48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1340 роком. 1578 року йому надали обмежене магдебурзьке право, а 1 квітня 1934 року - статус міста. Населення - понад 6800 мешканців.

У I половині XVII століття у Хоросткові було засновано первинну парафію св. Миколая, правда пізніше її ліквідували, а Хоростків віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Втім, у 1851 році тут створили парафіяльну експозитуру, яка 1855 року стала капеланією. У 1875 році капеланію було піднесено до рангу парафії.

У 1856 році у Хоросткові було споруджено мурований костел коштом К. Левицького, а 1859 року новозбудований храм освятили під титулом св. Йосифа. У 1872 костел було консекровано. 1903 року кількість парафіян у Хоросткові та сусідніх селах зросла до шести з половиною тисяч вірних. У 1928-1929 році святиню частково відновили. У 194?р. храм було закрито (став зерносховищем), а 1964 року костел висаджено в повітря, і на його місці збудували будинок культури.

44636 Чарторийськ

Чарторийськ згадується у літописах у 1100 та 1228 роках. Наприкінці ХІХст. у містечку проживало майже 2 тисячі мешканців, 1902 року на залізничній гілці Ковель-Сарни відкрили станцію Чарторийськ, біля якої виникло селище з цією ж назвою, тому містечку Чарторийськ додали приставку Старий. 7 жовтня 2021 року Старий Чарторийськ перейменували на Чарторийськ. У селі проживає понад дві тисячі осіб. Належало до Маневицького району, а тепер - до Камінь-Каширського.

Місцевий власник Андрій Лещинський (кальвіністського віросповідання) 18 грудня 1639 року профінансував у Чарторийську будівництво невеликого дерев'яного храму св. Йосифа в пам'ять про померлу 30 травня дружину Анну (із Корецьких) - католичку. Фундацію святині та парафії затвердив 23 січня 1640 року єпископ Андрій Гембіцький. В лютому цього ж року храм було споруджено, а в ньому постав меморіал Анни.

24800 Чечельник,
вул. Героїв Майдану, 39,
+380 (4351) 212-71,
www: chechelnyk.ofm.org.ua

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника датується 1529 роком. Статус містечка отримав 1635 року. У 1795р. перейменували на Ольгопіль та зробили центром повіту, проте 1812 року повітовий центр перенесли до Рогузки-Чечельницької, яку теж перейменували на Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву. Був центром волості. У 1893р. тут проживало лише 2897 мешканців, 1905 року - вже 10558, нині - майже 5 тисяч осіб. Із 1961р. є селищем (міського типу), був райцентром (за винятком 1962-1966рр.), проте 2020 року увійшов до Гайсинського району.

У 1751 році у Чечельнику було споруджено дерев'яний костел (і місійний будинок) для барських єзуїтів коштом місцевого власника князя Станіслава Любомирського. 1759 року гайдамаки знищили, принаймні, будівлю єзуїтів (можливо, і храм), проте пізніше їх відновили. І єзуїти продовжували обслуговувати католиків містечка та околиць.

32333 Чорнокозинці

Чорнокозинці вважаються заснованими 1367 року, із середини XVст. до кінця XVIIIст. належали Кам'янець-подільському катедральному капітулу та були резиденцією місцевих єпископів. 1519 року отримали статус міста, якому 1578 надали магдебурзьке право. Нині є селом із населенням понад чотири сотні мешканців.

Чорнокозинський замок, побудований наприкінці XIV - на початку XV століть, використовувався в якості резиденції кам'янець-подільськими єпископами. І, принаймні, двоє з них у Чорнокозинцях завершили своє земне життя - Миколай Лабунський (1467 року у замку) та Миколай Дембовський (1757 року у літньому палаці, який у 1716-1721 роках біля підніжжя замкової гори збудував єпископ Стефан Рупневський).

63500 Чугуїв,
вул. Чернішевського, 6

Місто Чугуїв засновано 10 серпня 1638 року в долині річки Сіверський Донець українськими козаками і російськими стрільцями на чолі з гетьманом Яковом Остряницею з метою захисту південних кордонів Російської держави від набігів кочових племен. З середини XVII століття до 1765 року - сотенне містечко Харківського (Старобільського) полку, а потім - центр повіту. 1780 року отримав статус міста, 10 серпня 1938 року знову став містом. Є районним центром. Населення - понад 32 тисяч мешканців.

У 2009 році у Чугуєві для місцевих римо-католиків було облаштовано каплицю св. Йосифа Більчевського у придбаному будинку. 17 травня цього ж року каплиця отримала реліквії святого архієпископа Йосифа Більчевського, які передав делегований архієпископом Мечиславом Мокшицьким єпископ Леон Малий.

77556 Шевченкове

Вперше у документі село Велдіж (Велдіч), як до 7 червня 1946 року називалось Шевченкове, згадується 1469 року. Наступні письмові згадки датуються 1515 і 1578 роками. 1857 року в селі проживало 1766 осіб, 1921 року - 1469 українців, 456 поляків та близько 250 інших національностей, а 1939 року Велдіж нараховував 2910 мешканців, у тому числі 1890 українців (греко-католиків), 600 поляків та 50 українців (римо-католиків). Нині тут проживає понад 2100 селян. Шевченкове входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Долині. 1846 року у Велдіжі коштом Релігійного фонду постала капеланія, до якої увійшло 18 сусідніх сіл, проте богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві. Лише у 1852-1857 роках було споруджено дерев'яний костел, який 27 червня 1858 року освятив під титулом св. Йосифа долинський декан та настоятель о. Конрад Шмутс. А 27 липня 1868 року цей храм консекрував архієпископ Львівський Франциск Вежхлейський.

81321 Шегині,
вул. Дружби, 93

Шегині вперше згадуються у документах 1402 роком. Нині тут проживає понад тисяча мешканців.

До ІІ світової війни римо-католики села належали до експозитури перемишльської кафедральної парафії у Медиці, яка нині знаходиться у Польщі.

На початку 90-х років минулого століття у Шегинях було пристосовано дерев'яний будинок під каплицю, який освятили під титулом св. Йосифа у 1994 році. А 2003 року завершили (в основному) будівництво мурованої святині. Її після упорядкування консекрував 15 вересня 2007 року кардинал Мар'ян Яворський.