НОВІ СТРІЛИЩА. Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1938 - 1939). Львівська обл., Стрийський р-н

81714 Нові Стрілища

Перша документальна згадка про Стрілища датується 1375 роком, згадуються також у 1416р., а вже 1417 року отримали магдебурзьке право. 1513 року місто відділилось від Стрілищ, які стали називати Старими Стрілищами, та отримало назву Нові Стрілища. 1880 року містечко мало 2400 мешканців, 1931 року - 1913, нині - понад вісім сотень. Селище (міського типу) було у 1940-1941 та 1944-1959 роках райцентром, потім увійшло до Жидачівського району, а від 2020 року - у Стрийському.

Парафію (і костел) Святого Духа фундував у Стрілищах 27 лютого 1444 року місцевий власник Прокіп Тептукович. У 1532 році її фінансово-майнове забезпечення збільшила Анна із Олеська, а 1581 року фундацію парафії відновила Софія Ходоровська. Очевидно, саме тоді і був збудований черговий храм, який архієпископ Ян Соліковський 1600 року називає новим. Проте вже у 1615 і 1623 роках парафія і її святиня згадуються як 'спустошені' внаслідок турецько-татарських нападів.

НОВОСЕЛІВКА (Гальбштадт, Катюшино). Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1893). Миколаївська обл., Миколаївський р-н

57121 Новоселівка

Німецька колонія Гальбштадт (Гольбштадт, Катюшино) заснована у 60-х роках XIXст. на місці невеликого хутора Голіков (Булгарка) вихідцями із сусідніх німецьких поселень. У 1888р. тут проживало 317 мешканців, 1896 року - 267, 1917 року - 534, 1943 року - 677, нині - менше трьох сотень осіб. У березні 1944 року почалась депортація мешканців німецького етнічного походження. У 1946р. село назвали Новоселівкою.

Переселенці Гальбштадта були католиками латинського обряду і спочатку належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе (нині - Степове), звідки частина з них і прибула. У схематизмі Тираспольської дієцезії 1899 року їх подають вже в парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (тепер - Широколанівка), яка теж була малою батьківщиною частини переселенців.

ОЛЕСЬКО. Костел cв. Антонія Падуанського (2020). Львівська обл., Золочівський р-н

80533 Олесько

Вперше Олесько згадується 1327 роком, хоча постав у ІІ половині XIIIст. після знищення 1241 року татарами Пліснеська, є згадки у 1366, 1377, 1382 роках. 1441 року поселення отримало магдебурзьке право. 1880 року нараховувало 3267 мешканців, з яких 1856 були греко- та 640 римо-католиками. У 1940-1941 та 1944-1962 роках - районний центр (із 1940 року - селище міського типу). Олесько входило до Буського району, проте тепер є частиною Золочівського. Проживає у селищі понад 1400 осіб.

Перший (дерев'яний) костел в Олеську збудували ще у XV столітті, тоді ж і заснували парафію (правда, одні джерела вважають, що сталось це у першій половині цього столітті, а інші - подають другу половину).

Колишній парафіяльний костел Пресвятої Трійці в Олеську віддали православним, колишній капуцинський храм св. Йосифа теж не повернули місцевим вірним, тож вони спочатку послуговувались маленькою каплицею св. Анни у місцевому замку. Восени 2019 року було придбано земельну ділянку із звичайним сільським будинком.

ОЛЕШКИ (Цюрюпинськ). Костел cв. Антонія Падуанського (2009 - 2010). Херсонська обл., Херсонський р-н

75100 Олешки,
вул. Олімпійська, 64

У 1084 році вперше згадуються Олешки (Олешшя) як місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках неподалік розташовувалась Олешківська Січ. У 1802-1920 роках Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії, у 1854 році отримали статус міста. 1928 року місто перейменували на Цюрупинськ на честь радянського діяча Олександра Цюрупи. Є невід'ємною частиною Херсонської агломерації, у радянські часи існував план з'єднати Херсон із цим містом. 19 травня 2016 року місту повернено назву Олешки. Проживає тут близько 25 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики раніше своєї святині не мали, належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Голованівську (нині - Кіровоградська область), а в пострадянські часи - до відновленої парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Наприкінці 90-х років священники цієї парафії почали відправляти богослужіння у Цюрюпинську. 2000 року був придбаний невеликий одноповерховий будинок, в якому облаштували каплицю, а через два роки тут вже працював на постійно свій душпастир та було засновано самостійну парафію.

ПЕТРІВЦІ - Верхні. Костел cв. Антонія Падуанського (1907). Чернівецька обл., Чернівецький р-н

59034 Верхні Петрівці

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК (Южноукраїнськ). Костел cв. Антонія Падуанського (2015 - 202?). Миколаївська обл., Вознесенський р-н

55000 Південноукраїнськ,
f.b.: 1593261064038754

Селище (міського типу) будівельників Південноукраїнської АЕС засноване 26 квітня 1976 року під назвою Костянтинівка-2 на теренах колишнього козацького поселення Гард, відомого із XVIII століття. 2 квітня 1987 року йому присвоєно найменування Южноукраїнськ і статус міста. 3 лютого 1993 року встановлено межі міста і затверджено його загальну площу, а 9 жовтня 2024 року перейменовано на Південноукраїнськ. Нині тут проживає 38 тисяч мешканців.

Місцева спільнота католиків латинського обряду постала завдяки настоятелю парафії св. Людовика у Кривому Розі о. Річарду Чайці 27 вересня 1994 року, а 25 травня 1995 року вона була зареєстрована розпорядженням Миколаївської облради за №372-р. Тоді громада налічувала два десятки вірян.

ПІЗНАНКА (Пізнанка Гетьманська, Пізнанка Комісарська). Колишня каплиця cв. Антонія? (1898 - 1900). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48216 Пізнанка

За різними даними, першу письмову згадку про село датують 1628 чи 1564 роками. Починаючи із ХІХ століття воно називалось Пізнанка Гетьманська (на честь польського гетьмана Миколи Сєнявського). 1857 року мало 680 мешканців, 1880 року - 877, з яких 552 були римо-католиками, 1939 року - 1100 (переважну більшість становили поляки), нині - лише три сотні осіб. Село після ІІсв. війни до 60-х років називалось Пізнанка Комісарська, входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

У 1763 році в документах згадується приватна каплиця у Пізнанці, але, принаймні, від середини ХІХ століття в схематизмах Львівської архідієцезії вона відсутня. Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові.

ПУЖНИКИ. Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1880 - 1900). Тернопільська обл., Чортківський р-н

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

РІВНЕ. Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії і cв. Антонія Падуанського (189?). Рівненська обл., Рівненський р-н

33001 Рівне,
вул. Соборна, 137

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Перший дерев'яний храм св. Михаїла у Рівному спорудили 1549 року коштом місцевої власниці Беати Острозької з Косьцелецьких, позашлюбної доньки короля Сигізмунда І (фундаційний акт датований 18 вересня 1548 року), проте у 70-х роках цього ж століття його знищили татари. У другій половині першого десятиліття XVIIст. чергова власниця Анна Островська із Костків збудувала наступний дерев'яний костел та 2 грудня 1608 року відновила попередню фундацію, яку 1 квітня 1619 року збільшив її син Януш.

РУДА. Колишній костел cв. Антонія Падуанського (187?). Київська обл., Білоцерківський р-н

09061 Руда

Руда вважається заснованою наприкінці ХV століття. Лише з 1990 року це село, яке було об'єднане із селом Шамраївка, відновлене як окреме поселення. Проживає у ньому понад 1600 мешканців.

У другій половині XIX століття (ймовірно, у сімдесятих роках) коштом поміщиків Підгорських тут було споруджено мурований костел в неоготичному стилі, який схожий на храм св. Ізидора у Безпечній. У радянські часи святиню було закрито.

Фільми



Титул