11654 Малин,
вул. Кривенчука, 6

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

У Малині костел і парафія, присвячені Непорочному Зачаттю Пресвятої Діви Марії, постали у 1780-1782 і 1784 роках відповідно, проте 1869 року (за іншою інформацією, 21 лютого 1871 року) цей храм згорів.

81531 Милятин

Село Милятин вважається заснованим 1593 року. Нині тут проживає понад дві сотні мешканців.

Римо-католики Милятина належали до парафії св. Катерини у Мильчицях. У 1908 році у селі було споруджено мурований філіальний костел коштом Лаури Прессен, який освятили 1911 року. Тоді кількість місцевих вірян сягнула трьох сотень осіб. У 1927 році тут заснували самостійну парафію. Із 40-х років ХХ століття святиня перебувала закритою (використовувалась як складське приміщення). У листопаді 1989 року костел повернули, згодом його було частково відремонтовано.

59220 Мілієве

Вперше село Мілієве згадується у галицьких судових актах 1445 та 1451 роком. Проживає у ньому сьогодні понад дві тисячі мешканців

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Вижниці. Їх чисельність збільшилась від півсотні у 1885 році до восьми десятків перед І світовою війною. У 1927 році у Мілієвому спорудили муровану філіальну святиню св. Анни, яку радянська влада відібрала у вірян 1944 року, перетворивши її на сільський музей.

31523 Новокостянтинів

Поселення вважається заснованим у XVI столітті, 1600 року отримало магдебурзьке право. Нині тут проживає понад 6 сотень мешканців.

Перший храм (ймовірно - дерев'яний) існував вже у XVII столітті, проте був знищений та відбудований 1738 року. У 1788 році споруджено мурований костел коштом чергових місцевих власників Жевуських. Його консекрував 1838 року єпископ Францішек Мацькевич. Відомо, що наприкінці XIX століття у парафія нараховувала до двох тисяч вірян. У радянські часи храм закрили, а 1987 року у ньому сталась пожежа. Святиня перебуває у стані часткової руїни.

48711 Озеряни

Давньоруське поселення Озеряни, яке відоме з XII століття, у 1494 році зруйнували татари, проте вже 1565 року воно згадується як містечко. Нині тут проживає майже дві тисячі селян.

Оскільки 1854 року бере свій початок створення парафії в Озерянах (місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові), то, швидще за все, вже тоді тут існувала якась святиня. 1875 року, коли кількість озерянських парафіян (разом із кількома сусідніми селами) сягала двох тисяч, було освячено сучасний мурований костел (за проектом львівського архітектора Адольфа Куна), споруджений завдяки родині Сапегів. З 1889-1890 років парафію перейняли отці-місіонери, які облаштували тут свій монастир.

80533 Олесько

Вперше Олесько згадується 1327 роком, хоча постав у ІІ половині XIIIст. після знищення 1241 року татарами Пліснеська, є згадки у 1366, 1377, 1382 роках. 1441 року поселення отримало магдебурзьке право. 1880 року нараховувало 3267 мешканців, з яких 1856 були греко- та 640 римо-католиками. У 1940-1941 та 1944-1962 роках - районний центр (із 1940 року - селище міського типу). Олесько входило до Буського району, проте тепер є частиною Золочівського. Проживає у селищі понад 1400 осіб.

Перший (дерев'яний) костел в Олеську збудували ще у XV столітті, тоді ж і заснували парафію (правда, одні джерела вважають, що сталось це у першій половині цього столітті, а інші - подають другу половину).

Наприкінці XIII - на початку XIV століттів в Олеську було споруджено замок, який перебудовувався та відновлювався у XVII столітті, 1933 року та у 1970-1974 роках. У замку була невеличка каплиця. Саме нею змушені були користуватись місцеві римо-католики, оскільки олеські костели (парафіяльний Пресвятої Трійці та св. Йосифа капуцинів) їм не повернуто. 2020 року їм довелось збудували свій костел св. Антонія Падуанського.

90263 Оросієво,
вул. Головна, 106

Вперше у документах Оросієво (Врузі, Шарошоросі) згадується 1114 та 1260 роками. Нині у селі проживає майже дев'ять сотень мешканців, переважна більшість яких назвали угорську мову рідною.

Перший храм було споруджено наприкінці XIV - на початку XV століть, але 1530 року він перейшов до реформатів.

Наприкінці XVIII століття римсько-католицька громада в Оросієвому відродилась як філія парафії св. Ілони у Вилоку. У 1810 році було збудовано коштом парафіян новий невеличкий мурований костел в стилі класицизму та засновану місцеву парафію. А в 1837-1840 роках храм перебудували та розширили на єпископську пожертву.