району, а відтепер - до Чортківського.

Місцева парафія була заснована 1717 року завдяки родині Лосів. У 1741 році тут збудували мурований костел, який було освячено 1871 року під титулом Пресвятої Трійці. Наприкінці цього століття чисельність вірних в парафії, яка охоплювала понад десяток сусідніх сіл, перевищила три тисячі.

28002 Хмельницький,
вул. Примакова

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

За переказами, значна частина польських переселенців одержали землю на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречани. Вони і збудували на місці старого замку-фортеці невеличкий дерев'яний костел.

28002 Хмельницький,
вул. Західна Об'їздна, 14,
+380 (382) 255-95-20

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

Частина польських переселенців оселились на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречани. У 1926-1929рр. у Гречанах було споруджено каплицю на цвинтарі, яку 1928 року освятив о. А. Квасневський під титулом св. Марії Магдалини. У 1940-1952 роках її закрили (за винятком 1942-1944рр.).