31355 Андрійківці

Село Андрійківці існувало вже, принаймні, у XIX столітті. Нині чисельність його населення - майже шість сотень мешканців.

Римо-католики села раніше належали до парафії Провидіння Господнього у Фельштині, проте свого храму не мали. Після падіння комуністичного режиму збирались на богослужіння у приватних домівках, а потім облаштували у виділеному їм в оренду приміщенні колишнього бару каплицю, яку освятив єпископ Ян Нємєц. 2014 року розпочали будівництво мурованого костелу поряд із цією капличкою на земельній ділянці, яку освятив архієпископ Генрик Хозер із Варшави. Тоді залили фундамент та придбали стінні блоки, а наступного року взялись за зведення стін.

80612 Бе́рлин

Село Бе́рлин вперше письмово згадується 1431 року, є також згадка у 1471 році. 1880 року тут проживало понад півтори тисячі мешканців, нині - понад 1300 осіб. У 1946-1992 роках називалось Хмільове. Входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Католики латинського обряду Бе́рлина належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах. В середині XIX століття їх було менше сотні, наприкінці - дві з половиною сотні, перед І світовою війною - майже три сотні, а в середині 30-х років ХХ століття - понад 230 вірян.

70036 Богатирівка,
вул. Центральна, 146,

Село Богатирівка (назва походить від балки Богатирьової) заснували у 1920-х роках вихідці з інших сіл різних регіонів України. Нині тут проживає понад 1200 мешканців. Належало до Вільнянського району, а тепер - до Запорізького.

Місцеву римсько-католицьку парафію було утворено 15 квітня 2003 року. Приблизно тоді ж і збудували тут каплицю, яку освятили 8 серпня 2004 року. Спочатку парафію обслуговували дієцезіальні священники, пізніше - оо.-салетини (zgromadzenie Księży Misjonarzy Matki Boskiej z La Salette), а тепер знову дієцезіальні священники.

78442 Делятин
вул. 16 липня, 211a

Вперше Делятин згадується у документі від 9 березня 1400 року, потім - 16 травня 1440р. і 1 липня 1443р., а також 27 квітня 1495 року. Від 1554 року вважається містом, в якому 1579 року проживало 465 мешканців. Від 1772 року був центром повіту. 1880 року у Делятині проживало понад 4 тисячі осіб (понад чотири сотні римо-католиків), 1921 року - 3513 українців, 1576 євреїв та 875 поляків, нині ж - понад 8200 мешканців. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1941рр. навіть був центром району).

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Хоча ще 1820 року архієпископ Андрій Анквіч пропонував створити у Делятині душпастирський осередок, до якого увійшли б 13 навколишніх сіл (450 вірних), проте капеланію під патронатом Релігійного Фонду було засновано урядом лише 31 липня 1857 року. Цього ж року на пам'ять про візит у Делятин цісаря Франца-Йосифа, що відбувся 1851 року, коштом центрального та місцевих урядів і добровільних пожертв розпочали будівництво сучасного мурованого костелу за проектом інженера Кюна, адаптованого Гумбертом.

32002 Городок,
вул. Богдана Хмельницького, 1а

Po raz pierwszy pisemnie Gródek jest wspominany w 1362 roku, kiedy Litwa rozbiła Tatarów na rzece Sine Wody i zawładnęła miastami i wioskami Podola. Gródek wspominany jest też w 1392r. nosił nazwę Bedrychów Gorodok, Gorodok, Gródek, Gródek i Nowodwór. Jarzmo Tureckie w latach 1672-1699 zmniejszyło liczbę ludności, więc Gródek został zasiedlony Mazurami z nad Wisły i Sanu. W 1786 roku otrzymał prawa miejskie. W 1795r. został centrum powiatu. Status miasta otrzymał w 1957r., przedtem był osadą. Був районним центром, а нині - належить до Хмельницького району. Населення - близько 16 тисяч мешканців.

Niestety, murowane kościoły - franciszkański św. Antoniego 1737r. i św. Stanisława 1779r. nie zachowały się.

З 1994 року у тому районі Городка, який місцеве населення називає Вікторією, велось під опікою о. Владислава Ванагса будіництво мурованого костелу. 1997 року була зареєстрована парафіяльна спільнота.

78231 Голосків

Село вже було на карті Боплана 1650 року, проте першою згадкою про нього вважається 1741 рік, коли тут 4 жовтня народився відомий польський поет Францішек Карпінський (йому та його матері-породіллі у цей день зберіг життя Олекса Довбуш під час нападу на маєток Карпінських). У 1880 році у Голоскові проживало 960 мешканців, з яких лише 15 були римо-католиками, нині ж воно має понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1895-1896 роках, коли їх чисельність за рахунок оселених у Голоскові і Глибокій місцевим власником Вікентієм Добровольським на початку 80-х років поляків-мазурів збільшилась до шести сотень вірних, на місці, де колись був будинок Карпінських, їхніми зусиллями було споруджено каплицю. Її металевий скелет, виготовлений на фабриці Е. Бредта в Отині, закупили 1894 року на львівській виставці, стіни ж залили бетоном.

12053 Грузливець

Село Грузливець вважається заснованим 1761 року. 1906 року тут проживало 385 мешканців. У 1935-1936 роках звідси було виселено радянською владою приблизно 250 селян-поляків, натомість оселили колгоспників-ударників із Київської та Чернігівської областей. Нині село нараховує майже 290 осіб.

Католики латинського обряду Грузливця раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. У пострадянські часи село почали відвідувати із душпастирською опікою священники з парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

81464 Калинів

Поселення засноване 1783 року німецькими переселенцями під назвою Кайзердорф, проте за польської влади змінило назву на Калинів. У 1939-1940-х роках переважна більшість німецьких колоністів за програмою «Heim ins Reich» виїхала до Німеччини. Від червня 1941р. по серпень 1944р. (під німецькою окупацією) село знову було Кайзердорфом. Нині тут проживає понад чотири сотні мешканців.

Німецькі переселенці були переважно римо-католиками і спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі, проте вже 1791 року у Кайзердорфі постав свій храм під титулом св. Архангела Михаїла та було створено капеланію. Причому, капелан мав також обслуговувати поселення Кранцберг (Війкове), яке нині є частиною Дублян. Відомо, що станом на 1815 рік ця святиня вже була у поганому стані, і коштом австрійської влади розпочалось будівництво нової, мурованої, яке завершили 1817 року, коли її освятив самбірський декан о. Ян Костецький вже під титулом св. Франциска Серафіцького.

04205 Київ,
вул. Тимошенко, 29/279,
+380 (44) 569-26-40, 569-26-39,
www: kyiv.ofm.org.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Київська Оболонь (Болоння) згадується у літописах під 1096, 1151, 1161, 1169 та 1174 роками. Основна забудова Оболоні (промзона та житловий масив) виконана у 1970-1980 роках (будівництво здійснювалося на намивному ґрунті). Під час другого періоду забудови (у новому тисячолітті) на Оболоні з'явилися нові, 22-25 поверхові комфортабельні житлові будинки, споруджені близько від Дніпра.

У 2000 році у Києві на Оболоні розпочали працю оо.-францисканці, а в грудні цього року тут було утворено парафію, яка 03.04.2001р. отримала державну реєстрацію. У листопаді 2001 року коштом Генеральної курії ордену було придбано дві квартири на першому поверсі 17-ти поверхового будинку. У жовтні 2002 року завершили ремонтні роботи у придбаних приміщеннях, в яких було облаштовано монастир та каплицю.

У червні 2004 року Київська міська держадміністрація виділила земельну ділянку під будівництво костелу та монастиря площею 0,35 га в Оболонському районі Києва на розі вулиць Зої Гайдай та Героїв Дніпра. 20.02.2008р. було отримано дозвіл на початок будівництва. 17.03.2010р. парафія отримала державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. У квітні 2011 року розпочалось будівництво костельно-монастирського комплексу, проте через протести місцевих жителів його прийшлось припинити. Ця ж ситуація повторилась також весною і осінню 2013 року.

Парафію обслуговують францисканці (zakon Braci Mniejszych), з осені 2003 року працюють черниці-йосифітки згромадження Сестер св. Йосифа.

7820? Коломия

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Поселення Маріївка (Mariahilf, Маріяґільф, Mariówka), яке нині є частиною Коломиї, заснували 1811 року 33 родини німців-колоністів із Південної Богемії. 1939 року їх переселили у Вартеланд, проте на початку 1945 року вони втекли від наступу радянських військ у район Гіфгорн.

Місцеві римо-католики 1853 року на місці дерев'яної каплиці 1825 року збудували невеликий мурований костел Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних та створили капеланію, яка 1888 року стала самостійною парафією. 1901 року цей храм розбудували, а 1906 року консекрували.