78050 Хотимир

Поселення відоме у джерелах від 1399 року. Є згадки у 1431 та 1437 роках. З першої чверті XVI століття вважалось якщо не містом, то, принаймні, містечком. Після Ісв. війни Хотимир втратив цей статус, а 1934 року став центром гміни. У 1939р. тут проживало 3060 мешканців, з них 2850 українців (2150 греко-католиків та 700 римо-католиків), 50 поляків і 160 євреїв. До села також належала колонія Ігрища, в яку у міжвоєнний період поселили 160 польських переселенців. Нині у Хотимирі проживає менше дев'яти сотень селян.

Парафія у Хотимирі вважається заснованою 1602 року завдяки місцевому власнику Войцеху Хотимирському, проте, швидше за все, це було її відновлення, а постала вона значно раніше. Перші костели були дерев'яними, а один із них наприкінці XVI століття завалився від старості. 1598 року його замінив мурований коштом вже згаданого Войцеха Хотимирського храм.

48240 Хоростків,
вул. Б. Лепкого, 1Б,
+380 (3557) 515-17

Хоростків вперше письмово згадується 1340 роком. 1578 року йому надали обмежене магдебурзьке право, а 1 квітня 1934 року - статус міста. Населення - понад 6800 мешканців.

У I половині XVII століття у Хоросткові було засновано первинну парафію св. Миколая, правда пізніше її ліквідували, а Хоростків віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Втім, у 1851 році тут створили парафіяльну експозитуру, яка 1855 року стала капеланією. У 1875 році капеланію було піднесено до рангу парафії.

Оскільки старий костел св. Йосифа 1964 року було висаджено у повітря, а цвинтарна каплиця св. Михаїла, якою з 1993 року послуговувались вірні, перестала задовільняти парафіяльні потреби, то у 2003-2008 роках було споруджено нові храм та парафіяльний будинок.

48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1340 роком. 1578 року йому надали обмежене магдебурзьке право, а 1 квітня 1934 року - статус міста. Населення - понад 6800 мешканців.

У I половині XVII століття у Хоросткові було засновано первинну парафію св. Миколая, правда пізніше її ліквідували, а Хоростків віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Втім, у 1851 році тут створили парафіяльну експозитуру, яка 1855 року стала капеланією. У 1875 році капеланію було піднесено до рангу парафії.

У 1855 році було споруджено цвинтарну муровану каплицю-усипальницю Семенських-Левицьких. Оскільки старий костел св. Йосифа 1964 року було висаджено у повітря, то з 1993 року римо-католики Хоросткова стали послуговуватись грунтовно відновленою цвинтарною каплицею.

48258 Чабарівка,
f.b.: ChabarivkaRomanCatholicChurchUkr...

Село Чабарівка (Чубарівка) відоме з 1648 року (раніше називалось Карташівка, проте у XV-XVI століттях його зруйнували татари). Уціліла лише хата мешканця Чубар, а всі, хто вижив, будували оселі поблизу нього. Проживає у селі нині близько 1200 осіб.

Римо-католики села належали до парафії парафії cв. Антонія Падуанського у Гусятині. У 1925-1930 роках, коли їх чисельність наблизилась до тисячі вірних, у Чабарівці було споруджено мурований філіальний костел, який освятили під титулом Серця Ісуса. Після ІІ світової війни радянська влада храм закрила та використовувала його як колгоспний склад.

78112 Чернелиця

Чернелиця відома у документах із XV століття як Черлениця, а в другій половині XVI століття стала містом. 1940 року її позбавили статусу містечка, проте вона стала центром району, який 1957 року ліквідували. Належала до Городенківського району, а тепер - до Коломийського. Проживає у селі близько 1600 мешканців (1939 року було понад 3700).

Станом на 1661 рік, коли місцеві власники Чарторийські фундували спорудження мурованих костелу та монастиря для домініканців (та їх утримання), у Чернелиці вже була дерев'яна каплиця, яку вони теж віддали ченцям. Ця фундація 25 жовтня 1662 року отримала підтвердження архієпископа Львівського Яна Тарновського та 17 травня 1663 року - короля Яна Казимира. Спорудження костельно-монастирського комплексу тривало недовго. Принаймні, вже 1669 року храм було збудовано, а 1772 року - освячено (отримав він титул св. Архангела Михаїла).

58025 Чернівці,
вул. Івана Підкови, 10,
+380 (372) 56-14-37,
f.b.: 757028404664469

Чернівці (Черн) відомі з ХІІ століття, коли давньоукраїнські буковинські землі були частиною Галицького та Галицько- Волинського князівств. Пізніше Чернівці згадуються 8 жовтням 1408 року, а у 80-ті роки XV століття стали центром повіту та отримали статус міста. В Австрійській імперії місто з 1787 року було центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. стало столицею окремої Буковинської провінції. З 1940р. після об'єднання Чернівецького та Хотинського повітів Чернівці є обласним центром. Проживає у ньому понад 266 тисяч мешканців.

До ІІсв. війни Садгора, яка нині є частиною Чернівців, була окремим поселенням ще з часів Київської Русі, а потім отримала статус міста. З 1940 по 1963 рік була центром району.

Парафію тут було створено у 1777-1778 роках, а 1815 року збудували мурований костел, який освятили у 1826 році під титулом св. Архангела Михаїла. У 1897 році храм було розширено та повторно освячено 1898 року.

82021 Чижки

До ІІ світової війни село Чижки мало назву Чишки (можливо, назву змінили, щоб відрізнити його від ще кількох однойменних сіл) і було відоме документально, принаймні, з XV століття. 1880 року тут проживало майже 1100 мешканців, причому римо- та греко-католиків було майже порівно. Належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині населення Чижок - понад півтисячі селян.

У XV столітті у селі було засновано парафію та споруджено перший дерев'яний костел (у 1472-1484 роках згадується місцевий душпастир о. Томаш, а 1488 року - його наступник о. Матей). У 1591 році архієпископ Ян Соліковський консекрував храм у Чижках, збудований кілька років тому коштом Яна Фредра, який також 1589 року відновив та розширив фінансово-майнове забезпечення парафії. Станом на 1641 рік ця святиня вже вважалась старою, а її дзвіниця стояла окремо на цвинтарі.