11242 Вірівка,
пров. Кар'єрний, 14

Слобода Вірівка була створена 1861 року в лісовому урочищі Нодрадин збіднілою польською шляхтою села Непізнаничі, яке поміщик Томаш Врочинський продав німецьким колоністам. Переселенці викупили ці землі у їх власника Аполлона Уварова, який поселення назвав на честь своєї доньки Віри. 1906 року тут проживало 364 мешканців, нині - лише півтори сотні осіб. Село входило до Ємільчинського району, а від 2020 - до Звягельського.

Міцеві римо-католики спочатку належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, а від 1911 року - до новоствореної парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Барашах. Своєї святині вони не мали.

77100 Галич,
вул. Осмомисла, 24,
+380 (3431) 226-88

Галич вперше згадується в угорських літописах ще у біло-хорватські часи у 90-х роках IX століття, а за археологічними даними існував у Xст. На початку 40-х років XIIст. сталв столицею Галицького князівства, а пізніше - Галицько-Волинської держави (її князя називали 'самодержцем всієї Русі'). У 1367 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1374 року, від 1375р. був столицею Галицької архідієцезії латинського обряду, яку у 1410-1414рр. перенесли до Львова. З австрійських часів був центром повіту. 1870 року тут проживало 4142 мешканців, 1 січня 1939 року - 4700, нині ж - 6300 осіб. 17 січня 1940 року Галич став райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Перший костел (дерев'яний) св. Марії Магдалини існував у Галичі з 1367 року, наступним стала церква св. Пантелеймона, яку переосвятили під титулом Пресвятої Діви Марії. А перша інформація про інший, парафіяльний храм у місті датується 1396 роком. У 1427 році парафія отримала суттєве збільшення свого фінансово-майнового забезпечення, а новий мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії було збудовано у 1710-1780 роках.

81033 Краківець

Крак(і/о)вець вважається заснованим 1320 року, хоча перша документальна згадка про нього датується 1423 роком. У 1425 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1520 року. 1880 року серед 1895 мешканців Краківця було 610 греко- і 381 римо-католиків, а станом на 1 січня 1939 року тут проживало 1840 осіб, у тому числі 640 українців-греко-католиків, 80 українців-римо-католиків і 350 поляків). Від 17 січня 1940 року Краківець якийсь час був райцентром, а з 1957 року є селищем міського типу, яке нині має понад 1100 мешканців.

Того ж 1425 року, коли Краківець отримав магдебургію, було засновано також і парафію та споруджено дерев'яний костел. 1427 року згадується місцевий настоятель о. Ян Маньковський, який відмовився від служіння у Краківці. В середині XVI століття тодішній власник Краківця Станіслав Фредро збудував черговий дерев'яний храм, який пізніше переробив на молитовний дім кальвіністів, наказавши спалити усі ікони. Римо-католики змушені були перенести богослужіння до каплиці у Гнійниці (нині - Глиниці).

80465 Кукезів

Вперше Кукезів (Кукизів) згадується у писемних джерелах 1438 року, а 1538 року король Сигізмунд I Старий надав йому міські права. У 1699 році Кукезів отримав магдебурзьке право. У міжвоєнний період у містечку проживало понад сім сотень мешканців, більшість яких становили українці. Нині у селі - менше трьох сотень осіб, і належить воно до Львівського району (раніше - до Кам'янко-Бузького).

Парафія у Кукезові постала у другій половині XVI століття та мала скромний дерев'яний костел, який 1668 року замінив інший дерев'яний храм (св. Станіслава), споруджений коштом Миколи Гедзинського, але був знищений татарами. 1733 року з фундації власника містечка королевича Якова Собеського збудували, ймовірно, за проектом його придворного архітектора Антоніо Кастеллі черговий дерев'яний костел (вже під титулом св. Якова). Храм мав головний вівтар Христа Розіп'ятого та бічні - св. Анни і св. Якова, а на прикостельному кладовищі - дерев'яну дзвіницю. Проте 9 травня 1816 року ця святиня згоріла.

47845 Старий Скалат,
+380 (3543) 360-20

Поселення існувало ще до татаро-монголів, після нападу яких уцілілі мешканці перейшли на терени нинішнього Скалату, а згодом частково повернулись, відновивши село під назвою Старий Скалат. У документах зустрічається з І половини XVI століття. 1870 року тут проживало 1408 мешканців, 1880 року - 1624, 1939 року - близько 2400, з яких 75% були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.

Місцеві віряни належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. У 1910-1912 роках у Старому Скалаті було споруджено філіальну муровану каплицю бл. Якова Стрепи, яку 1929 року приєднали до парафії св. Йосифа у Полупанівці. 1983 року радянська влада зробила з неї шкільний склад.

47845 Старий Скалат

Поселення існувало ще до татаро-монголів, після нападу яких уцілілі мешканці перейшли на терени нинішнього Скалату, а згодом частково повернулись, відновивши село під назвою Старий Скалат. У документах зустрічається з І половини XVI століття. 1870 року тут проживало 1408 мешканців, 1880 року - 1624, 1939 року - близько 2400, з яких 75% були поляками, нині - понад тисяча осіб. Село входило до Підволочиського району, а 2020 року стало частиною Тернопільського.

Місцеві віряни належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті, проте більш охоче, ніж парафіяльний, відвідували храм Опіки св. Йосифа у розташованій поруч Полупанівці. В середині ХІХ століття їх чисельність становила менше дев'яти сотень вірних, наприкінці - понад 1200, а на початку другого десятиліття ХХ століття - понад 1400 осіб. Тоді ж і постала у Старому Скалаті мурована каплиця.

81139 Товщів

Село Товщів і до ІІ світової війни було заселене переважно українцями. Нині тут проживає майже дві сотні мешканців. Входило до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Римо-католики села, як і їх одновірці із Кугаєва, належали до парафії св. Станіслава у Вовкові. У другій половині ХІХ століття їх чисельність становила близько двох сотень. 1909 року на земельній ділянці, подарованій родиною Сидорів, у Товщеві було споруджено неоготичну муровану каплицю. 1911 року, після оздоблення та оснащення храм освятили під титулом бл. Якова Стрепи.