28164 Підлісний Олексинець

Перша згадка про село Підлісний Олексинець датується 1493 роком, є також згадки у документах за 1526 та 1530 роки. Поселення спочатку називалось Олексинці. Нині тут проживає понад вісім сотень мешканців.

У селі раніше не було римсько-католицького храму. З 1991 року у Підлісному Олексинці відправлялись богослужіння у приватному будинку. У 1999 році у центрі села розпочали будівництво власного мурованого костелу. Завершили його спорудження, ймовірно, наприкінці 2000-х років.

Спільнота католиків латинського обряду налічує сім-вісім десятків вірян, котрі проживають не тільки у Підлісному Олексинці, але й також у сісідніх селах Слобідка Підлісна та Новий Світ.

07820 Пісківка,
вул. Квітнева, 1

Нинішнє селище (міського типу) Пісківка утворено 1938 року злиттям заснованих на зламі XVI-XVII століть сіл Пісківка і Рудня Пісківська, а також збудованої 1902 року станції Тетерів. Селище входило до Бородянського району, а від 2020 року - до Бучанського. 1887 року у Пісківці проживало близько шести сотень мешканців, 1900 року - 749, нині - понад 7700 осіб.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Бишові, а від середини XVIII століття - до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Макарові на Київщині. У 80-х роках ХІХ століття їх було лише три десятки осіб, та й пізніше їхня чисельність зросла незначно. Своєї святині вони не мали.

47875 Полупанівка,
вул. Свята Гора, 2

Перша згадка про Полупанівку датується 1580 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. 1914 року в селі проживало 1320 жителів, 1931 року - 1402, у тому числі приблизно 80% поляків і 18% українців, нині - близько тисячі осіб. Село колишнього Підволочиського району тепер входить до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. Мурований костел Опіки св. Йосифа у Полупанівці вони збудували 1894 року. У 1913 році тут було засновано парафіяльну експозитуру, яка 1925 року стала самостійною парафією. Близько 1963 року храм радянська влада перетворила на похоронне бюро, а 1982 року - на краєзнавчий музей. Майже все оснащення святині було спалене.

47875 Полупанівка,
вул. Свята Гора, 2

Перша згадка про Полупанівку датується 1580 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. 1914 року в селі проживало 1320 жителів, 1931 року - 1402, у тому числі приблизно 80% поляків і 18% українців, нині - близько тисячі осіб. Село колишнього Підволочиського району тепер входить до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. У 50-х роках ХІХ століття їх було понад шість сотень, а наприкінці цього століття - вже понад дев'ять сотень вірних. Філіальний мурований костел Опіки св. Йосифа у Полупанівці збудували та освятили 1894 року, в ньому скалатські душпастирі звершували богослужінні кожні два тижні.

80644 Підгір'я,
вул. Центральна, 2а

Перша згадка про село Пониква датується 1490 роком, згадується також у 1511 і 1515 роках. 1880 року тут проживало 1148 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1931 року - 1839, нині - понад півтисячі осіб. Південний край південно-східної частини Поникви нині є Центральною вулицею села Підгір'я, яке раніше називалось Волохи, і мешкає у ньому трохи більше чотирьох сотень селян. Села входили до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Римо-католики Поникви та Волохів належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. Спочатку богослужіння для них здійснювали у палацовій каплиці в Поникві. На початку 60-х років ХІХ століття їх чисельність (разом із розташованим поруч Гутищем) становила вже близько трьох сотень вірян, тому виникла потреба в окремому храмі.

80316 Рава-Руська,
вул. Коновальця, 32/4,
+380 (3252) 434-02

Перші поселення на теренах міста виникли близько дев'яти століть тому, а в документах Рава-Руська згадується 1455 роком. Тоді белзький і мазовецький князь Владислав одне з таких поселень назвав іменем свого володіння у Польщі - Равою, додавши слово «Руська», адже Русь, русини є давньою назвою України та українців. 1622 року Рава отримала магдебурзьке право. З 1913 року була центром повіту, статус міста отримала 1939 року і до 1962 року була центром району. Населення - понад 8600 мешканців.

У 1612 році місцеві землевласники Тщенці перенесли парафію у селі Річки, засновану 1531 року, до своєї резиденції у Раві-Руській та спорудили тут дерев'яний костел. Святиня була знищена 1648 року місцевим населенням. У 1770-1776 роках коштом наступного власника Андрія Жечицького спорудили бароковий однонефний храм, який 9 травня 1843 року консекрував архієпископ Франциск Піштек. У 1895 та 1926 роках відбулась реконструкція святині.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова раніше належали до парафії у Станині, перенесеної сюди у 1775-1776 роках. Тоді ж розпочали будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яке завершили 1828 року. Від 1945 року цей храм радянська влада використовувала в якості військового клубу, а 1972 року його було повністю зруйновано.