77473 Терновиця

Село вважається заснованим 1378 року, проте перша згадка у документах - 6 березня 1441 року. У першій половині XVIст. тут оселили колоністів з під Тарнова, тому пізніше село стало майже повністю польським. 1880 року у ньому проживало 1409 мешканців, з яких 1225 були римо- і 163 греко-католиками, 1923 року - 1548, у тому числі 1492 поляків і 40 українців, 1939 року - 1630. У липні 1945 року поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили українців. Село до 2020 року входило до Тисменицького району, нині має десь три з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Т(е/а)рновиці Пільної належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. 1818 року завдяки місцевому землевласнику Мар'яну Обертинському в селі збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку 1864 року віряни своїм коштом відновили та розширили, після чого її освятили.

12510 Торчин,
вул. Соборна, 2-А

Вважається, що назва села походить від тюркомовних племен торків, які в XI-XIII століттях захищали південні рубежі Київської Русі, а саме село постало у першій половині XIV століття. У 80-х роках ХІХст. у Торчині проживало півтисячі мешканців, наприкінці цього століття - вже удвічі більше, а нині - вісім сотень. Село входило до Коростишівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві римо-католики раніше не мали своєї святині. У пострадянські часи вони збирались на богослужіння спочатку у приватних будинках, а потім - у тимчасовій каплиці. 1991 року тут було засновано парафію та призначено її першого настоятеля.

80014 Варяж

Уперше Варяж згадується 1419 року, потім - у 1482 році, а 1538 року отримав магдебурзьке право. 1880 року у містечку Варяж проживало 1336 жителів, а в селі Варяж - 901. 1919 року містечко втратило міські права. До 1951 року Варяж належав Польщі, а 15.02.1951р. був переданий до складу УРСР. Місцеві поляки переїхали до Польщі, а Варяж заселили українцями з ліквідованого села Середній Угринів на Івано-Франківщині. У 1951-1989 роках називався Новоукраїнкою. Нині у селі менше дев'яти сотень мешканців. Входить до Червоноградського району (раніше - до Сокальського).

Відомо, що 1528 року парафія Преображення Господнього у Варяжі була відновлена (чи заснована?) завдяки місцевому власнику Кристину Ощовському. Ймовірно, що приблизно тоді ж і збудовали перший (дерев'яний) костел. Наступний дерев'яний храм у середині XVIII століття замінили мурованим, проте у 1783-1784 роках його віддали греко-католикам (нині - церква Успіння Богородиці), а парафіяльним став піярський костел св. Марка.

11230 Запруда

Невеличке поселення Запруда, яке колись називалось Спаська Запруда, а до 1939 року було лише слободою, утворилось, швидше за все, у XIX столітті. У 1906 року тут вже проживало понад чотири сотні мешканців, що майже у два рази більше, ніж сьогодні. Село раніше належало до Ємільчинського району, а тепер - до Новоград-Волинського.

Зрозуміло, що місцеві римо-католики до жовтневого більшовицького перевороту своєї святині не мали. Релігійну громаду було зареєстровано вже після падіння комуністичного режиму 24 травня 1996 року.

12440 Зарічани,
+380 (412) 24-47-90

Po raz pierwszy wieś Zarzeczany wspomniana jest w „Księdze aktów żytomierskiego urzędu grodzkiego” 24 grudnia 1649 roku. Przed 1946 rokiem wieś nazywała się Psyszcze. Проживає у ньому близько 2200 мешканців.

Спочатку у Зарічанах було споруджено дитячий відпочинковий центр «Надія» харитативної місії Римсько-Католицької Церкви в Україні «Карітас-Спес Україна». Потім там збудували коштом благодійників, у томі числі і австрійських, мурований костел, який 26 вересня 2009 року консекрував під титулом св. Мартина Турського, знаного своїми учинками милосердя, єпископ Ян Пурвінський у співслужінні керівника «Карітас-Спес Україна» єпископа Станіслава Широкорадюка OFM. Зарічани обслуговують францисканці (zakon Braci Mniejszych) з парафії св. Яна з Дуклі у Житомирі.