67542 Ониськове

Поселення Ониськове вважається заснованим 1940 року. Проживає тут понад вісім сотень мешканців.

Ще 2007 року о. Едвард Лоєк СМ отримав у душпастирську опіку маленькі громади в Комінтернівському (нині - Доброслав) і Ониськовому. Богослужіння проводились у неділю та у свята, ймовірно, у придбаному звичайному сільському будинку. Весною 2016 року в Ониськовому розпочалось спорудження власної мурованої каплиці (вірніше, перебудування старого будинку на культову споруду), яке станом на осінь цього ж року було, в основному, завершено. І це є чи не перша в Україні святиня, присвячена блаженній Марті Вєцкій (за винятком санктуарію у Снятині на Івано-Франківщині). 24 вересня 2016 року храм освятив єпископ Броніслав Бернацький.

57064 Піщаний Брід

Поселення Шпейєр (Speyer, Speier) заснували у 1809-1810 роках 102 сім'ї з Рейнпфальца, з Ельзасу та із Бадена. 1886 року тут вже мешкало майже три тисячі осіб. З початком Ісв. війни його перейменували на Карпатське, проте назва не прижилась, і лише після 1944 року, після депортації селян німецького походження село змінило назву на Піщаний Брід. Нині тут проживає лише трохи більше півтисячі мешканців.

Ймовірно, що молитовний будинок у Шпейєрі, як і в інших порівняно великих німецьких колоніях, постав відразу після заснування поселення, проте мурований храм місцеві парафіяни збудували лише 1863 року. Його освятив 6 жовтня 1896 року єпископ Тираспольський Антон Церр. 1917 року понад 3300 вірян обслуговував адміністратор о. Михайло Рау.

81162 Семенівка

Село Семенівка відоме у документах з 1397 року. Проживає тут нині понад 2 тисячі селян.

У 1460 році тут було засновано парафію. 26 травня 1469 року вперше згадуються місцеві костел та душпастир. 5 жовтня 1532 року парафію приєднали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Щирці. 1721 року коштом Потоцьких завершили будівництво сучасного мурованого храму. 11 жовтня 1722 року єпископ Я. Шанявский консекрував цей костел. У 40-х роках XVIII століття святиню відновили завдяки Й. Потоцькому після пожежі 1740 року. У 1935-1936 рокаї С. Бенковська зі Львова відновила фрески XVIIIст.

82052 Скелівка

Поселення Фельштин згадується у документах від 10 січня 1390 року та 14 жовтня 1400 року. Було містечком, мало добре укріплену фортецю, яку зруйнували козаки 1649 року. Нині є селом з населенням близько тисячі мешканців.

Парафію було засновано ще до 1418 року, коли згадується її настоятель о. Ідзі. Перший дерев'яний костел спалили татари під час нападу у 1498 році. На початку XVI століття власник містечка Ян Гербурт розпочав будівництво мурованого храму, який добудовувався та оздоблювався родиною Гербуртів протягом усього цього століття, адже виконував функцію їх усипальниці.

78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: kostel.snyatyn

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).

78300 Снятин,
вул. 1-го грудня, 5,
+380 (3476) 252-46

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

У 1899 році у місцевій лікарні Снятина розпочали своє служіння перші черниці Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля (шаритки). Вони опікувались хворими, кухнею та пральнею. З 4 липня 1902 року до смерті 30 травня 1904 року тут служила також майбутня блаженна с. Марта Вєцка. 12 грудня 1920 року сестри змушені були покинути Снятин.

77473 Терновиця

Село вважається заснованим 1378 року, проте перша згадка у документах - 6 березня 1441 року. У першій половині XVIст. тут оселили колоністів з під Тарнова, тому пізніше село стало майже повністю польським. 1880 року у ньому проживало 1409 мешканців, з яких 1225 були римо- і 163 греко-католиками, 1923 року - 1548, у тому числі 1492 поляків і 40 українців, 1939 року - 1630. У липні 1945 року поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили українців. Село до 2020 року входило до Тисменицького району, нині має десь три з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Т(е/а)рновиці Пільної належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. 1818 року завдяки місцевому землевласнику Мар'яну Обертинському в селі збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку 1864 року віряни своїм коштом відновили та розширили, після чого її освятили.