23034 Митки

Село Митки вперше згадується в реєстрі 1493 року під назвою Митківці (пізніше - Верещатинці) як власність руського (давньоукраїнського) роду Миткових. У наступні століття назва Верещатинці була втрачена, і село все частіше згадувалося у документах як Митківці, а потім - Митки. Нині тут проживає менше восьми сотень селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Анни у Барі. У XVIII-XIX століттях у Митках була філіальна каплиця цієї парафії.

А в 2000-х роках у Митках завдяки зусиллям о. Миколи Гуцала та місцевих вірян було споруджено свій мурований костел, яким і далі опікуються дієцезіальні священники із барської парафії.

81772 Млиниська

Млиниська вперше у документах згадуються 1435 та 1464 роками. Принаймні, від 1456 року Львівська катедральна капітула була власником земельної ділянки у цьому селі, а пізніше отримала у власність цілий маєток. Ще одна згадка датується 1515 роком. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже шість сотень мешканців, нині - понад 760. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Жидачеві. За їх чисельності близько двох сотень у Млиниськах коштом власників села (Львівської катедральної капітули) та завдяки довіреній особі власників Еразму Малачинському було споруджено муровану каплицю. Її освятив у листопаді цього ж року о. Юліуш Галдецький.

82482 Моршин

Вперше Моршин у документі згадується 2 січня 1482 року як невелике село. Місцеві мінеральні джерела відомі від 1538 року, а із 70-х років XIX століття поселення стало розвиватись як курорт та лікувальниця. Перед Ісв. війною Моршин порівнювали з найпопулярнішими європейськими курортами, називали його «галицьким Спа» та «галицьким Карлсбадом». Моршинська ропа експортувалась в США, Англію, Італію, Румунію та інші країни. У радянські часи приватні курортно-лікувальні пансіонати були об'єднані у санаторії. У 1948 році Моршин отримав статус селища міського типу, а від 22 листопада 2002 року є містом обласного значення. Проживає у ньому понад 5800 мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких із середини XIX століття до кінця 30-х років XX століття зросла від двох десятків до понад сотні, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Болехові. Проте з розвитком містечка виникла необхідність у спорудженні власної святині, особливо, беручи до уваги зростаючу кількість відпочиваючих. Тому у 1930-1932 роках у Моршині за проектом архітектора Лаврентія Дайчака було споруджено муровану філіальну каплицю, якою опікувались отці-францисканці.

89600 Мукачево,
вул. Миру, 51

Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.

У 1880 році почав обвалюватись неф костелу св. Мартина з Туру (перша документальна згадка про храм датується 1332-1335 роками). Тому 1904 року його довелось розібрати, проте апсиду костелу (його вівтарну частину, святилище) залишили. Частково на місці знесеної культової споруди у 1904-1905 роках збудували новий готичний мурований костел св. Мартина з Туру, а відновлення та реконструкцію вівтарної частини старого храму взяв на себе Національний комітет охорони пам’яток старовини і культури.

82055 Муроване

У 1374 році поселення Ляшки було надано у власність родині Гербуртів, а магдебурзьке право йому забезпечили у 60-х роках XVI століття інші власники - родина Тарло. Причому, до 30-х років ХІХ століття місто і село під назвою Ляшки Муровані існували нарізно. У 1946 році поселення назвали просто Мурованим. Нині у селі проживає менше семи сотень мешканців.

Початково місцеві римо- католики належали до парафії св. Лаврентія у Хирові, проте 4 лютого 1688 року з ініціативи чергових власників поселення Мнішків тут постала самостійна парафія з дерев'яним костелом св. Юрія мч., збудованим їхнім же коштом 1614 року.

У 1796 року австрійська влада через те, що парафіян було дуже мало, передала споруджений 1753 року мурований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Юрія мч. місцевим греко- католикам, котрі тоді втратили свою церкву внаслідок пожежі. Католицькі віряни латинського обряду Ляшек Мурованих увійшли до складу парафії св. Архангела Михаїла у Старій Солі.

22800 Немирів,
вул. Горького, 93а,
f.b.: Nemyrivkatolik

У Х—ХІ століттях тут існувало давньоруське поселення, а на його місці виникло місто Мирів, яке під час татарської навали було вщент зруйноване. Наприкінці XIV століття утворилось нове місто Немирів, перша письмова згадка про яке припадає на 1506 рік. Магдебурзьке право отримав 1581 року. Статус міста - з 1985 року, нині є райооним центром з населенням понад 11500 мешканців.

У 1726-1727 роках у Немирові на кошти київського воєводи Юзефа Потоцького було споруджено перший дерев'яний костел. Будівництво сучасного мурованого храму розпочали 1805 року коштом графа Єжи Потоцького за проектом італійських архітекторів, завершив спорудження граф Болеслав Потоцький 1830 року. Храм освятив у 1838 році єпископ Франциск Мацкевич. Наприкінці 1870 року святиню відреставрували завдяки зусиллям Діонісія Мацінського на кошти вірних після пожежі.

48152 Нова Могильниця

Древнє поселення Могильниця відоме у документах від 1471 року, згадувалось також у 1497 і 1595 роках. Складалось із двох частин - старішої :) Нової Могильниці та більш пізньої Старої Могильниці, які нині є окремими селами. У 1712-1753 роках Могильниця вважалась містом. У 80-х роках наступного століття тут проживало маже 1800 католиків, у тому числі понад 400 латинського обряду. У 1964-1991 вся Могильниця мала назву Трудове. Нині чисельність населення у Новії та Старій Могильниці, які входили до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського, - приблизно по шість сотень осіб.

Римо-католики села спочатку належали до парафії у Теребовлі, проте у 50-х роках ХІХ століття у Могильниці коштом місцевого власника Йосифа Стаженського було засновано капеланію, до якої також увійшли ще кілька сіл із сусідніх парафій. А в 1857-1865 роках завдяки його ж фінансовій підтримці та зусиллям експозита о. Йосифа Завістовського збудували мурований костел, присвячений св. Йосифу.