30035 Пашуки

Село Пашуки вже існувало, принаймні, наприкінці XIX століття. Тоді тут проживало понад триста мешканців, тепер - трохи більше півтисячі.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині. І лише у 1991 році завдяки зусиллям о. Антонія Андрущишина їм вдалось збудувати каплицю на кладовищі, яку досі використовують в якості парафіяльного храму. До громади католиків латинського обряду в Пашуках належать також віряни із сусідніх Гути та Хоровців. А опікуються ними разом із вірянами із сусідніх Гути та Хоровців дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Ченстоховської у Нетішені.

55207 Первомайськ,
вул. Миколи Вінграновського, 14,
f.b.: 100033996858195

В середині XVIIIст. навколо збудованої 1743 року фортечної споруди постала слобода Орел, яка 1763 року вже була містечком, а 1772 року стала містом. У 1781р. його перейменували на Ольвіополь. У 80-х роках ХІХст. в Ольвіополі проживало 5400 мещканців, в заснованому 1750 року Богополі - майже 1700, в існуючій від 1762 року Голті - близько 4500. 1 травня 1919 року Ольвіополь об'єднали із Богопелем і Голтою, утворивши Первомайськ, який став спочатку (1923р.) окружним, а потім і районним (1930р.) центром. 1939 року місто мало 33 тисячі осіб, нині - понад 62 тисячі.

Католики латинського обряду Ольвіополя, Богополя та Голти належали до парафії св. Людовика у Кривому Озері, але їх було так мало, що жодне із цих поселень навіть не згадується у 80-х роках ХІХст. у виданні 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego' серед семи десятків населених пунктів кривоозерської парафії. Проте серед них, наприклад, подається сусіднє містечко Кінецьпіль, яке колись навіть мало єзуїтський костел, та розташована на значно більшій відстані Вільшанка.

48509 Переходи

Поселення Переходи (на цьому місці були переходи, броди через річку) вперше у документах 1603 року. До нього у радянські часи приєднали хутори Зелена та Чорний Ліс. Проживає у селі понад шість сотень мешканців.

У 2002-2003 роках місцеві жителі та отці-домініканці з парафії Матері Божої Святого Розарію у Чорткові, які їх обслуговують, спорудили у Переходах найоригінальнішу каплицю з існуючих в Україні - з використанням великої металевої цистерни, яка служила житлом для сезонних робітників.

59035 Нижні Петрівці,
вул. Йоана Павла II, 18,
f.b.: dolne.piotrowce

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.

82180 Підбуж

Поселення Підбуж відоме у документах, принаймні, з 1439 року. 1880 року тут проживало понад півтори тисячі мешканців (1176 українців, 346 поляків і 3 німців). Від 11 травня 1957 року Підбуж є селищем міського типу, населення якого нині нараховує понад 3300 осіб.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Миколая у Дублянах (за винятком 1747-1794 років, коли вони входили до парафії Преображення Господнього у Винниках, ліквідованої австрійською владою). У 1859-1860 роках у Підбужі було створено парафіяльну експозитуру, до якої увійшло 19 сіл із дублянської парафії під опікою експозита о. Юліана Важеха. Богослужіння здійснювались у греко-католицькій церкві.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану каплицю на домініканському кладовищі неподалік ораторію та костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в межах монастирського подвір'я збудував наприкінці 60-х - на початку 70-х років XVIII століття генеральний проповідник і прокуратор ордену о. Домінік Терлецький OP. 8 вересня 1772 року її освятили під титулом св. Яна Непомуцького та помістили в ній образ Матері Божої, який рятував людей під час епідемії чуми 1770 року.

12004 Пулини,
вул. Садова, 2а

Поселення кілька разів згадується у літописах XII-XIII століть як Чортів Ліс, пізніше - Чортоліси, а назва Пулини з'являється вперше у документі 1578 року. Від 1866 року містечко було волосним центром, у 1923-1962 та 1966-2020 роках - райцентром, від 1967р. є селищем (міського типу). У 1935-1941 і 1944-2016 роках називалось Червоноармійськом. 1870 року тут проживало 390 мешканців, у 80-х роках - близько восьми сотень, 1897 року - понад 2000, 1900 року - 3155, напередодні Ісв. війни - 4630, нині - більше 5 тисяч осіб.

У 1796 році в Пулинах коштом місцевих власників Яна Ганського та його дружини Софії з роду Скорупків було споруджено з дубової та соснової деревини костел, а також парафіяльний будинок. Фундаційний акт датовано 22 травня, а парафію заснували 16 червня (метричні книги велись, принаймні, від 1802 року). 25 грудня цього ж року новозбудований храм консекрував, ймовірно, під титулом св. Казимира за дорученням єпископа Каспера Казимира Цецішовського о. Вікентій Яновський - канцлер Житомирської катедри, який тоді був пулинським настоятелем і житомирським деканом.

81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

82030 Ракова

Село Ракова згадується в документах, починаючи від 1469 року. У 1928 році тут проживало 1105 осіб, серед яких було 150 католиків латинського обряду. Нині у селі проживає сім сотень мешканців.

Римо-католики Ракової належали до парафії св. Катерини Олександрійської у Воютичах. У 1867-1868 роках черговий власник села Ян Долінський збудував для них муровану каплицю, належно її оснастивши, а також виділив фінансове забезпечення для душпастиря з Воютич, який мав тут відправляти богослужіння у неділю та на свята. Цю каплицю було освячено 1868 року, а 1909 року для неї придбали невеликий орган. У 1918 році коштом наступних власників Тхожницьких святиня була грунтовно відремонтована.

90600 Рахів,
вул. Миру, 18,
+380 (3132) 256-57,
f.b.: 1572759812975364

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У 1782-1787 роках у Рахові було створено римсько-католицьку спільноту, яка послуговувалась переобладнаним з греко- католицької дерев'яної каплиці храмом (греко-католики мали ще дві церкви, тому віддали цю каплицю). 1791 року постала рахівська філія, а у 1810 році - самостійна парафія. 1818 року повідомляється, що каплиця знаходиться у поганому стані.