84500 Бахмут,
вул. Соборна, 8,
+380 (6274) 229-78

Розповсюджена версія про заснування Бахмута у 1571 році не відповідає дійсності. Острог на річці Бахмут збудували слобідські козаки у 1703 році, перший його опис складено 1704 року, а наприкінці цього століття він вже вважався містом. У 1924 році Бахмут перейменували на Артемівськ на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. Сергєєва). Нині - місто обласного значення та районний центр. У лютому 2016 року йому повернули стару назву Бахмут. Населення - близько 80 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики (в основному - переселенці з Європи та західної частини Російської імперії) вже 1865 року придбали дерев'яний будинок, в якому облаштували молитовний дім (каплицю). До 1876-1877 років бахмутську парафію, чисельністю понад 1100 вірних, адміністрував о. Конрад Легович, якого замінив о. Валентин Шамотульський. У 1899-1903 роках адміністратор о. Болеслав Анджейкович обслуговував Бахмут та майже два десятки навколишніх населених пунктів, копалень і заводів, у тому числі Луганськ, Горлівку і Кадіївку.

09117 Біла Церква,
пл. Соборна, 1/1, 16,
+380 (4463) 537-31

Місто, засноване 1032 року київським князем Ярославом Мудрим, називалося Юр'їв (Гюргевъ) згідно з християнським іменем князя. Сучасна назва пішла від білокам'яної церкви на Замковій горі, де нині стоїть костел. 1589 року місто отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром із населенням майже 209 тисяч мешканців.

У 1796-1812 роках у Білій Церкві споруджено мурований храм (архітектор, можливо, Д. Ботані) коштом К. Браницького як родинну усипальницю на Замковій горі, де в XI столітті стояв собор міста Юр'єва.

81457 Бісковичі

Село Бісковичі вперше згадується у джерелах 1375 роком. Нині має понад 1400 мешканців.

Місцеві католики латинського обряду, чисельність яких перевищувала тисячу осіб, належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі. І лише 22 липня 1906 року у Бісковичах було освячено наріжний камінь під будівництво мурованого філіального костелу, яке завершили (без архітектурного проекту) 1907 року. 31 жовтня 1909 року освятили також храм та два дзвони, а 1913 року у Бісковичах постала парафіяльна експозитура. У 1926-1927 роках храм відновили, після чого, 25 вересня 1928 року було засновано самостійну парафію. У 1934-1935 роках відбувся черговий ремонт святині.

60321 Бояни,
f.b.: BukowinaBoian

Бояни існували вже наприкінці XIV століття, проте перша письмова згадка про поселення датується 1523 роком (є також згадка 8 квітня 1528 року). Характерно, що вже під час І світової війни росіяни відібрали місцевий костел, а священика та парафіян депортували до Росії. Нинішнє населення - понад 4700 селян.

У 1786 році у Боянах було засновано парафію (спочатку як капеланію), а сучасний мурований храм спорудили у період з 8 липня 1884 року по 1887 рік. 2 (чи 12?) червня 1887 року костел освятили під титулом св. Йоана Непомуцького. Парафія у різні часи нараховувала тисячу і трохи більше вірян, котрі поживали як у Боянах, так і в сусідніх селах.

81040 Бунів

Бунів — одне з найстаріших західноукраїнських сіл, вперше у документах згадується 1320 роком. Нині населяє його менше восьми сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові. На початку XX століття у Бунові збудували свій мурований костел, який було освячено 1907 року (правда, схематизм Львівської архідієцезії подає в якості дати його спорудження 1910 рік). У 1912 році тут постала парафіяльна експозитура, яка стала самостійною парафією у 1925 році. 1927 року храм покрили бляхою, спорудили дерев'яну дзвіницю та придбали дзвін 'Йосиф'. У 1930 році було оштукатурено будівлю ззовні, а 1936 року садибу парафії формально перенесли до сусіднього села Шутова. Парафія нараховувала близько тисячі вірних, до неї входили католики латинського обряду ще кількох сіл.

89422 Холмок,
вул. Кругла, 45

Поселення згадується 1288 року як Hunky, 1358 року - Homuk, 1366 року - Humuk і 1427 року як Homok. Тут проживало 1830 року 368 мешканців, 1851 року - 423, 1880 року - 420, 1910 року - 541, 1940 року - 630 осіб, з яких 290 були римо- і 141 греко-католиками, нині - понад 1100 осіб. У радянські часи село отримало назву Холмок. До ІІ світової війни тут переважало угорське населення, нині - українське.

Сучасний костел Різдва св. Йоана Хрестителя в Холмку (принаймні, його частина) постав у першій половині XV століття. Потім він неодноразово відновлювався після пожеж та військових руйнувань. Зокрема, теперішню вежу до храму добудували 1841 року, а до 1848 року він взагалі використовувався як родинна каплиця місцевих власників.

23026 Чемериське,
вул. Костельна, 1

Поселення заснували у XVIII столітті, ймовірно, нащадки тих чемерисів (марійців, фіно-угорців), які у XVIст. воювали із Московією проти приєднання до неї їх земель, а після поразки переселились в Україну, зокрема, на Барщину. Пізніше тут асимилювались із українцями та поляками. До 1964 року село називалось Хутір Чемериський. Нині у ньому проживає понад 1100 осіб. Входило до Барського району, а від 2020 року - до Жмеринського.

Римо-католики села раніше не мали своєї святині та належали до парафії св. Анни у Барі. 1995 року у Чемериськах розпочав будівництво філіального мурованого костелу настоятель барської парафії о. Броніслав Бернацький, майбутній єпископ, а завершив 2000 року його наступник о. Микола Гуцал.

14000 Чернігів,
ріг вул. П'ятницька, 31

Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925-1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром. Населення - понад 288 тисяч мешканців.

67624 Дачне,
вул. Преображенська, 101

Поселення заснували в 90-х роках XVIII століття селяни, які втікали від панщини із центральних губерній Російської імперії. До 1968 року село називалося Гнилякове. Проживає у Дачному вісім з половиною тисяч мешканців.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Матері Божої Фатімської в Одесі-Таїрові, потім - до парафії Божого Милосердя в Роздільній. У другій половині цього десятиліття Дачне виокремили в самостійну парафію, довіривши її отцям-маріянам (zgromadzenie Księży Marianów p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny), завдяки зусиллям яких тут і постала каплиця у придбаному будинку. Парафія має філії у Надлиманському і Теплодарі.

48146 Дарахів

Перша документальна згадка про Дарахів датується 1554 роком. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало понад дві тисячі мешканців, з них дев'ять сотень були римо-католиками, а майже тисяча - греко-католиками. Нині населення села - понад півтори тисячі осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Дарахова належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Струсові. Коли їх чисельність перевищила одинадцять сотень, у селі поблизу цвинтаря збудували філіальну муровану каплицю, яку 1903 року освятили під титулом св. Йоана Хрестителя. А вже 1908 року тут вперше зазначено існування парафіяльної експозитури. Через два роки було отримано дозвіл на створення самостійної парафії, проте реально вона постала лише 1925 року.