20400 Тальне,
вул. Самойлова, 22,

Вперше письмово Тальне згадується у 40-х роках XVII століття, а після 1664 року вважається містом. 1797 року було містечком, в якому проживало 1287 мешканців, на початку 60-х років наступного століття - майже 5300 осіб, у тому числі близько 250 римо-католиків. У 1866 році Тальне стало центром волості. З 1923 року було районний центр, з 1926 року - селищем міського типу, 1964 року отримало статус міста, в якому нині проживає майже 13 тисяч мешканців. Від 2020 року входить до Звенигородського району.

Спочатку католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані. В джерелах будівництво мурованого костелу в Тальному часто датують 1702 роком - датою на бічній стіні храму. Якщо під час відновлення у 1992 році 'напівзруйнованої' святині цю дату реставрували вірно, то виходить, що 1702 року постала лише каплиця, і на її фасаді увіковічнено час спорудження. А вже пізніше каплицю добудували, внаслідок чого колишній фасад став бічною стіною. Втім, таке припущення потребує наявності хоча б одного підтверджуючого документа.

7800? Тлумач,
f.b.: 182519495436855

Ще у ХІІст. тут виникло поселення Товмач, назва якого польською мовою перейшла у Тлумач. Вперше письмово згадується 1213 року, пізніше - у 1370 і 1403 роках. 1448 року отримало магдебурзьке право, а містечком вважалось від 1436 року. У 1775 році тут проживало 860 мешканців, 1786 року - 1014, у 90-х роках ХІХст. - більше п'яти тисяч, у тому числі понад 1800 греко- і понад 1300 римо-католиків, 1921 року - 5788, з них 1951 римо- 1821 греко-католиків, нині - більше 8700 осіб. У 1867-1939 роках Тлумач був центром повіту, від 1940 року - райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Утворення тлумацької парафії та будівництво першого костелу часто датують 1370, 1785 чи 1386 роками та помилково пов'язують їх із фундацією короля Казимира Великого, який на той час вже був мертвим. Насправді, фундатором парафії у Тлумачі став король Казимир Ягелончик, пожертвувавши для неї 17 жовтня 1485 року значне фінансово-майнове забезпечення. Правда, тоді храм (дерев'яний) вже існував і міг бути спорудженим у другій половині XVст. після надання містечку магдебурзького права.

7800? Тлумач

Ще у ХІІст. тут виникло поселення Товмач, назва якого польською мовою перейшла у Тлумач. Вперше письмово згадується 1213 року, пізніше - у 1370 і 1403 роках. 1448 року отримало магдебурзьке право, а містечком вважалось від 1436 року. У 1775 році тут проживало 860 мешканців, 1786 року - 1014, у 90-х роках ХІХст. - більше п'яти тисяч, у тому числі понад 1800 греко- і понад 1300 римо-католиків, 1921 року - 5788, з них 1951 римо- 1821 греко-католиків, нині - більше 8700 осіб. У 1867-1939 роках Тлумач був центром повіту, від 1940 року - райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

У 1485 році у Тлумачі заснували парафію св. Анни. Вона почергово мала не менше чотирьох дерев'яних костелів, останній з яких, споруджений 1721 року, у 1876 році перенесли до Вікнян, оскільки у місті нарешті збудували мурований храм. У другій половині ХІХст. у Тлумачі облаштували новий цвинтар, а не пізніше 1884 року коштом Йосифа Заппе на ньому постала мурована калиця, в якій (пере)поховали померлу ще 1881 року його дружину Катерину.

48630 Товсте
вул. Українська, 91

Давньоруське поселення Товсте, яке уперше в документах згадується 1414 роком, назву отримало від прізвища його власника галицького боярина В'ячеслава Товстого. У 1548 (чи 1549?) році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1701 року. З 1940 року (до 1962 року) було районним центром і є селищем міського типу з населенням близько 3300 мешканців. Товсте належало до Заліщицького району, а відтепер - до Чортківського.

Місцева парафія була заснована 1717 року завдяки родині Лосів. У 1741 році тут збудували мурований костел, який було освячено 1871 року під титулом Пресвятої Трійці. Наприкінці цього століття чисельність вірних в парафії, яка охоплювала понад десяток сусідніх сіл, перевищила три тисячі.

28002 Хмельницький,
вул. Примакова

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

За переказами, значна частина польських переселенців одержали землю на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречани. Вони і збудували на місці старого замку-фортеці невеличкий дерев'яний костел.

28002 Хмельницький,
вул. Західна Об'їздна, 14,
+380 (382) 255-95-20

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

Частина польських переселенців оселились на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречани. У 1926-1929рр. у Гречанах було споруджено каплицю на цвинтарі, яку 1928 року освятив о. А. Квасневський під титулом св. Марії Магдалини. У 1940-1952 роках її закрили (за винятком 1942-1944рр.).

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

89500 Чоп,
вул. Головна, 35

Перші письмові згадки про Чоп відносяться до 1281 року. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом. 1957 року його віднесли до розряду міст, а 2003 року надали статус міста обласного підпорядкування. Проживає у ньому нині майже дев'ять тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Малих Ратівцях, богослужіння проходили у капличці, розташованій у школі. Перший філіальний костел у Чопі збудували 1507 року у басейні розливу річки Тиси, а сучасний мурований храм було споруджено 1903 року (вартість його будівництва склала 3400 крон). Наприкінці ІІ світової війни відступаючі німці замінували костел, проте в останню хвилину угорський солдат перерізав запальні шнури.

47301 Чорний Ліс

Село Чорний Ліс виникло у 80-х роках XIX століття, а його першим поселенцем вважають українця Максима Олещука, одруженого на полячці Марії (мали 8 синів, записаних українцями, та 5 дочок польської національності). Нині тут проживає півтори сотні селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Антонія у Збаражі. У 1912-1913 роках коштом австрійської влади та збаразьких бернардинів споруджено муровану філіальну неоготичну каплицю на земельній ділянці, подарованій родиною Плавуцьких. 1913 року каплицю освячено під титулом св. Анни. У вересні 1930 року каплицю знову було освячено (можливо, після дооснащення чи ремонту), але вже під титулом Марії Сєвної.