70036 Богатирівка,
вул. Центральна, 146

Село Богатирівка (назва походить від балки Богатирьової) заснували у 1920-х роках вихідці з інших сіл різних регіонів України. Нині тут проживає понад 1200 мешканців. Належало до Вільнянського району, а тепер - до Запорізького.

Місцеву римсько-католицьку парафію було утворено 15 квітня 2003 року. Приблизно тоді ж і збудували тут каплицю, яку освятили 8 серпня 2004 року. Спочатку парафію обслуговували дієцезіальні священники, пізніше - оо.-салетини (згромадження Отців Місіонерів Матері Божої з Ля Салет), а тепер знову дієцезіальні священники.

32002 Городок,
вул. Богдана Хмельницького, 1а

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

На жаль, городоцькі муровані костели (францисканський Благовіщення Пресвятої Діви Марії / св. Анни 1737 року та парафіяльний св. Станіслава і св. Йоана Хрестителя 1779 року) не збереглись.

13016 Межирічка,
вул. Нова, 32

Поселення засноване наприкінці XVIII століття у зв'язку із створенням тут залізної рудні (та інших підприємств) і називалось Фаустинівкою. На початку ХХ століття у селі проживав 291 мешканець (138 німців, 117 поляків, 21 єврей і лише 15 українців), 1925 року - 476, нині - близько двох сотень осіб. 7 червня 1946 року Фаустинівка стала Межирічкою. Входила до Романіського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Католики латинського обряду Фаустинівки, як і багатьох інших сіл Романівщини, спочатку належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові і своєї власної святині не мали.

32430 Міцівці,
вул. Набережна, 35,
+380 (3858) 972-40

Вперше у документах поселення Міцівці згадується 1404 роком. Раніше називалось Стрихівці, Трихівці та Городище (на його околиці було давньоруське городище). Село періодично згадується також у документах XVI, XVII та XVIII століть. Станом на 1890 рік у ньому проживало 825 осіб чоловічої статі, з них 210 - римо-католиків. 1909 року загальна кількість мешканців (обох статей) становила 2164, а римо-католиків було 661. Нині тут проживає півтори тисячі селян.

Віряни села належали до парафії св. Йосифа у Підлісному Мукареві. 2003 року у Міцівцях розпочалось будівництво власного мурованого костелу. 21 липня 2006 року єпископ Леон Дубравський OFM створив тут парафію. Храм вже збудований, проте потребує закінчення, оздоблення та оснащення. У підвальному приміщенні облаштовано каплицю, у якій і проводяться богослужіння.

90555 Округла,
вул. Вчительська, 2,
+380 (3134) 963-45

Поселення Керикгедь («Кругла Гора» - з усіх боків місцина оточена високими горами з округлими вершинами) заснували угорські переселенці з Ніршейга та Бігорського комітату у 20-х роках XVI століття. Наприкінці XVII століття тут також ховались від турків вихідці з округу Дебрецен. Розвивалось село за рахунок солекопання. Нині тут проживає трохи більше півтисячі мешканців.

Мурований костел в Округлій було споруджено близько 1725 року у наближеному до романського стилі. У храмі був найстаріший на Закарпатті орган, виготовлений 1800 року. Нині його намагаються відреставрувати. Раніше Округлу обслуговували францисканці (орден Братів Менших), нині - дієцезіальне священники із парафії св. Стефана, короля, у Тячеві

13210 Рижів,
вул. Партизанська, 1а

Вважається, що село було засноване в середині XVII століття. У 1906 році тут проживало лише 81 мешканців, 1926 року - 554 особи, у тому числі 398 поляків, 1931 року - 621, нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові, проте своєї святині не мали. У радянські часи вони відвідували костели у Житомирі і Покостівці, а в пострадянські - у Чуднові, Карвинівці та Бердичеві.

82163 Рівне

У 1783-1787рр. близько 80 сімей переселенців-німців на колишніх землях василіанського монастиря у Літні заснували село, яке назвали Кенігзау. 1880 року тут проживало понад сім сотень мешканців, 1934 року - 677. 1938 року село офіційно перейменували на Рівне, хоча цю назву вживали і раніше. У 1940р. німців виселили до Ватерґав, а їх домівки спочатку зайняли місцеві українці, а після 1945 року - депортовані українці із Польщі. Нині село має лише півтори сотні осіб.

Німецькі переселенці сповідували католицизм латинського обряду та належали до парафії Пресвятої Трійці у Меденичах. Свою святиню їм вдалось збудувати власним коштом лише у середині ХІХ століття, коли їх чисельність майже досягла семи сотень вірян.

34240 Томашгород,
вул. Гранітна, 2

Томашгород вважається заснованим 1800 року, проте він існував як село Сехи вже, принаймні, 1788 року, коли отримав магдебурзьке право та сучасну назву. На початку 90-х років ХІХст. містечко мало лише 357 мешканців, на початку наступного - 674, 1921 року - 803, а 2022 року - 1403 осіб. У 1960р. Томашгород став селищем (міського типу). Входив до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Католики латинського обряду містечка у другій половині ХІХст. належали до парафії св. Каетана у Березному та, принаймні, від 1876 року мали каплицю, збудовану місцевими власниками князями Четвертинськими. В період 1908-1909 років вони перейшли до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, в складі якої томашгородська каплиця згадується як стара.

23500 Шаргород,
вул. Героїв Майдану, 216,
+380 (4344) 217-27,
f.b.: 100017016283715, 61552320509649

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

У 1590-1595 роках у Шаргороді коштом засновника міста Яна Замойського збудували невеликий мурований костел, який 3 листопада наступного року консекрував єпископ Павло Волуцький під титулом св. Флоріана. Фундаційний акт було підписано 11 квітня 159(7 чи 9?) року, за яким новоутворена парафія отримала у власність село Княжа Лука, яке після цього стало називатись Плебанівкою, інше майно та костельний податок з усіх мешканців містечка.