80423 Батятичі

Село Батятичі вперше у джерелах згадується 1405 року, є також письмові згадки у 1407 і 1455 роках. 1880 року тут проживало 2593 мешканців, з яких 2059 були греко- і 398 римо-католиками, на початку XX століття - 3635, нині ж - приблизно дві тисячі осіб. Село входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. У 1903 році, коли їх чисельність становила майже 390 вірних, у Батятичах було споруджено філіальний неоготичний мурований костел коштом місцевих власників Лончинських і Папарів (його будівництвом керували Густав Лончинський і Тадеуш Романовський).

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

04119 Київ,
вул. Якіра, 13,
+380 (44) 503-30-20, 503-30-21,
www: tomainstytut.org,
f.b.: IRN.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

У першій половині XIII сторіччя перші домініканці оселилися у Києві, була заснована Руська провінція ордену, яка проіснувала аж до кінця ІІ світової війни. 1993 року ченці (zakon Braci Kaznodziejów) офіційно відновили свою присутність як Генеральний вікаріат України і Росії св. Архангела Михаїла. Серед п'яти домініканських монастирів в Україні найбільшим є у Києві, де проживає генеральний вікарій та під домініканською опікою працюють Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського і видавництво «Кайрос».

82055 Муроване

У 1374 році поселення Ляшки було надано у власність родині Гербуртів, а магдебурзьке право йому забезпечили у 60-х роках XVI століття інші власники - родина Тарло. Причому, до 30-х років ХІХ століття місто і село під назвою Ляшки Муровані існували нарізно. У 1946 році поселення назвали просто Мурованим. Нині у селі проживає менше семи сотень мешканців.

Початково місцеві римо- католики належали до парафії св. Лаврентія у Хирові, проте 4 лютого 1688 року з ініціативи чергових власників поселення Мнішків тут постала самостійна парафія з дерев'яним костелом св. Юрія мч., збудованим їхнім же коштом 1614 року.

У 1753 році цей храм замінив мурований бароковий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Юрія мч, споруджений теж коштом Мнішків. Але 1796 року австрійська влада через те, що парафіян було дуже мало (лише трохи більше сотні), передала святиню місцевим греко- католикам, котрі тоді втратили свою церкву внаслідок пожежі. Католицькі віряни латинського обряду Ляшек Мурованих увійшли до складу парафії св. Архангела Михаїла у Старій Солі і лише у 1900-1901 роках збудували новий мурований костел під титулом св. Йосифа.

48713 Пилатківці

До Другої світової війни у Пилатківцях, які вперше у документах згадуються 1494 роком, та сусідніх Грабівцях проживало понад півтисячі римо-католиків, які належали до парафії св. Анни в Озерянах. Нині ж загальна чисельність мешканців у селі лише трохи більша чотирьох сотень.

На початку ХХ століття у Пилатківцях було споруджено філіальний мурований костел, який освятили 1909 року під титулом св. Ядвіги Сілезької. Зі 40-х років ХХ століття по 1992 рік закрита святиня була колгоспним складом.

77000 Рогатин

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

У 1538 році в Рогатині постав парафіяльний мурований храм св. Миколая, яким замінили дерев'яні костели, що існували у місті від 1415 року. А 1614 року власник Курян на Тернопільщині Миколай Висоцький фундував в Рогатині домініканський монастир, пожертвувавши ордену кам'яницю. Приблизно через двадцять років домініканців додатково обдарував інший Висоцький із Курян - Кшиштоф (Курянський).

77434 Узин

Перша письмова згадка про село датується 1392 роком. Значна частина земель села належала домініканському монастирю в Єзуполі. 1880 року серед понад восьми сотень мешканців Узина було дев'ять десятків римо-католиків, нині ж чисельність населення становить близько дев'яти сотень осіб. Село входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського. У 2019-2020 роках стало частиною громади міста Івано-Франківськ.

Католики латинського обряду Узина належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі. У 1894-1897 роках, коли їх кількість перевищила сотню вірних, завдяки зусиллям адміністратора парафії та пріора монастиря о. Флоріана Бєлата в селі було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1899 року освятили під титулом св. Гіацинта (Яцка) Одровонжа.